Святе Письмо знає декілька зустрічей жінок. Так, сестра Мойсея говорить з донькою фараона. Агар зневажає Сару, а Лія завидує Рахилі. Але у Новому Завіті є історія про зустріч двох великих жінок, неплідної Єлизавети у похилих літах та Марії Діви, Матері Месії. Ця зустріч відбувається в той час, коли вони вже обидві є вагітні. При чому як для одної, так і для іншої це була певна несподіванка. І якщо Єлизавета довго цього очікувала і сподівалася, то Марія мала інші плани. Для чого ж відбувалася ця зустріч? Чого Марії, вже вагітній, потрібно було вирішувати у далеку дорогу у гірську околицю? Хто більше потребував цієї зустрічі Єлизавета чи Марія?
Перше, що хтів би зазначити, що це була ініціатива Марії. Ані Ангел не говорив Їй про це, ні Йосипові не снилися такі вказівки. Так, що Марія по одній з версій пішла перевірити те, що Їй сказав Ангел про вагітність Єлизавети. Ніхто не буде заперечувати, що Марія була далека від того, щоб задовольнити Свою цікавість.
Треба визнати, що образ Марії є в повній мірі неповний. Тим більше Її сприйняття є цілою проблемою для християн. Одні Її зовсім відкидають, так що Вона не знаходить місця у їх світі віри та пошани. Інші сприймають Її як свою сучасницю, довіряють Їй усі свої проблеми та труднощі, але нічого не знають про Неї. Так само і приватні об’явлення скоріше говорять про те, що ми маємо робити і Ким є Діва, але не говорять про те, яка Вона є.
З Євангелія ми бачимо, що Марія вільно оперую термінами Святого Письма, коли прославляє Свого Господа. Крім того, Вона не є якоюсь слабкою та нерішучою жінкою. Вона вирушає у далеку дорогу. Народжує у чужому місці. З маленькою дитиною тікає у сусідню країну. Ходити за Своїм Сином, коли Він проповідує. Стоїть під Хрестом. Важко поєднати ці всі факти з образом маленької дівчинки, до Якої несподівано прийшов Ангел і це все змінило Її життя.
Традиція пояснює таку поставу Марії певною предісторією, якої не має у Святому Письмі. Ми святкуємо спомин Введення Богородиці до Храму, підкреслюючи цим, що Марія не є просто жінкою. Ще до того, як Церква проголосила догмат про Непорочне Зачаття, Вона вже вірила, що Марія була особливо вибрана. І проти цього так сильно дехто бунтує. Хоча тема вибранства є ключовою у Старому Завіті. Бог обрав Авраама, обрав Мойсея, Гедеона. Так само Він обрав і Марію. Не просто використав якусь жінку, просту і незначну для того, щоб вона народила Його Сина, але обрав Марію, усю Її особистість, не лише тіло. І при цьому Марія зберегла усю живість Свого характеру, Свою жіночність. Це Вона питає Ісуса де Він був. Вона плаче під Хрестом. Марія не просто була вибрана, Вона приймала активну участь у подіях спасіння.
Безперечно, ми цього нічого не знаємо. Євангелія говорять про Ісуса. Послання Апостолів зосереджуються на тих проблемах, які турбували Церкву. Нам залишилися лише “крохи” про Марію. Але і цього достатньо, щоб вирізнити її від усі інших жінок, про яких ми знаємо з Біблії. Так, Вона стоїть набагато вище від Єлизавети. Остання має чоловіка і прагне дітей, вже стара отримує Йоана. Нічого такого ми не бачимо у Марії. У Її житті все відбувається зовсім інакше. До Неї приходить Ангел. Від Неї тікає Ісус. Вона уся у пошуку. Вона чекає, сподівається. Вона — Повнота Надії. Жодних якихось Своїх міркувань про щастя. Ніяких прагнень і бажань. Зовсім нічого. Ось чому у християнстві Вона стає Молільницею: Її покора привела до того, що Бог Їй дав те, чого Вона і не сподівалася.
Не так, як Єва. Та вирішила, що знає краще за Бога, як має бути. І так. Як це розуміють тепер усі жінки. Вони краще знають як виховувати дітей, прив’язуючи їх до себе. Вони краще знають як жити, маніпулюючи своїми чоловіками. Ця сама впевненість примушує їх лізти в справи Церкви і керувати священиками. Нічого такого ми не бачимо у Марії. Але Вона Покора, Яка шукає Божу Волю, шукає Бога.
І Вона шукала Його не лише в роки Свого дитинства, а потім отримала Сина і прив’язала Його до Себе. Він міг вільно перебувати цілий день, коли мав лише 12 років. Так само і потім Вона відпустила Його на Хрест, хоча не могла не розуміти до чого ведуть усі ці сутички з фарисеями та релігійною елітою країни. Хто з нас спроможен віддати того, кого любить Богові? Відпустити на війну? Прийняти хворобу дитини та її страждання? Хто з нас має таку віру в Бога?
І мені здається, що саме постійний динамічний пошук Божої Волі не дав Марії ані зневіритися, ані впасти у розпач. Вона постійно, в усьому шукала Боже Провидіння. У цій подорожі до Вифлеєму, до Єгипту. У буденності. Серед родичів. Вона була світочем віри. Але не якимось надзвичайним смолоскипом, а постійним джерелом надії. Йосип збирається від Неї піти — а Вона це довіряє Богові і Він посилає Свого Ангела. Її Син загубився, а Вона Його шукає. Її Син висив на Хресті — а Вона довіряє Його Богові.
Так само пошук цієї Божої Волі ми можемо побачити у цій подорожі до Єлизавети. Часто ми саме цього боїмося. Боїмося шукати Божої Волі, бо це може стати причиною для того, щоб моє життя зміниться. Що мій спокій, якій я збудував так зусиллями, може зникнути. Що все, що я маю, прийдеться віддати. Бо ж ніхто не знає яка може бути ця Божа Воля! Ти можеш знайти те, що тебе не влаштовує. Марія не є такою, Вона не боїться Бога; Її цікавить Бог, бо Вона Його любить.
У цій подорожі до Єлизавети Марія, ще молода дівчина зустрічається також зі традицією Старого Завіту. Зустрічається з людською недолею і Божою благодаттю, бо Єлизавета була неплідна і через це нещасна, але отримала в дар дитину. Марія, Яка мала народила бачить дію Бога в житті інших. Саме це було певною відповіддю на Її питання, як це відбудеться. Бог ніби говорить: бачиш так стало у житті Єлизавети, чого Ти думаєш що з Тобою буде інше.
Саме це є певною проблемою для нас. Ми любимо порівнювати. Ось цей є щасливий, бо в нього є діти і гарна дружина. А ось ця нещасна, бо в неї хворий син. Але Бог використовує навіть це для того, щоб довести нам Свою Любов. Але ці приклади зі Святого Письма часто нам не подобаються. Так Авраам дуже довго чекав виконання Божої обітниці. Ось і тепер Єлизавета, хоча і була неплідна і вже стара, отримала те, чого просила. Ми ж чекати не хочемо. Прагнемо отримати все і одразу. Не хочемо любити, жертвувати і страждати. Хочемо щоб Бог виконував нашу волю, але не готові погодитися на Його Провидіння.
Але ця зустріч Богородиці і святої матері також свідчить про те, що віра не може погодитися на якесь сліпе слідування. Я не можу отримати її лише для себе. Я маю її підтвердити і самим життям і відношеннями з іншими. Я не можу лише сидіти дома і тішитися своєю вірою. Я маю також пересвідчитися. І цього ми теж боїмося. Начитавшися Святого Письма, прийнявши Божі обітниці, ми зовсім не готові перевірити свою віру. Ми боїмося зустрітися з іншою людиною, бо вона буде знущатися над нашою вірою: бо ж вона не справжня. Марія цього не боялася і тому і отримала таке вітання від Єлизавети.
Тому прошу у Господа для себе саме такої віри, яка б не боялася зустрічі з іншою людиною. Віри, яка стала реальністю в житті інших. Щоб моя віра була настільки сильною, щоб вона могла перемінювати і життя інших. Бо можемо говорити про те, що і Єлизавета отримала свого сина лише через те, що Марія погодилася стати Богородицею. Бо Йоан народився для того, щоб стати Предтечею для Сина Марії.
Благослови через мене, Господи, інших людей!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
