[ ! ] версия для печати
Чи відчуваєм біль в собі,
Якщо живем двояко?
Як серце ниє у журбі,
Уста ж говорять м'яко?
Якщо в душі, мов щось бурлить,
І хочеться ридати,
Та близькі є, і треба їм
Всміхнутись, обійняти?
Як нам довірили діла
Й чекають виконання,
А ми в той час, немов руда,
В собі одні зідхання.
Що скажем ми, як повестись?
За маскою спішити?
А, може, у нічний тиші
Коліна прихилити?
Фальшивити, лукавить, грати,
І спокою не мати?
Не ліпше попросить Творця,
Провини з серця зняти?
Як ми живемо, куди йдем
Утомлені собою?
Що на шляху брехні знайдем?
Це не є шлях спокою.
...Серце утомлене, зверни
Свій погляд на Голгофу.
Там Бог поранений висів,
Щоб взять твою знемогу.
Щоб ти не мучилось в гріху,
Щоб фальшшю не томилось,
А, щоб щасливе світом йшло,
Любов'ю променилось.
Пробиті руки за тебе,
За тебе Спас страждає.
"Прийди до Мене" - ще і ще,
Бог вкотре промовляє.
01/2017
Прочитано 1400 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Галина Компанец
2017-02-19 10:21:13
Дуже гарний вірш, Лілія, маски нам не потрібні, а потрібен Христос і гаряча молитва до Нього завжди! Благословінь і нових віршів!!! Комментарий автора: Спасибі, і Вам того ж!
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting