Є дуже цінно, коли ми всі разом збираємось перед Господом для того, щоб помолитися і пошанувати Його. І абсолютно неважливо, як саме ми це робимо, у якому форматі, як це робиться в інших храмах чи в інших церквах – важливо, щоб Бог був пошанований у нашому серці. Бо в Писанні сказано: «Якщо ми шануємо Бога, то і Бог буде нас шанувати». І є дуже сильно, коли ми згадуємо випадки, коли Бог нас пошановував, приміром, коли ми потрапляли в якісь обставини, де відомі люди вас пошановували. Поділюся з вами однією історією зі свого життя, як я добивався першої поїздки до Ізраїлю, і вся міжнародна група, з якою я їхав, мала одну візу, а я вирішив добитися окремої візи. І поїхав до Міністерства закордонних справ, де попросив аудієнції з міністром. І, ви знаєте, той мене прийняв і дав вказівку, щоб мені видали окрему візу. Пізніше я заходжу до фойє Міністерства закордонних справ і бачу там багато журналістів радіо ВВС, усяких інших програм, які всі стояли в чергах, щоб здати паспорти. Раптом виходить один із дипломатичного представництва і питає: «Хто тут є Андрощук?» І запрошує мене пройти без черги, і за 15 хвилин мені зробили візу до Ізраїлю. І, знаєте, дуже комфортно почуваєшся в такій ролі, коли тебе пошановують серед інших, особливо в присутності людей, які насправді є вищі за статусом, за позицією, за званням, за освітою – за всім. Тому є дуже цінно, коли Бог пошановує Своїх дітей.
Коли ми співаємо пісню «Я хочу бути таким, як Ти», у моєму серці звучить слово: ОТОТОЖНЕННЯ З БОГОМ. Думаю, ви знаєте, що багато відомих людей світу цього займаються вивченням свого родоводу. Можливо, і деякі небагаті сім’ї до цього вдаються, але в більшості це люди, які мають статки і можуть дозволити собі це зробити – замовляти десь в архівах дані, писати листи, платити за це гроші… І вони вважають для себе за велику честь, коли раптом їх родовід показує, що вони належать до якогось там отаманського чи козацького роду, або ж що в їх роду був якийсь відомий письменник чи ще якась відома людина. І вони тоді заявляють: «От ми з того роду!» - тобто, вони ототожнюють себе. Якщо ж проаналізувати наше життя, то у нас також є свій рід, тільки він сягає значно глибше – аж до самого первобуття. Ми всі повинні ототожнити себе, найперше, з Адамом. Хоч як неприємно нам сприймати той факт, що Адам так зле вчинив зі всім людством, усіх продав, зрадив, змусив усіх пахати на полі, сапати буряки, палитися на сонці, обробляючи цю землю, чоловіків змусив тяжко працювати, а жінок - тяжко народжувати (ви ж розумієте, що це результат прокляття, і Бог сказав, що так воно буде), ми повинні визнати, що у нас немає іншого вибору – ми діти Адама. Навіщо нам це визнавати? Бо діти Адама мають ще іншу родослівну. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть. Тож спершу треба визнати, що ми Адамові діти і зрозуміти, що в ньому ми маємо гріховну природу, через що часто помиляємося і падаємо, та потім, вертаючись назад від Адама до свого життя, на якомусь відрізку шляху (як один пастор сказав: «посередині Біблії»), ми знаходимо і вписуємось у родослівну Ісуса Христа, яка нас повністю відроджує. І, як були ототожнені в Адамі, так ми ототожнюємося в Ісусі Христі, воскресаємо з Ним, і зміст нашого життя повністю змінюється. Воно набирає іншого формату і інших барв.
Я б хотів поговорити з вами сьогодні на тему чесності. Я от думаю, чи можна назвати «чесність» «справедливістю», бо ж це тотожні поняття, але де в чому відмінність таки є. Бути ЧЕСНИМ. Знаєте, це як різниця між ПОВАГОЮ і ПОШАНОЮ. Нібито, здається, одне й те саме, але поважати можна заочно, а пошана – це повага, виражена в дії, тобто, коли ти безпосередньо проявляєш якусь дію. Так само можна бути справедливим і одночасно чесним, а можна бути справедливим, проте нечесним. Саме тому я б хотів розібрати сьогодні цю важливу тему, оскільки ми вже не раз стикалися із нею на перехрестях життя, читали про це у Біблії, і не знали, як це сприймати. Взяти, для прикладу, хоча б Раав блудницю. Чи чесно вона вчинила, коли прикрила ізраїльських соглядатаїв? Чи було нечесно брехати, що їх там немає? Розумієте, такі ситуації непоодинокі в житті. Як тут бути? Як правильно сприймати такі факти? Припустімо, ти знаєш правду, та, скажи ти її, в результаті будуть дуже гіркі наслідки, а скажеш неправду - і воно так ніби вирішиться правильно; та, як християнинові, брехня приносить тобі внутрішній дискомфорт. Тож, давайте, спробуємо прояснити для себе цю ситуацію.
Чесні люди, якщо так говорити, це є основа стабільності. Саме такі люди є, насамперед, основою стабільності родини, сім’ї, основою стабільності країни, взагалі економіки. Чесні люди – це ті, завдяки кому у будь-які сфери життя приходить стабільність. І тут постає питання: до якої категорії людей належимо ми? Зараз я назву три з них, а ви спробуйте віднести себе до якоїсь однієї:
Перша категорія – це є такі, знаєте, вроджені аферисти, які, треба, чи не треба – завжди брешуть. Вони просто не можуть не казати неправду. ВРОДЖЕНІ АФЕРИСТИ. Думаю, кожен із нас зустрічався по життю з такими людьми. Не вірю, що хтось із нас у церкві є такою людиною, та у світі цьому вони є.
Наступними йдуть такі нейтральні люди. Коротко пояснити: то така позиція – ні Богові свічка, ні чорту кочерга, як кажуть у народі. Вони так: треба зробити якусь аферу – вони її зроблять, а треба правду сказати – вони й тут готові, і ніколи не знаєш, чого від них очікувати.
І є третя категорія людей, які є такими правдолюбами. Це неприборкані, принципові правдолюби.
От до якої з цих категорій ви б себе сьогодні віднесли? Можливо, дехто думає: «А є ще щось четверте?» Це як ота історія із книги Одкровення про Страшний Суд, коли Бог судитиме людей. І тим, хто буде праворуч Нього, Він скаже: «Ідіть, благословенні!» - то будуть, так би мовити, вівці; а по ліву руку будуть козли, які почують: «Ідіть геть!» Де б ви хотіли бути? Всі, мабуть, думають: «От, я б хотів бути на боці овець». Але насправді це така хитрість, бо діти Божі на суд не приходять! Їх не буде на тому суді.
Давайте, ми відкриємо книгу пророка Ісаї 32-й розділ, і будемо читати з першого вірша: «Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям». Писання говорить, що тут є певний взаємозв’язок: «Цар буде царювати по правді, а князі будуть правити по закону». Тобто, правда і закон – взаємопов’язані. Там, де люди живуть по правді, а їхній цар - чесна і справедлива людина, там і його підлеглі будуть судити, чинити по закону. Якщо ж цар (або людина при посаді) чинитиме несправедливо, нечесно, то і підлеглі його не дотримуватимуться того закону. Все вищесказане стосується, можливо, державного устрою і того, що відбувається в країні загалом, та його можна перенести і до зменшеного формату – районного чи міського, сказати те ж саме про мера міста і його працівників. А то й взагалі все можна звести до рівня сім’ї: якщо батько в сім’ї буде чесним, то й діти його будуть такими ж, і чинитимуть по справедливості і по законам сім’ї. Та, якщо голова родини буде несправедливим, то як би сім’я не вимагала чесності від своїх дітей, нічого не вийде – спрацьовує духовний закон. Бо ж правда і закон – взаємопов’язані. «І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісая 32:2). Мова тут йде про те, що хтось стане на чийсь захист від вітру, від зливи, від бурі, від якогось величезного буревію, або стане, як потоки води для пустелі, чи як тінь скелі від пекучого сонця. Читаючи це місце з Писання, я розумію, що у нашому житті приходить такий момент, коли ми повинні духовно вирости до того рівня, щоб стати в позицію чесної людини. Тому що мова у даних віршах йде саме про чесну людину. Чесні люди – це ті, хто здатен захищати, здатен бути ніби заслоною від зливи, від вітру, бути тінню скелі від пекучого сонця. А нечесним людям не до чийогось захисту. Знаєте, я відразу починаю думати про Церкву Христову, про служителів, бо ж як це сильно, коли в Церкві є чесні служителі. Результатом їх чесності буде те, що вони захищатимуть овець, парафіян, захищатимуть церкву, вони не будуть її здавати, виставляти напоказ, засвічувати, можливо, якийсь її недолік. Давайте, пригадаємо одну історію з Писання, яка трапилася з ізраїльським народом. Пам’ятаєте, як один із поганських царів – Валак – запросив пророка Валаама для того, щоб той прокляв ізраїльський народ? От я собі й думаю: невже серед тих трьох чи чотирьох мільйонів ізраїльтян всі були такими чесними, невже там не було чоловіків, які зраджували своїм жінкам, або ж зрадливих жінок? Хіба там не було тих, які упивалися алкоголем, займалися розпустою, чи поклонялися ідолам? Звичайно, були, як і серед будь-якого народу завжди є достатньо людей, які чинять нечесно. І ці люди вже були причиною, зачіпкою, щоб через них прийшло прокляття. І той поганський цар якраз і збирався використати пророка, бо знав, що серед такого натовпу людей неодмінно є несправедливість. Але що зробив пророк Божий? Він встав і сказав: «Я не можу його проклясти! Бог його не проклинає!» (Числа 23:8). Тобто, він встав і захистив! Чесна людина! Він знав, що, по справедливості, їх було, за що проклясти. Але, як чесна людина, він відмовився це робити. І бачимо, що він не один раз так казав у тій історії. «І станеться кожен, як захист від вітру». Як же цінно, коли навкруги – чи то в церкві, чи в робочому колективі, чи в країні загалом є такі чесні люди, а в оселях є чесні батьки!
Давайте, згадаємо ще одну цікаву біблійну історію про блудницю, яка була приведена фарисеями до Ісуса. По закону, її належало побити камінням. І от привели її до Ісуса і кажуть: «Учителю! От, згідно Мойсеєвого закону, її треба побити камінням! Що Ти скажеш про це?» Як же Ісус вчинив у тій ситуації? От читаєш, і, на перший погляд, Він ніби вивернувся, так? «Хто із вас без гріха – перший кинь камінь!» Але то не було хитрощами, Ісус вчинив чесно. Він знав, що вона готова до того, аби її побили камінням. Але Він виступив у ролі захисника, тому що знав, що для неї ще є шанс спастися, є шанс покаятися. Ну, побили б її камінням, пішла б вона до пекла – і що? І чого ти своєю чесністю досягнув би в той момент?
Якось я прочитав слова одного із відомих телевізійних репортерів - Ларі Кінга: «Програми, які ми готуємо і випускаємо в ефір – це не просто програми, які інформують глядачів про те, що стається або діється у світі. Зміст та ідея цих програм у тому, що нашою задачею є формувати громадську свідомість». А це вже інша річ. Знаєте, коли ми готували це свято «Щаслива родина», багато було всього такого, що виходило на перший план. Представники влади говорили, що ми хочемо зробити фестиваль, зробити якесь більше шоу, потім ще щось, і ще… І ми завжди були на сторожі того, що це все, звісно, добре – щоб були шоу і фестиваль, але головною тут є ідея: МИ ХОЧЕМО, ЩОБ БУЛА ПОШАНОВАНА СІМ’Я. І нам не можна відступати від цієї ідеї, не можна її забувати. Можна зробити грандіозне шоу, але якщо втратиться ця ідея – пошанування сім’ї перед Богом, - тоді втратиться і зміст всього свята. Особливою втіхою для нас було те, що на тому святі було дуже багато дітей. І нашою задачею було не просто влаштувати шоу, а зробити так, щоб у свідомості цих маленьких дітей заклалася думка, що сім’я – це класно! Щоб через це свято сформувати їхню свідомість і дати їм зрозуміти, що щаслива родина є тоді, коли в цій родині є все для їхнього щастя і блага. Як казав Ларі Кінг, «моя програма не просто інформує шукачів про те, що діється у світі, а моя задача – формувати громадську свідомість».
Далі я скажу наступне: просвіта людей правдою – це основа всіх основ. Ми повинні просвітити людей правдою, але для того нам самим треба бути просякнутими правдою. Пророк далі пише: «І не будуть заплющені очі видющих» (Ісая 32:3). Саме про це ми зараз і говоримо: не будуть закриті очі тих, які бачать. Знаєте, є люди, які дивляться своїми очима, та нічого не бачать. І для нас, як для Церкви, є дуже важливо, щоб навколо була така атмосфера Божого Царства, щоб у народу відкрилися очі і вони могли збагнути, що таке правда. Пам’ятаєте, Пілат все питав в Ісуса: «Що таке правда? Скажи мені, що таке правда?» В наші дні багато людей шукають Бога, і немала кількість вважає і позиціонує себе, що вони вже християни і знайшли Бога. Та спитай їх: «Що таке правда?» - і відповіді не буде. Можливо, десь всередині себе вони і розуміють, та не мають слів, щоб сформулювати свою позицію. Ми маємо бути як люди, утверджені в істині, маємо вміти висловити своє ставлення до гріха, сформулювати принципи Царства Божого – чому ми є християнами, чому ми є дітьми Божими, яке наше переконання, наше утвердження, і чому воно рухає нами. І коли ми будемо у змозі це сказати, ми будемо тим самим просвітлювати очі, які досі ще не бачать.
«І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають. І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно. Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть, що він шляхетний» (Ісая 32:3-5). Тут проголошується, що настане такий час, коли нечесна людина обов’язково виявиться, і вже більше ніхто не називатиме її достойною та шляхетною. Особисто я вважаю, що такий час вже давно настав у межах Церкви, бо тут нічого робити нечесним і підступним людям, тут все на своєму місці.
На жаль, і вся історія творилася неправдою. Наприклад, якщо хочете знати, то перші хрести до Київської Русі приніс абсолютно не князь Володимир. Бо ще за 120 років до князя Володимира князь Оскольд хрестив Русь, і є відповідні історичні свідчення цього, а потім ще княгиня Ольга хрестила Русь, і ці масові хрещення Київської Русі, які мали місце ще за 100 років до Володимира, були набагато більші, ніж Володимирове хрещення Русі. І на ті попередні хрещення люди йшли добровільно, у той час як Володимир хрестив примусово. Просто він був людиною, яка була незаконно народжена в сім’ї, вбила свого рідного брата Олега в Швеції, потім заволоділа престолом і захотіла повністю переписати всю історію, аби збудувати собі імідж. І в історії є багато подібного. Та, розумієте, якщо ці історичні факти добре дослідити, то деяким церквам доведеться змінювати всю свою теологію. Ще 15 років тому назад я зустрівся з однією жінкою-археологом, яка на поганських розкопках знайшла крашанку – вже скам’яніле яйце, яке було розписане, як писанка, знаками зодіаку. І вона мені казала: «Ви знаєте, я не позиціоную себе, як християнку, я взагалі матеріаліст. Але от вам факт: ще до того, як Церква придумала образ писанки, яйця використовували для того, аби викликати душі померлих. Люди йшли на гробки, прихопивши з собою крашені яйця і пироги. Яйця використовували для того, аби викликати душі померлих, а пирогами їх пригощали. Але, почни я сьогодні розповідати цю правду, як історик, Церква поб’є мене камінням!» ЧЕСНИЙ ДУМАЄ ПРО ПРАВДУ. В Ісаї 32:8 сказано: «А шляхетний міркує шляхетне і стоїть на шляхетному». Чесній людині властиво завжди думати, як вчинити по правді. Бути чесним означає НЕ ВИКРИВЛЯТИ ПРАВДУ, НЕ ВИКРИВЛЯТИ ІСТИНУ. Чесна людина у всіх сферах свого життя має таку межу, якої не переступить. Приміром, у мене є мої переконання, моя особиста гідність, і, будучи чесним, я не перетну цієї межі, і не дозволю собі зробити, сказати, або вчинити щось недостойне. Я воджуся певними принципами, і то є принципи чесності.
Нечесні ж люди – це підступні люди. Не буває якогось нейтралітету. Є чесні люди, і є підступні. Вони можуть зіграти при комусь чесність, та заради особистих інтересів перетнуть будь-які межі. Отже, чесна людина завжди думає про правду і здатна мудро нею розпоряджатися. Володіння правдою без мудрості – то є дуже страшно. Коли ти знаєш правдиві факти про якусь людину і немудро ними розпоряджаєшся – це просто жахливо. Буває так, що людина вигадала якийсь там наклеп, якусь історію, і пішла на когось наговорила, наклепала, і всі, або більшість, знають, що це є неправда. Та, коли хтось бере правдиві факти і використовує їх, і при тому вважає, що чинить чесно, це називається чинити підступно. Я саме це маю на увазі – що правда інколи може бути згубною і когось вразити, зруйнувати, чи навіть вбити. А що таке чесність? ЦЕ ГОВОРИТИ ПРАВДУ, ЯКА БУДУЄ, ЗАХИЩАЄ, ЯКА НЕ РУЙНУЄ, А ЗБУДОВУЄ ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ. Бо є ще й інша правда, яка здатна знеславити людину, принизити її гідність, зруйнувати її родину… От, наприклад, є молода сім’я. Вони одружилися, люблять один одного, і дитинка народилася, і все у них так класно; та ви щось знаєте з минулого того хлопця чи дівчини, ще коли вони не були сім’єю, якусь таку історію. І вам здається, що чесним буде взяти і розповісти, як все було. От ви і розказали – і сім’я розлетілася… Хіба це чесно в даній ситуації? А з іншого боку – була ж сказана правда; та чесність – це вміння мудро розпоряджатися правдою. А нечесна людина може використовувати свою правду для того, щоби вбити, погубити, принизити, зруйнувати. По Біблії це називається «хамська чесність». На перший погляд, син Ноя, Хам, ніби вчинив справедливо – батько ж дійсно напився, і той пішов усім розказав, що батько п’яний. Але він вчинив по-хамськи, це була хамська чесність, через що він і став проклятим серед всіх народів. Бо він не мав права так чинити – він немудро розпорядився своєю правдою. Отже, якщо твоя правда будує гідність іншого – це є чесність, якщо ж твоя правда відкриває чиюсь наготу і руйнує гідність – це є підступність.
Знаєте, ми повинні просити у Бога мудрості, як розпоряджатися тією правдою, яку ми знаємо. Для прикладу можна згадати ще одну історію з Біблії, на цей раз про Давида. І для цієї історії буде доречним вислів «чесну людину не можна підкупити, але її можна продати». Отже, у Давида був один дуже близький йому друг – Урія, та Давид, так би мовити, перейшов свої емоції, вподобав другову жінку, переспав з нею, вона вже була вагітною, і от Давид міркував – що б таке вигадати, аби з цього вирулити? І уявіть собі, що він покликав Урію з поля бою, думаючи, що той піде до своєї жінки, через якийсь період часу у них буде якась блаженна щаслива ніч, і Давид тоді зможе відмазатися, що то не від нього у Вірсавії син народився. Але цей чоловік, вірний Давидів друг, був чесним. І не пішов до свого дому, заявивши: «Як я можу піти до свого дому і відпочивати, коли народ мій на війні, народ страждає і гине? Як я можу?!» Уявіть собі, наскільки це була чесна людина! І як же нечесно і підло вчинив Давид по відношенню до нього, давши розпорядження, аби Урію поставили до самої гарячої точки, щоб він там загинув. Це просто підле ставлення Давида до свого близького друга! Та на цьому історія не закінчується. Там знайшовся Божий пророк Нафан, якому Бог відкрив всю правду про Давида. І як же вчинив той пророк? Пам’ятаєте, ми раніше говорили, що чесні люди – це ті, хто здатен захищати, підтримувати, давати шанс. До того ж, той пророк Божий мав авторитет, Давид його боявся, бо знав, що то – пророк і, варто йому сказати слово, і все Давидове тіло вкриє проказа. Та Нафан мудро прийшов до підступного Давида і почав говорити: «Царю, є одна притча про бідняка, який мав одну овечку, і багача, у якого було повно овець. І той багач забрав ту єдину овечку, яка була дуже люба біднякові, і приготував собі з неї шашлика. Як ти думаєш, чи справедливо він вчинив?» В Писанні написано, що Давид розлютився і вигукнув: «Ця людина заслуговує на смерть!» І тоді пророк Нафан так спокійно відповідає: «Ти – ця людина». Тобто він зразу з порогу не впалив йому в очі: «От Бог тебе вразить, ти підло вчинив, от тобі правда – всі знайте цю історію, хай весь Ізраїль і всі мас-медіа гудуть, від кого Вірсавія народила ще одну дитину!» Це так би сьогодні зробили засоби інформації на Україні, чи в тій же Європі з Америкою. Це все, що вони можуть робити, і, на жаль, не лише вони; бо найбільші засоби інформації – це люди, які часто відвідують церкви. Повірте мені! От я зараз проповідую цю проповідь, а надвечір вже в Америці з десяток людей знатимуть, про що я сьогодні проповідував. Станеться якась ситуація у певній церкві – приміром, обмовиться якийсь проповідник – і вже весь світ буде гудіти у соцмережах, ще й тисячі переглядів будуть на вечір. Оце так воно робиться! Та повертаємося до нашої історії: далі пророк Нафан почав говорити з Давидом, як можна ту справу вирішити. І от ця мудрість Нафана (те, що він підійшов до Давида і вчинив чесно) спонукала царя покаятися. Ви розумієте? За правильним і мудрим розпорядженням правдою Нафана послідувало Давидове розкаяння. Прийди Нафан і вчини із Давидом жорстко, як пророк Божий, і впали йому правду - я не вірю, що Давид би покаявся у тій ситуації. Поставте себе на його місце, як би ви самі вчинили?
Або взяти вже згадувану нами ситуацію із Раав блудницею. Прийшли до її міста Божі соглядатаї, і вона могла б вчинити чесно, просто здавши їх спійманими на гарячому: «Ось тут у нас є чужинці, вони прийшли підстежити за нашим народом. Ось я здаю їх!» І, ви знаєте, вона б за те ще й бонуси отримала – її бордель став би ще привабливішим і набув би там авторитету. Та вона взяла і прикрила їх, сказавши неправду відносно чужинців. І Біблія зразу називає її блаженною і переводить до статусу відомих людей. Ще й весь її рід спасається! От як пояснити оцю ситуацію – тут вона неправду сказала, вела розпусний спосіб життя, і тут – раз! Я знаходжу у Писанні таке пояснення, що, навіть якщо грішники в один момент осягають оце просвітлення правдою і чинять чесно, – Бог покриває багато їх гріхів. І це змушує їх повністю змінювати свій світогляд, так що вони стають праведниками. Згадайте Ісуса Христа і самарянку! Згадайте її життя і подивіться на ту Ісусову розмову з нею. Він їй не докоряв, не впалив їй зразу в очі правду про неї, а просто попросив: «Дай Мені води!» Він міг би сказати: «Я знаю, хто ти є! І Я взагалі не збираюсь тут мати із тобою нічого спільного, бо, побач люди зараз, що Я з тобою говорю, все – капут Моєму служінню. Більше Мене в тому місті не приймуть!» Та Він вчинив по-іншому. Він почав її розкручувати розмовою, і в процесі вона зрозуміла і сказала: «Бачу, що Ти пророк!», і це пройшло через неї, як просвітлення правдою. Написано, що вона покаялася, побігла, і стала місіонеркою у своєму місті – вивела всіх людей до Ісуса і там відбулася велика євангелізація до слави Божої.
Отже, всі, хто захищає життя, - є чесними, а всі, хто використовує правду, аби когось вбити чи щось зруйнувати – це підступні люди. Можна ще насамкінець навести приклад про двох учнів Ісуса. Спочатку візьмемо Юду. Скажіть, будь ласка, чи справедливо вчинив Юда, що доніс, де Ісус того вечора знаходився? Ну, якщо розібратися, він не зробив ніякої неправди. Він просто сказав фарисеям, де цієї ночі Ісус молитиметься зі Своїми учнями. Він же не збрехав! А пішов і сказав правду. Та візьмемо іншого учня – Петра, - який зрікся Його, сказавши неправду. Та, по воскресінні, Ісус питає його при зустрічі: «Петре, ти любиш Мене?» Знаєте, ми можемо засуджувати Петра за ті слова: «Я Його не знаю», його тут легко засудити, бо він був нечесний і вчинив несправедливо. А звідки ми знаємо – можливо, скажи він на той час правду за нашою логікою – і його б вбили! Цілком ймовірно! Так, він сказав неправду для цих людей, але я не вірю, що він у своєму серці відрікся від Ісуса! А пізніше ситуація склалася так, що Петро став великим Апостолом.
Робимо підсумок: отже, що таке чинити чесно? Чинити чесно – це мудро розпоряджатися правдою, яку ви знаєте. І ключове слово тут «мудро»! Правду треба використовувати для того, аби захищати людей, давати їм шанс, не принижувати… От, скажімо, спіткнулася людина в церкві. Знаєте, я робив певні речі, ще коли був молодим пастором і не знав цієї істини, як знаю тепер. Були ситуації в служінні, коли людина помилялася, і, згідно Писання, вона вже заслуговувала на те, аби її відлучити від церкви і наказати всім: «Все! Не вітайтеся із цією людиною!» Та ця людина покаялася, і мені довелося її просто прикрити: «Хай цього ніхто не знає, ти покаявся, твоє життя змінилося, я прикриваю собою». Якісь неприборкані правдолюби, дізнавшись про те, предали б мене, як пастора, анафемі, і засудили б, що я несправедливо чиню! Та, навіть не розуміючи тоді до кінця того, що знаю зараз, я розумію те, що ці люди до сьогодні в церкві і їхні сім’ї благословенні… Інакше не знати, де вони були б сьогодні, і чи мали б вони взагалі сім’ю. Тому Бог нам хоче дати в наше життя мудрість, щоб ми могли бути просвітленими в цій сфері.
Якщо ви когось захищаєте заради того, аби дати людині шанс покаятися, спастися, врятувати сім’ю, родину, - це зовсім інше питання. Є такі ситуації, коли людина свідомо грішить, свідомо переступає – ти їй раз даєш зауваження, другий, третій – вона по-своєму робить. Тоді збираєш двох чи трьох братів, як у Писанні, робиш зауваження – людина не кається, тоді виключаєш її із церкви, застосовуєш дисциплінарне стягнення, по Писанню. Та, коли людина всередині знає, що помилилася, вона просто впала, так сталося, і є глибоке покаяння – така людина не заслуговує того, аби її принизити і знеславити.
Чесні люди, чесні служителі, чесні друзі – це ті, які стоять стіною. «І станеться, що кожен стане, як захист від вітру, немов та заслона від зливи». Прийде час – і ті люди, яких ми прикрили, подякують нам, ці люди віддячать своєю добротою, своїм життям, своїм ставленням. Тільки зрозумійте мене правильно – я ні в якому разі не заохочую говорити брехню і вдаватися до неправди. Я сьогодні говорив про те, як нам розпоряджатися правдою, тому що вона інколи може бути згубною. І, щоб, сказавши якусь правду чи неправду, ми не мали в серці засудження, думаючи, що вчинили нечесно.
Можливо, у вашому житті вже траплялись такі ситуації, і от ви стоїте перед Богом, молитеся, а воно й досі спливає у вашій свідомості, і ви починаєте думати: «Отам я вчинив так і так, і не знаю, чи правильно я вчинив перед Богом, чи неправильно: по-людськи, ніби, неправильно, а чи перед Богом правильно – не знаю». То я хочу, щоби Бог вас звільнив. Якщо ви вчинили мудро зі своєю правдою, значить, ви вчинили правильно – будьте вільні. І хай Бог кожному із нас дає в житті мудрості так жити і так чинити.
Сайт : http://heavens.com.ua/
Автор проповіді: Володимир Андрощук
Редактор: Наталія Тітко
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вообще-то язык общения на этом сайте - русский. Неужели вы действительно думаете, что кто-то из России, Казахстана, Белоруссии или даже востока и юга Украины будет читать то, что Вы написали? Как человеку, который утверждает, что у него докторская научная степень, в таких вопросах должен разбираться без подсказок. Комментарий автора: У каждого есть право выбора и это определено Богом. Постараюсь перевести на русский язык. Пусть это поможет Вам.
