УРОКИ ПЕТРА

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. (Вiд Луки 22:47-51)

Запитання – “Господи, чи мечем нам не вдарити?” Хлопці попали в екстремальну ситуацію, їхнього Вчителя намагаються взяти. В такі гарячі хвилини виникає бажання виступити на захист Ісуса, поступила ідея вдарити мечем…
Як ви думаєте – чи правильним було для учнів не вступитися за Ісуса, це ж були мужні чоловіки? Учні правильно зробили, що запитали в Ісуса, але один із них не правильно зробив, що не дочекався відповіді.
Урок такий – перевіряй свої бажання й ідеї котрі появляються в тебе в екстремальних ситуаціях, в гарячих моментах, не роби все на одному диханні. Запитуй Бога й чекай відповіді. Не задавай Богові риторичних питань, якщо питаєш то і дочекайся відповіді.
Наступний урок - Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти легіонів Ангелів? Але як має збутись Писання, що так статися мусить? (Вiд Матвiя 26:52-54) Бог Сам може себе захистити й тому не потрібно витрачати сили на захист Його. І ще, не потрібно діяти по плоті, відповідати тим же Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. (Вiд Матвiя 26:55)
Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх. Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? (Вiд Iвана 18:10,11)
Петро був гарячий для Бога, але таким людям потрібно особливо перевіряти свої бажання, бо вони також можуть бути гарячими і по плоті. Петро був той хто першим отримав відкриття про Ісуса, не хто інший, а Петро йшов по воді. І знову ж таки ніхто інший, а Петро відмовляв Ісуса від страждань, мало того він тут навіть мечем попрацював. Але в Божому Царстві меч не потрібен, тут потрібна інакша зброя Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. (До ефесян 6:11-13)
Мало того, Петро першим зрікся Ісуса, буквально через декілька віршів цього ж розділу
І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні! (Вiд Iвана 18:17)

А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні! Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним? І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї... (Вiд Iвана 18:25-27) Уявляєте – це той самий, що має відкриття про Ісуса, той самий котрий не залишив Ісуса коли більшість пішла геть, це той що за Ісуса готовий був життя своє віддати. Стоїть і нагло бреше, ніхто інший, а саме він там відлічився коли рубонув, а зараз стоїть і зрікається, забувши навіть про застереження Ісуса. Потім він спохвачується, але вже пізно, вже наламав дров, а як соромно перед Ісусом? Гарячі люди на все гарячі!!! А теплі скрізь теплі. Вони особливо не залітають і особливо й не горять в служінні. Не там і не там не відлічаються.
І такі люди сильно мають потребу в Ісусі бо якби Ісус не позвав Петра то хто зна чи зміг би він повернутися, а так він швидко возстановився. А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. (Вiд Марка 16:6,7) Ось як Ісус відноситься до нас і наших падінь, він не засуджує і не відкидає нас, але продовжує вірити в нас! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать. (До євреїв 4:15,16)
Ісус знає, що таке жити на землі, Ісус прекрасно розуміє нас і ніколи не засуджує.
Петро прийняв прощення і забувся про вчорашні падіння. Ісус не ставить хрест на нас коли ми падаємо, Ісус не поміняв своїх планів щодо Петра. Петро був гарячим, сміливим, але одночасно він вмів плакати в покаянні.
В твоєму житті будуть падіння, але ти повинен вміти возстановлюватися, не ходи під засудженням днями й місяцями. Не думай що таким чином твоє покаяння буде глибшим і щирішим, більш вражаючим.
Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої! Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш... А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною! Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе? Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що? Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною! (Вiд Iвана 21:15-22)
Ісус не змінив своїх планів через падіння Петра, не помінялося Петрове покликання – паси вівці. Петро мав покликання пастора. І навіть після цього в Петра проявляється плоть. “а чого він йде?” Тобі то яке діло, Я покликав тебе от і йди, не дивись по сторонах хто йде, а хто не йде, роби свою частину і цього для тебе достатньо.
Справа в тому, що ми маємо плоть, душу, почуття і часто це все також норовить Богові служити, або зупиняти нас. От в тебе поганий настрій, все ти не покликаний. А при чому тут твій настрій? От ти впав, ходи під засудженням, відкуплюй вину, а про покликання й не думай. Який з тебе служитель он ти не пунктуальний, не обрізаний, плоть пре!? А ти закрий всім оцим проповідникам рот і скажи “Я покликаний Богом і в мене є велика доля від Бога, я виконаю своє призначення на землі. І мій настрій тут ні при чому!!!”
Бог не міняє своїх планів щодо вас і вашого життя через ваші падіння, дивлячись на ваш поганий настрій Бог не человек, чтоб Ему лгать, и не сын человеческий, чтоб Ему изменяться. Он ли скажет и не сделает? будет говорить и не исполнит? (Числа 23:19) Бог стабільний і постійний, не міняється від нашого настрою. Навіть коли людина уходить від Нього, вона уходить з своїм покликанням.
Петро був класний мужик – уже в першому розділі Дій він перший на молитві, потім вирішує організаційні питання, а не сидить під засудженням, одним словом лідер А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його. Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив: (Дiї 1:13-15)
А вже в другому розділі знову ж таки лідерствує - Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! (Дiї 2:14)
Йому ніщо не помішало сказати таку проповідь, що аж 3 тис. Покаялося. Він вже й забувся, що ще й місяця не пройшло від того дня як він зрікся Ісуса.
Не дозволь твоїм падінням, твоєму поганому настрою, твоїм невдачам вкрасти від тебе твоє покликання! Це сатана і він для того й прийшов, щоб обікрасти тебе. Не вір йому, вір Богові!!!
Бога цікавить не твій настрій, а твоє рішення!

УРОКИ ПЕТРАПроповеди

УРОКИ ПЕТРА
Проповеди