Текст, який ми прочитали, дуже не простий і в ньому міститься декілька важких моментів. Мало того, ці слова Ісуса видаються людям на стільки тяжкими, що мало хто їх хоче, чи може дотримуватися, особливо в наш час. Проте, в кожній громаді на стільки важливо це виконання слів Господніх, що без тієї єдності, без миру та порозуміння в громаді вся справа розбудови церкви може просто рухнути. Як багато у нас є проблем пов’язаних з цими словами Ісуса! Як багато церков страждають через те, що члени громади не виконують настанови Господні! Як багато проблем може наробити одна образа, одне не прощення, одне небажання визнавати свої гріхи та каятися в них.
Чому для мене цей текст є важким? Я просто не розумію, яким чином може прогрішитися брат на брата, що потрібно аж на стільки суворо докопуватися до істини та виясняти обставини. Я дуже добре пам’ятаю слова Ісуса, де Він не один раз повторював: «Коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Матв.6:15). Пізніше апостол Павло також нагадував всім християнам: «Та брат судиться з братом, і то перед невірними! Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...» (1Кор.6:6-8). Тому, що це за християнин такий, який має образу на свого брата? Що це за віруюча людина, яка не може пробачити? Що це за дитина Божа, яка не може стерпіти, переступити через свої принципи та образи, і просто простити?
Але, нажаль, практика нашого життя показує, що не все є так прекрасно у відносинах між людьми, які називають себе християнами. Часто чути про образи, невдоволення, неприязнь і тому подібне. Особлива проблема з плітками, бо в 90% випадків, а то і більше, люди один одного обговорять, осудять, пустять плітки і дуже мало людей зможе втриматися від такої спокуси - насолити комусь у відповідь. Напевно саме тому, знаючи людську гріховну натуру, Ісус дає правила для вирішення проблеми, щоб допомогти виправити ситуацію, щоб подолати гріх, який ми можемо бачити в наших ближніх. Саме тому, ці настанови нашого Господа використовують у більш ширшому контексті, не лише коли брат прогрішиться проти брата, але й коли просто ми можемо помічати явний гріх у брата чи сестри. Все це було дано для єдності та миру один з одним.
Перед цим Ісус розповів історію про овечку, яка загубилася. Пастух обов’язково піде шукати її і коли знайде, то буде мати радість велику. Людина, яка згрішила, брат чи сестра по вірі – це також загублена овечка, яка через свій гріх, який можливо і не помічає, відбилася від отари, заблукала. І було б дуже добре, якби брати і сестри переживали один за одного, допомагали один одному очищатися від гріхів, і не заблукати. До такої заблукалої овечки має прийти той, хто знає її гріх. Потрібно йти з пасторською любов’ю та піклуванням і з одною єдиною метою – повернути таку людину на правильний шлях. Апостол Павло ще додає до цього: «Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Гал.6:1,2).
Нажаль, сьогодні в християнських церквах дуже рідко виконується ця настанова Божа, саме так, як сказав Господь. З одного боку мало є цього піклування один про одного, мало є справжньої турботи щоб виправити брата чи сестру, настановити, повернути на істинний шлях. Людина може зробити гріх і не замічати за собою такого. Людина може нанести шкоду чи образу для іншої людини, нічого не підозрюючи. І справа тут вже зовсім не в образі чи провині проти когось, важливо виправити таку людину, щоб вона своїми діями чи словами не принесла для інших людей шкоди. Як брати та сестри ми справді повинні турбуватися за духовний стан один одного, виправляти, підказувати, допомогти у боротьбі проти гріха.
Що ж у нас насправді є? Якщо хтось оступиться, чи згрішить – відразу про це буде повідомлено всіх, кого завгодно, тільки не саму цю людину. Мало хто подасть руку допомоги. Натомість буде осуд, плітки, образи. Хтось ще й може порадіти, що в когось справи гірше ніж у нього. І в результаті така людина може взагалі відійти від церкви, від віри.
З іншого боку в багатьох церквах є багато таких, які б самі всіх виправляли, всім вказували на гріхи, у всіх бачили б скалку в оці, але колоди у власному не хочуть помічати. Завдання, яке ставить Ісус у цих віршах полягає в тому, щоб допомогти брату чи сестрі підвестися з гріха, а не ще більше осуджувати та величатися над грішником.
Які три кроки для подолання гріха пропонує Господь? По-перше, і це ми всі повинні запам’ятати, потрібно поговорити з людиною сам на сам. В нашому тексті написано: «іди й йому викажи поміж тобою та ним самим». Не йти спочатку і розповідати всім зацікавленим, але поговорити один на один з тим, хто вчинив недобре. Якби всі б так робили, як казав Господь у нас не було б пліток. Завдання християнина – допомогти своєму брату чи сестрі, бо інколи людина може зробити гріх і не помічати за собою таких речей, тому ми маємо братів і сестер по вірі, які мають допомогти та виправити.
Якщо ж людина не захоче чути зауваження, та визнати свої провини – Ісус каже взяти з собою одного чи двох свідків, щоб разом вплинути на людину. Можливо, ці свідки знайдуть більш вагомі аргументи та переконливі слова, чи будуть мати якісь інші варіанти вирішення тієї проблеми. Знову ж таки, ціль цих людей має бути: з любов’ю та опікою допомогти людині позбутися того гріха, який заважає братерським відносинам. Свідки беруться не як прокурори, які йдуть звинуватити людину, яка поступила несправедливо. Насправді, ці свідки мають бути як арбітри, чи судді у справі примирення. Одному буває тяжко підняти людину, яка впала у гріх, а вдвох чи втрьох це може вдатися. Ось до такої праці в любові закликає нас Господь.
Зверніть увагу, що до цього моменту Ісус не вмішував сюди пастора і всіх інших членів громади. Це вже буде далі. Але не треба думати, що лише пастор має бігати від одного члена церкви до іншого і всіх примиряти. Пастор може навіть і не знати таких справ. Члени церкви мають самі переживати один за одного. Лише у другому кроці можна використати пастора як свідка і то не обов’язково, бо, можливо, є брати чи сестри в церкві, які краще можуть вплинути на ситуацію і людина більше їх може послухати.
Якщо ж та людина не хоче бачити свого гріха, якщо не хоче розкаятися і змінити своєї поведінки, тоді ця справа може бути передана на розгляд у громаду. Що означають ці слова Ісуса? Розповісти дивну новину для всіх членів церкви? Насправді, лише в цьому третьому кроці пастор та пресвітери можуть бути поінформовані про таку проблему і завдання церкви на цьому етапі – молитися за того брата чи сестру, яка оступилася. Через спільну молитву в громаді всіх братів та сестер Бог може вплинути на серце грішної людини. Молитва гасить вогонь, ламає стріли лукавого та посилює роботу Духа Святого в серці людини. Саме такої молитви потребує той, хто прогрішився.
Якщо ж ситуацію не можна змінити, якщо упавша в гріх людина не чує та не реагує на всі ті аргументи братів та сестер, тоді Ісус каже: «хай буде тобі, як поганин і митник!» Що означають ці слова Ісуса? На перший погляд може здатися, що потрібно відсторонитися від такої людини, як від безнадійного грішника та виключити таку людину з церкви. Але, насправді, Ісус ніколи не встановлював рамок для прощення. Згадайте, як Ісус сам відносився до митників та грішників? Може сторонився їх, чи не хотів спілкуватися з ними? Навпаки, саме таким людям Ісус приділяв найбільше уваги, бо він розумів, що не здорові потребують лікаря, але хворі. Ісус не вважав таких людей безнадійними, Він багато зробив, щоб навернути їх до покаяння, привести їх до визнання своїх провин та дати їм можливість отримати прощення та спасіння. Ісус помер на хресті і за таких людей, і до таких людей простягнута Божа спасаюча рука. Ісус віддав своє життя за кожну свою дитину, і навіть якщо ця дитина оступилася, навіть якщо вчинила гріх і здавалось би ніякі методи не допомагають – не треба думати, що Бог так просто вижене Свою дитину, за яку заплатив велику ціну на Голгофі. Якщо це є Божа дитина, Він все зробить, щоб настановити її на праведний шлях. Церкві і кожній людині про це ніколи не потрібно забувати, щоб ми не перетворилися на суддів, які краще за Бога знають, що робити.
Брати і сестри, ця настанова Ісуса Христа дуже важлива для нашого життя, для єдності та миру один з одним. Ісус закликає нас піклуватися один про одного, прощати, переборювати ті всі образи, мати мир та порозуміння, а також з любов’ю ставитися до людини, яка вчинила гріх. Ключове слово у нашому тексті є любов. Хоч воно жодного разу не згадується, проте саме так Ісус відносився навіть до найбільших грішників та митників і саме так вчив ставитися один до одного своїх послідовників. Якщо ж у наших словах чи ділах немає любові, тоді не потрібно в комусь шукати скалку, а натомість спочатку зі свого ока вийняти колоду. Нехай Господь нам допоможе з любов’ю ставитися один до одного, підтримувати, виправляти, наставляти та укріпляти наших братів і сестер по вірі. Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
