[ ! ] версия для печати
Мій дідусь… Я пригадую його:
Мозолисті, натруджені руки,
Добре серце, що знало біль й муки
І тривалі із дітьми розлуки.
Він молився, живучи вірив:
Діти всі «прилетять в гніздечко»,
Добре зерно на світі сіяв
Ділом, поглядом та словечком.
Пригортав до грудей онуків,
Щиро зичив їм тільки щастя,
Любив рими небесних звуків,
Проганяли вони нещастя.
Він трудився, неначе бджілка,
І для мене взірець залишив.
Розцвітав, як барвиста гілка,
Не гордився, а інших тішив.
По слідах ідучи Ісуса,
В серцях ближніх слід залишив,
А Він вірний, його не лишив
На землі, вірю й в небі втішив.
І молитви Христом почуті!
Алілуя, спасенні діти!
Ми щасливі, одіті, взуті,
На могилку поклали квіти…
Спочиває дідусь і тато,
Полишивши земну рутину.
Ми із ним ще колись стрінемся,
В синім небі… та в цю хвилину
На землі ми живем, мешкаєм,
Шлях дочасний, як всі торуєм.
Дідуся свого пригадала.
«Дай, щоб вірність, як він, тримала».
2017
Прочитано 1513 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Отзывов пока не было. Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting