Якщо нічого не зміниться

Виходять актори, вітаються, сміються та шуткують. Всі сідають за накритий стіл. Олег відділяється від усіх і виходить на авансцену. Актори на задньому плані у завмирають.
Олег: Вітаю вас, пані та панове. Ось ці люди – мій улюблений 11-Б і рівно 10 років тому нам було по сімнадцять років: ми були випускниками, і життя відкривалося нам лише у яскравих кольорах.
Випускники оживають, від столу відділяється дівчина. У неї в руках два наповнених келиха.
Вікторія: Олеже, іди-но сюди. Нічого не хочу слухати! Ти мусиш випити за майбутню студентку юридичного, яка у подальшому буде найвідомішим адвокатом столиці.
За мене! (тягне Олега до столу, віддає йому келих)
Коли Олег починає говорити, усі знов завмирають.
Олег: Це Вікторія. Для нас просто Вікі. Донька заможних батьків, дівчина з безмежними можливостями та амбіціями. Якщо нічого не зміниться, через десять років вона зробить блискучу кар’єру у столиці, встигне розлучитися та втратити всіх друзів через свій нестерпний характер. На ювілейній, десятій, зустрічі вона влаштує грандіозний скандал, після якого ніхто з колишніх однокласників більше не буде з нею спілкуватися.
Вікторія випиває, обертається до Стаса, який сидить на краю.
Вікторія: А ти, штундочко, навіть за мене не вип’єш? Ну побажай мені кар’єри чи хоча б миру у серці.
Стас: (підіймає склянку з лимонадом) Бажаю тобі, Вікторія, знайти у своєму житті Бога, і Він дасть тобі справжній мир.
Вікторія: Дурненький, мені буде достатньо вигідної вакансії. Та півцарства на додачу.
Олег: Це Стас. У 16 років він почав ходити до церкви. В один момент він кинув пити та палити, хоча до цього був найзаядлішим пиякою й курцем.. Єдина причина чому він досі з нами – Марія, його двоюрідна сестра, за яку він несе відповідальність, після того, як її старший брат поїхав за кордон. Приємність спілкування з ним збереглася тому, що в нього завжди можна спитати поради у важкій ситуації, а твої секрети залишаться лише твоїми. Мінус: поряд з ним я інколи відчуваю себе ніяково, коли роблю речі, які він, хоча і не каже, але засуджує.
Павло: Пісня! (грає щось на гітарі та співає, після цього кладе гітару і іде до столу)
Павло: (наливає у келихи та чарки) Ну як кажуть між першою і другою …. Наливайте. Я хочу випити за нас: ми, на жаль, розлучаємося та ідемо у доросле життя…
Ірина: Ти що промову нашої завучки цитуєш?
Павло: (притуляє чарку їй до губ) Цить! Так от я хочу підняти цей келих за нас, щоб усі наші мрії здійснилися, і наш десятий ювілей, ми святкували у тому ж самому складі. Будьмо!
Усі завмирають з наповненими чарками.
Олег: Музика, музика і ще раз музика. От що наповнює життя Павла. Якщо нічого не зміниться, за три роки він стане досить відомим музикантом у масштабах міста. Матиме власний гурт та стиль, великі перспективи прославитися на головній сцені країни та пропозиції від столичних продюсерів. Але контракт так і не буде підписано: наркоманам не місце у шоу-бізнесі. Одного разу, коли батьки поїдуть на дачу, він помре від передозування у своїй кімнаті, так і не доживши до нашого ювілею. (дивиться у сторону друзів)
Якщо нічого не зміниться….
Павло: Щось ти, Стасе, засумував. Скажи щось добре.
Стас: Бог любить тебе. І ніякі обставини життя не здатні це змінити.
Павло: Знову ти за своє. (відходить)
Ірина: Все! Набридло, хочу танцювати. Музику мені, музику!
Вмикається музика, актори ідуть на танцпол танцювати, а потім музика стихає.
Олег: Це Ірина. У її житті існують дві пристрасті: алкоголь та чоловіки. Якщо нічого не зміниться, через деякий час після випускного вона завагітніє від чергового «великого кохання», а коли він не погодиться одружитися з нею, зробить аборт. Якщо нічого не зміниться вона ніколи не зможе стати мамою і матиме великі проблеми зі здоров’ям. До речі, вона вдало вийде заміж та буде соромитись свого минулого.
Ірина підходить до Стаса. Вульгарно спирається на його стілець.
Ірина: Ну що ти такий скутий? Ходімо потанцюємо, Стасе! Чи ваш піп тобі не дозволяє?
Стас: «Усе мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. »
Ірина: Хм… Ось як. (відпиває з келиха) Що ж тоді заволоділо мною?
Стас: Пристрасть.
Ірина: Хіба я надлюдина, щоб керувати власними пристрастями? Хіба це комусь під силу.
Стас: Людині – ні, але Ісусу так. Просто проси Його звільнити тебе і Він це зробить.
Ірина: О ні! Мої пристрасті мені подобаються. Я ніколи їх не стану соромитись! (Іде і завмирає)
Олег: Отже, якщо нічого не зміниться.
Павло: (підсідає до Марії) Ти ще не заснула, Маріє?
Марія: Ні. Мені цікаво, чесно.
Павло: А що під столом?
Марія: Як завжди – книга. Тільки не кажи нікому, прошу, бо знов глузуватимуть.
Павло: Ой дивись-но мені. Начитаєшся, почнеш мріяти, а там вже і «дах» не зупинити. Скажи хоч про що читаєш?
Марія: Про кохання. Але це не якийсь – там дешевий, бульварний роман, тут кохання справжнє, крізь роки. Уявляєш, вони не могли бути разом, але все життя пам’ятали й щиро кохали один одного.
Актори продовжують спілкуватися, але без звуку.
Олег: Це, як ви вже зрозуміли, Марія. Вона з головою поринає у світ книжок і мріє про принца на білому коні. Якщо нічого не зміниться, вона вийде заміж, не дивлячись на несхвалення батьками її обранця, по великій любові за бідного, зате щирого. Але невлаштований побут та суцільні злидні поглинуть їх шалене почуття за два роки. Після цього залишаться лише сварки та не зовсім здорові діти. А у п’ятдесят, одруживши останнього сина, вона сяде на кухні, та аналізуючи своє минуле, зрозуміє, що прожила зовсім порожнє, нікому не потрібне життя. Якщо нічого не зміниться….
Павло: Маріє, яка ж ти наївна. Не буває вічного кохання. (іде до Ірини. Усі завмирають)
Олег: Якщо нічого не зміниться, я закінчу університет та отримаю диплом з розмитою спеціальністю менеджера. Влаштуюся у велику фірму з куллерами та шкіряними кріслами, зроблю там досить пристойну та грошовиту кар’єру, і розгублю останню совість між двома колишніми дружинами та випадковими знайомими. У глибокій старості та маразмі, помру у будинку пристарілих нікому не потрібний, не чекаючи нічого ні від кого, так як і сам нікому в цьому світі не дав ані часточки тепла.
Стас: Якщо нічого не зміниться! (всі сидять у стоп кадрі, рухаються лише два герої).
Олег: (сідає поряд) Скажи, Стасе, чому це все відбулося з нами? Чому у 17 років ми були володарями світу, а прожили таке жалюгідне життя. Ми ж нічого поганого не зробили.
Стас: В тому то і справа, що ви не зробили нічого. Ви не зробили вибір. У цьому житті не можна бути на межі: якщо ти не вибираєш Бога, ти назавжди залишишся там де і був, в темряві.
Олег: Поясни!
Стас: (іде на авансцену) Бог говорив до вас не лише через мене, але ви вирішили зробити вигляд, що Його не чуєте. Саме тому ви маєте те, до чого так старанно йшли. Ваші життя будуть загублені….
(у зал) ЯКЩО НІЧОГО НЕ ЗМІНИТЬСЯ.

P.S. ЕСЛИ КОМУ-ТО БУДЕТ НУЖНО, МОГУ ДАТЬ ССЫЛКУ НА ВИДЕО С ПОКАЗА, ЧТОБЫ ЛУЧШЕ ПОНИМАТЬ КАК ВСЕ ЭТО ДОЛЖНО ВЫГЛЯДЕТЬ

Якщо нічого не змінитьсяДраматургия

Якщо нічого не зміниться
Драматургия