[ ! ] версия для печати
Війна, війна… Ти нас навчаєш жити.
І ці уроки з присмаком гірким.
Ми учимось по-справжньому любити,
І не вважаєм скарб земний "своїм".
Ми при тобі охочіші ділитись:
З своїх домівок розділяєм хліб.
Ти нас навчила з ближніми ріднитись,
І цінувать людину кожну, всіх.
Ти наспівала нам про те, що вічне,
Ти нагадала нам, що є душа.
Дала пізнать, що істинно є цінне,
Навчила цінувати й мить життя.
Ти спонукала наші очі плакать,
А Бог послав у серце каяття.
Не хочем просто про добро "балакать", -
Ми практикуєм милість й співчуття.
Хоча насправді всі ми такі різні,
Війна, ти нагадала: ми - брати.
Твої уроки так, і страшні, й грізні,
Та ми вже знаєм: хто ми є такі, -
Бо хоч й помремо, будем вічно жити!
На нас чекають славні небеса.
Ми будем жити. Зміненими жити!!!
Радіти будем, й славити Христа.
Прочитано 583 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Отзывов пока не было. Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting