Ми сміємося, разом сміємось,
Ми радіємо разом, удвох.
Та далекими все ж остаємось,
Нам не треба чиїхось тривог.
Ми сміємося, кожен про себе,
І радіємо в новому дні.
Та чи добре усім кругом тебе,
Може, в когось журливі пісні?
Ми сміємось, бо поле вродило,
Бо достаток у хаті й дворі.
А чи серце хоч раз заболіло:
Як живеться вдові, сироті?
Ми сміємось і плани в майбутнє
Вже будуєм, неначе царі.
Так живем і куди ми прямуєм?
Ми ж не знаєм, що в завтрашнім дні.
Ми сміємося, часто байдужі,
Долі ближніх - далекі, чужі.
Хоча з-зовні ще звемося друзі,
А у серці - давно вороги.
Ми сміємось лукавлячи з братом,
Безтурботно живемо собі.
Хоч не в мирі із мамою, татом,
Та всміхнуся, зустрічний, тобі.
Цілий день ми сміємось, сміємось,
І цим зраджуєм часто собі.
Ми веселими людям здаємось,
Лиш Бог знає, як тяжко в душі.
Ми сміємось забувши про Бога,
Нерозважно проводим життя.
Та, що йдемо - широка дорога,
О, невже ж ти не хоч в небеса?
Залиши ти притворну усмішку,
Своїм серцем звернись до Христа.
Не вагайсь, стань на вузьку доріжку,
Там є щастя, там радість, життя!
08/2016
|
