Йосип.

На табуретці,за столом,сидить тато й читає Біблію.Підходить пятирічна донечка й подає великий аркуш паперу й говорить:

Ти покажи мені,татусю
Як «Йосип» пишеться,скоріше.
Про нього повість розкажи всю,
Та постарайся,як гарніше.

Батько бере на руки донечку й починає розповідати Біблейну історію.
Міняється декорація.Сидять біля вогнища дванадцять синів Якова;стережуть овець(чути блекіт овечок),ведуть бурхливу бесіду,грають в карти,а Йосип в різнокольоровій одежі стоїть осторонь.

В часи далекі,дуже древні,
Дванадцять батько мав синів;
Отари в них були кочевні
З корів, овечок та козлів.

Без нагляду татуся й мами
Брати отари стерегли,
Самотні днями і ночами,
Шкідливе там життя вели.

Та менший,Йосип,був хорошим
Про це все тату докладав.
Братам гріх очі запорошив;
Ненависний він став братам.

Та ще два сни він розказав їм,
Про сонце, місяць та снопи,
Йому як в ноги поклонились,
Геть як царю його раби.

Знову міняється декорація.Яків проводжає меншого сина Йосипа, провідати своїх братів.Допомогає закинути на плечі важку торбину з продуктами.Йосип відходить,батько навздогін махає рукою.

Ось знову тато проводжає
Малого сина до братів.
Його він більше всіх кохає
Й ніколи б лиха не хотів.

Вже цілий день шукає Йосип
З отарами своїх братів,
Нести харчі зморився досить
Та прилягти б уже хотів

Та мандрівник звідкільсь з'явився
Й сказав: «Пішли брати в Дафан».
Знов поспіша,хоча стомився,
На зустріч всім своїм братам.

Знову помінялась картина.Сидять брати біля вогнища.Здалеку підходить Йосип.Дуже радий,що віднайшов своїх братів.Вони його хапають,роздягають і кидають у рів.
Здалека постать розглядівши,
Замислили на брата зло;
Убити,наголо роздівши
Й сказати батьку: «Так було…»

Та пожалів Рувим сновидця,
Сказав,щоб вкинули у рів.

На сцену виходить караван купців.Іуда з ними торгується,показуючи ціну за нього на пальцях.
Погодились і караван відходить,ведучи на мотузку,привязаного Йосипа.

Здалека караван з'явився
З добром і свитою купців.

Тут брат Іуда здогадався
Продати Йосипа купцям.
Не довго з ними торгувався,
Йому ціна лиш двадцять вся.

Ех ви,брати,по крові рідні!
За що ж його ви продали?
Невже ви є такії бідні?
Зв'язали руки й повели.

Прийшов Рувим й коли побачив,
Що Йосипа в рову немає,
Одежу рве і гірко плаче,
Душа і стоне і ридає.

Та жити треба й щось робити,
А батька втішити їм як?
Неправдою свій гріх прикрити
Вони рішили,-зробим так

Одежу Йосипа порвали
Й замазали в крові козла,

Зміна сцени.Стоїть Йосип.Підходять його старші сини й показують розірвану,в крові Йосипову одежу.Він падає ниць,закривши лице руками й гірко ридає.

Прийшли до батька й показали
Як звірі наробили зла.

Впізнав одежу сина,Яків,
Свою порвав,на землю впав
І довгі дні скорботно плакав
Та втіхи для душі не мав.

Із-за куліс звучить голос диктора(тата),супроводженний музикою.Міняється сцена.Ставляться декорації царського двору.На троні сидить фараон,рядом знаходиться,богато одітий Йосип й про щось розмовляє з фараоном.Вводять в бідних одежах одинадцять братів Йосипа,він їх впізнає,а вони його ні.

В Єгипті Йосипа продали
Для царедворця у раби
Та ангели допомогали
Йому в усьому,що робив.
---------------------------------------
За те,що жінка спокушала,
Щоб Йосип з нею впав у гріх,
В тюрму душа його попала,
Бо це зробити він не міг.

Звела поклеп вона на нього.
Ніби знасилити хотів
Та захистив Господь святого
І він тюрмою володів.

Як розгадав сон виночерпця,
До фараона в дім попав;
Йому за вірність впав до серця,
Замісником царя він став.

Бог спас від голоду країну,
Відкривши Йосипу вві сні,
Та що робити в ту годину,
Слова поради дав ясні.

Щоб в зерносховища складали
Всі залишки свого зерна
Й коли дні голоду настали,
Душа ніяка не вмерла.
* * *
Впізнав братів своїх тут Йосип,
Коли прийшли зерна купити;
Насипав у мішки їм досить
Та розпитав їх,як там жити,

Про Веніаміна,свого брата,
Про батька та про всю родину,
Була та зустріч довгувата…
Закрив в тюрму їх за провину.

Паралельно розповіді,міняється картина дій.

А відпускаючи сказав їм,-
Без Веніаміна не вертатись.
В залог залишив Симеона,
Що він їх брат,не міг зізнатись.

Була у них і друга зустріч,
Бо голод всім не рідна тітка;
Веніамін сидів з ним опліч,
А Йосип цвів,неначе квітка.

Що брат він рідний їм відкрився,
І що вину їм він прощає;
Сльозами радості залився,
Що Бог отак людей спасає.

Їм повелів привезти батька,
А разом з ним і всю родину.

Йде батько,брати з сім'ями.Йосип їх зустрічає,обнімає.

Вечеря та була багатська,
А балачок,-не на годину.
---------------------------------------
Ось Йосип батька зустрічає,
Брати та сестри,вся родина,
Ніби царя його вітає
Та всі схилились на коліна,

А він з землі їх піднімає
Та й обніма і всіх цілує.
Так Бог зло в радість повертає
Бо Він Любов є.Алілуя.
* * * * * * * *
Знову на сцені ,на табуреці сидить батько,а на руках спить донечка.Він її гладить по голівці й промовляє:

Хай завжди сняться тобі,доню,
Біблейні повісті Любові,
Де Бог протягує долоню,
Спаса людей в Пречистій Крові.

Занавіс.

Січень 2007р.

Йосип.Драматургия

Йосип.
Драматургия