Основним і невід’ємним елементом наших церковних богослужінь є проповідь Слова Божого.
За визначенням окремих підручників з гомілетики, проповідь – це передача біблійних істин у силі Духа Святого.
Люди приходять в церкву саме для того, щоб у спільності зі своїми братами і сестрами по вірі слухати послання самого Бога, яке він передає їм через уста проповідників, ведених Духом Святим. Хочеться почути відповіді на насущні питання, отримати підбадьорення, наситити свою безсмертну душу духовною поживою…
Нажаль доволі часто довірливим слухачам пропонується чисте словесне молоко, а то й нічим не розбавлена водичка. Люди, слухаючи такі виступи, поглядають на свої годинники і мріють по швидше дати відпочинок своїм вухам. Вони покидають церковні лавки голодними, а йдучи додому, замість повторювати в думках важливі істини, які їм відкрилися через проповідь, жаліють за втраченим часом. Деколи можна почути наступне: «Як би я був залишився вдома і почитав Біблію, то для мене було б більше користі з того, ніж від сьогоднішніх проповідей». Люди чекають від проповідників добрих, змістовних, актуальних проповідей.
В наш час, коли більшість віруючих вважають себе високоосвіченими і мають пізнання в різних галузях науки, користуються найновішими досягнення комп’ютерної техніки та Інтернетом, настав момент подумати також про підняття рівня проповідництва в наших церквах. Проповідник сьогодні повинен промовляти так, щоб люди хотіли його слухати і вбачали в ньому авторитетного служителя, який говорить не сам від себе, але проголошує їм волю Божу.
Тож, як стати успішним проповідником? Як проповідувати, щоб люди хотіли слухати?
Ось кілька порад:
1. Не проповідуйте без підготовки!!!
Багато з тих, хто називають себе проповідниками, звикли проповідувати без належної, а то й зовсім ніякої підготовки до цієї вельми важливої справи. В кращому випадку, можна побачити як деякі проповідники готуються до проповіді під час богослужіння, на коліні складаючи конспект своєї проповіді. Їм здається, що Дух Святий пошле їм потрібне для слухача слово і їхня проповідь (не підготовлена) стане передачею божественних істин у силі Духа Святого. Дехто навіть вважає, що підготовка до проповіді це доволі гріховне заняття, бо вона нібито умалює силу Духа Святого.
Буває, виходить проповідник за кафедру, навмання відкриває Біблію і з того місця де вона відкрилася, зачитує перший ліпший текст, і починає філософствувати, замість проголошувати слово Боже. Слухачі, попри все своє бажання і величезні зусилля, не можуть вловити ані теми проповіді, ані будь-якої прив’язки сказаного до прочитаного тексту. Одразу ж виникає питання: де ж тут передача біблійних істин і сила Духа Святого?
Дух Святий ніколи не пошле потрібного і важливого відкриття Слова для лінивого проповідника. Для того, щоб у співпраці з Ним проголосити хорошу проповідь потрібно присвятити багато часу для її підготовки. Навіть Ісус Христос, який був найкращим проповідником всіх часів і народів, готувався до кожної своєї проповіді, проводячи багато часу в спілкуванні з Своїм Отцем Небесним.
Готуючись до проповіді, перш за все потрібно глибоко усвідомити зміст біблійного уривку вибраного для проповіді, всебічно вивчити його, «пережити» цей уривок в своєму розумі, взяти з нього головне і аж тоді можна думати як його структурувати і передати слухачам. Коли проповідник працює над біблійним уривком, молитовно шукає відкриття і розуміння написаного там, тоді, власне, Дух Святий допомагає йому, направляючи його думки в потрібному руслі.
Добре підготовлена проповідь має надзвичайно великий вплив на слухачів. Вони зразу відчувають, що проповідник прекрасно знає про що він говорить, відчувається сила його слова і керівництво Духа Святого. Така проповідь жива і актуальна, її хочеться слухати і результатом її є духовне збагачення слухача.
2. Зробіть свою проповідь біблійною.
Проповідь – передача біблійних істин у силі Духа Святого. Це визначення вказує на основу для проповіді, якою є Слово Боже. Проповідник не покликаний передавати слухачам цікаву інформацію чи останні новини. Він не має права проповідувати на тексти з пісень, на уривки з прочитаних ним книг, про враження від бесіди з сусідами, критикувати інші конфесії чи церкви. Це не може займати основну частину проповіді, що нажаль не рідко трапляється. Завдання проповідника передавати слухачам Слово Самого Господа. Слово Боже є основою хорошої проповіді, а отже, якщо ви хочете бути почутими церквою і духовно збагатити своїх слухачів, то зробіть свою проповідь біблійною. Хай у вашій проповіді буде видно не вас і ваші здібності, а Ісуса Христа розп’ятого.
3. Продумайте вступ до проповіді.
Перші хвилини перебування проповідника за кафедрою можуть вирішити долю цілої його проповіді. Це той момент, коли потрібно привернути увагу слухачів, зацікавити їх темою проповіді та вказати на її актуальність. Вдало зроблений вступ налаштовує людей слухати проповідь, а сухий і нецікавий початок виступу приводить до зниження цікавості слухача і тому така проповідь гірше сприймається.
Відомі проповідники радять, що проповідь можна почати з:
- виразного читання обраного для проповіді біблійного уривку
- короткої життєвої ілюстрації яка підводить до теми проповіді
- риторичного запитання
- запитання слухачам
- шокуючого ствердження
- статистичних даних, які стосуються теми
Отже, пам’ятаючи про важливість вступу, кожен проповідник, який хоче, щоб його люди слухали, повинен досконало продумати свої вступні слова і зробити їх цікавими та інтригуючими.
4. Систематизуйте виклад проповіді.
Виклад – це основна частина проповіді. Для того, щоб слухач міг легко сприймати подану йому інформацію, проповідь повинна мати одну зрозумілу ідею. Виклад має мати чіткий і зрозумілий план: головні і другорядні пункти, які послідовно розкривають головну ідею проповіді.
Головні пункти плану проповіді потрібно робити більш-менш однаковими за розміром. Між ними слід використовувати перехідні речення для красивого поєднання і плавності викладу проповіді. Для кращого запам’ятовування сказаного, проповідник перш ніж перейти до наступного, повинен повторити попередній головний пункт. Також план проповіді не потрібно занадто роздрібнювати. 3-4 добре розкритих головних пункти цілком достатньо для хорошої проповіді.
5. Додайте зацікавлюючих елементів до викладу.
По-перше, проповідь стає цікавою за умови використання в ній ілюстрацій, які допомагають у поясненні теми. Часом одна влучно підібрана ілюстрація пояснює біблійну істину краще, ніж десяток наповнених вагомими словами речень. Сам Ісус Христос в Своїх проповідях часто послуговувався притчами, метафорами, порівняннями, ілюстраціями з життя тогочасного суспільства.
Ілюстрації у проповіді можуть бути різні: коротка історія з чийогось життя, особистий досвід, наукові або статистичні дані, притчі, аналогії, останні новини, уроки природи…
В наш час з цим немає особливих проблем, оскільки існує багато книг де є зібрані приклади на всі смаки, до будь-якої теми, більше того, дедалі доступнішою стає мережа Інтернет.
Проповідник повинен пам’ятати, що ілюстрації в проповіді не варто використовувати лише заради ілюстрації, вони повинні допомагати у розкритті теми.
По-друге, все більшої актуальності починає набирати інтерактивність під час проповіді. Деякі проповідники практикують задавати слухачам запитання і слухати їхні відповіді. Такий метод надзвичайно ефективний, бо передбачає що слухач не просто пасивно реагує на проповідь, але й бере участь в обговоренні та розкритті обраної проповідником теми, що безумовно підвищує цікавість проповіді.
6. Вправляйтесь в ораторстві.
Оратор – це людина, яка вміє впливати на людей словом. Проповідник який вміє правильно передавати Слово Боже слухачам збільшує силу цього слова вдвічі. Для того, щоб стати добрим оратором потрібно проповідувати якомога частіше і постійно працювати над собою, удосконалювати ораторські навички.
Проповідник – це особа яка виступає від імені Ісуса Христа, це Його представник на землі. Знаючи це, кожен хто вийшов за кафедру проголошувати Слово Боже, має говорити голосно, переконливо і авторитетно. Голос повинен бути твердий і кожне слово чітко вимовлене. Варто позбавлятися всілякої співучості і крикливості голосу, а також недоцільного шептання.
Проповідь не повинна виголошуватися монотонно, бо такий виклад швидко втомлює слухача і його увага втрачається. Краще сприймається проповідь сказана емоційним і життєрадісним проповідником.
Важливо також зазначити, що для позитивного відгуку на його виступ, проповіднику вартує робити паузи між реченнями, наголошувати на важливих словах, повторяти головні пункти своєї проповіді, не поглинати слів через поспіх.
Для того, щоб під час проповіді бачити реакцію слухачів на сказані ним слова, промовцю слід тримати зоровий контакт з аудиторією. Майже завжди по поведінці людей видно чи ваша проповідь торкнулася слухачів, чи вона не сприймається ними.
Жестикуляція проповідника має бути такою, що відповідає його словам. Не варто надмірно жестикулювати, але й стояти, неначе статуя, також не припустимо.
Проповідь Слова Божого - це добра звістка для кожного слухача, тому потрібно проповідувати так, щоб ця звістка стала зрозумілою і доступною для кожного слухача.
7. Закінчіть проповідь в силі, а не на останньому подиху!
Досить часто доводиться чути проповіді в яких не можливо дочекатися закінчення. Проповідник поводиться як літак, який не може здійснити посадку. Дивишся, скоро неначе настане кульмінація, але раптом знову приходить послаблення і черговий злет у незбагненні світи. І так кілька разів. А коли ж нарешті проповіднику вдається здійснити посадку, то таке закінчення вже немає ніякої користі для слухача, найбільше його душу радує довгоочікуване слово «амінь».
Закінчення проповіді має надзвичайно важливе значення, тому не може бути занедбаним. Його потрібно продумувати до найменших деталей. Воно повинно містити короткий підсумок всієї проповіді і найголовніше – практичне застосування. Слухач, прослухавши проповідь, у закінченні має знайти відповідь на питання про те, що йому робити з почутим. Закінчення може бути мотивацією до якоїсь дії, надиханням до прославлення та вдячності Богові, закликом до покаяння або до активного служіння в церкві Христовій.
Закінчення покликане спрямувати проповідь прямісінько в серце слухача так, щоб вона принесла добрі плоди.
З огляду на зазначене:
- Робіть закінчення на позитивній ноті. Навіть якщо ваша проповідь була досить жорстка, закінчіть її променем надії. “Бог завжди дає шанс людині, проповідник – ніколи”.
- Не розтягуйте закінчення. Мати одного відомого проповідника сказала йому після однієї з проповідей: “Ти втратив декілька чудових моментів закінчити свою проповідь та сісти”.
- Під час проповіді збережіть достатньо енергії для гарного закінчення. Погане закінчення відразу ж зменшить користь і приємне враження від вашої проповіді.
- Не оголошуйте у своїй проповіді “ І на закінчення …” Багато людей почувши ці слова, відключають свій розум, якщо, звичайно, вони не відключили його ще раніше. Дозвольте вашій інтонації та вашій думці вказати на те, що ви вже підійшли до закінчення.
Бути проповідником – нелегка, але дуже важлива праця для Слави Божої.
Справжнім проповідником є далеко не кожен хто себе ним вважає.
Проповідник – це людина покликана Богом до цього служіння, а не проповідує заради самовираження чи у зв’язку з відсутністю необхідного числа проповідників.
Добрим проповідником є той, хто здатний передати слухачам Слово Боже в силі Духа Святого.
Покликаний проповідник – це той хто відчуває непереборне бажання до цього служіння і має авторитет у слухачів. Його хочеться слухати завжди і він завжди має що сказати, бо постійно пробуває в молитвах та вивченні Писання.
Він знає і використовує в служінні золоте правило проповідника, яке варто запам’ятати кожному, хто виходить за кафедру в Домі молитви:
МАЙ ЩО СКАЗАТИ, СКАЖИ, ЩО МАЄШ І БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ ГОВОРИ!
Олег Борис,
Трускавець, Україна,
Проповідник. Викладач гомілетики в УБТС. Одружений. З дружиною виховують сина.
Прочитано 9517 раз. Голосов 28. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
За последние лет 25, вероятно, я положил себе правилом заранее не прочитывать Евангелие, которое будет читаться за службой. Разумеется, все эти чтения я все равно знаю почти наизусть, так что это не бывает „вдруг” совсем неизвестное благовестие: но я стараюсь читать его вслух народу, потом продолжать служить литургию и дать этому тексту дойти глубоко до меня. Опыт мне показывает, что каждый раз евангельское слово рождает какой-то ответ, и я тогда просто, выходя на проповедь, говорю: „Мы читали то-то, и вот что я хочу вам сказать об этом...” – именно то, что меня задело.
Один раз было – как вам сказать? – очень печально. Я был в миноре, усталый, я прочел текст, и он до меня не дошел. И в течение всей службы я переживал с ужасом тот факт, что Господь ко мне обратился со Своим словом, а у меня ничего не дрогнуло в душе. Когда пришло время проповедовать (я всегда проповедую перед отпустом), я вышел и сказал: „Вот что случилось. Вы понимаете, какой это ужас: Господь мне говорит какие-то слова, а все, что я могу Ему ответить, это: Не доходит, мне нечего Тебе отвечать. Слова как будто падают на каменную почву...” Я сказал так, и это тоже была проповедь, причем такая, которая соответствует опыту многих. Несколько человек из прихожан говорили мне: „Спасибо, что Вы это сказали, потому что и с нами это бывает, но мы никогда не посмели бы это высказать”.
К проповеди не готовятся, просто засев за письменный стол и окружив себя толкованиями святых отцов. Когда отцы говорили, их слово шло из сердца, они кричали из глубины своего опыта. Если мы будем просто повторять то, что они говорили, никуда не достигнет их крик. Если слово, которое ты говоришь в проповеди, тебя ударяет в душу, если глубоко вонзается, как стрела, в твое собственное сердце, оно ударит в чужую душу и вонзится в чужое сердце. Но если проповедник будет говорить вот „этим людям” то, что ему думается, „им полезно знать”, то большей частью это будет бесполезно, потому что ума это, может быть, коснется, но жизнь ничью не перевернет. Конечно, надо иметь какое-то знание, конечно, надо понимать, о чем говорит Евангелие или отрывок Священного Писания, но этого мало. Если твоя проповедь тебя самого не ранит в самые глубины, если ты не предстоишь в ужасе перед Богом и не говоришь в Его имя (может быть, себе в суд или осуждение, но во спасение другим), то такая проповедь ничью жизнь не переменит.
юрий
2013-06-15 22:59:09
очень мудро и справедливосказано.
Но в церкви куда я хожу пастырь дает место проповедовать только тем ,кто с ним во всем соглашается,а остальных кормит обещаниями----увы кто-то на духовных потребностях людей строит просто семейный бизнес.
Здендяк Ярослав
2016-06-04 13:45:35
Мені сподобалась ваша стаття. Це дійсно потрібні поради для проповідника. І служіння проповідника являється дуже важливою і відповідальною справою. До цього служіння не можна віжноситись легковажно з думкою та і так зійде. Кожний проповідник пиовинен усердно готовитись до служіння і молити Бога щоб Бог поклав йому в серце слова для цього служіння. Хай Вас Бог благословить!
А что если... - Юрий Залымов Желаю найти у читателя ответ на вопрос: как мы будем жить исходя из этих новых условий, что нужно делать, а что не нужно делать?
