Основа цієї вистави закладена в Божому Слові.
«ми провіщаємо, як із щирості, як від Бога, перед Богом, у Христі!»(2 Кор.2:17)
Використані Місцеписання: Луки 2:1-24, Левит 12:1-4, Мат.2.
Вірші
«Кто ты, еврей?» (отрывок) автор Ирина Ломакина
«Що тобі подарувати?» (уривок) автор Зоряна Живка
Танець сніжинок. Хоровод. Різдвяна пісня.
Дівчатка-сніжинки (найменші) танцюють, в танці до них приєднується Дівчинка
Дівчатка-сніжинки читають невеличкі різдвяні віршики.
музика
Заходить Ангел
Ангел: Куди це я потрапив? Мене покликали, щоб я розповів про народження Ісуса, нашого Господа! Але чому тут кружляють сніжинки? Я пам’ятаю, коли народився Спаситель світу, снігу не було... Бідні пастухи нічної пори вартували отару овець на полі...
Ангел: Дівчинко, добридень! Підкажи будь ласка, де це я опинився? Тут у вас холодно і така снігова завірюха!
Дівчинка: Це Україна, місто Ізяслав!
Дівчинка трохи відступає назад і пильно вдивляється в Ангела.
Дівчинка: О, ти Ангел Господній! Я молилася, щоб ти прийшов і розповів нам про Різдво! Я мрію побачити справжню різдвяну зірку!
Ангел (піднімає руки вгору і врочисто говорить):
Він народився у хлів на сіні,
В Ізраїлі, а не в Україні...
По роду і народженню — Юдей!
Він народивсь, щоб дарувать спасіння
І для євреїв, і для всіх людей!
Дівчинка: Дуже дивно! Я завжди думала, що Різдво — це наше традиційне українське свято. І до чого тут Ізраїль, євреї? У Ісуса маму звали Марія: звичайне українське ім’я!
Ангел: Насправді ім’я матері Ісуса: Міріам. Вона була єврейкою із роду Давидового.
Дівчинка (повторюючи, нахиляє голову вбік, ніби прислухається як воно звучить): Міріам, Міріам... Яке чудове ім’я! А як Ісус по-єврейському?
Ангел: Єшуа. Його ім’я означає спасіння! Він народився в Ізраїлі у місті Віфлеєм.
Виходить Дівчина в єврейському вбранні
Дівчина в єврейському вбранні читає вірш «Предназначение Израиля»
Лишь по Его любви великой,
Израиль, ты народом стал.
На всей планете многоликой
Из вcех, Он лишь тебя избрал.
О, сколько сгинуло в столетьях
Народов, языков племен,
Но Бог хранит в своих объятьях
Народ Свой, сквозь поток времен.
Израилю Своих пророков
Не раз, не два Он посылал,
Для исправления пороков
О милости напоминал.
И все пророки и писанья
Одно твердили, что придет
Мессия! Примет Он страданья,
За грех людей на смерть пойдет.
И вот настал тот день прекрасный,
Господь Мессию даровал!
И пастухам на поле, ясный
Хор ангелов с Небес предстал.
Хор славил Бога за спасенье
Дарованное для людей.
В Мессии будет всем прощенье,
И исцеленье для людей.
Ешуа! Сын Творца вселенной!
Он Бог богов и Царь царей.
К прекрасной вечности нетленной
Готовит Он Своих детей!
Єврейський танок.
Ангел: В той час Ізраїль був під владою Риму. І вийшов наказ від царя Августа, щоб зробили перепис. І мав кожен на запис прийти у своє місто.
Виходять Марія та Йосип.
Марія: Я дуже стомилася. Така довга дорога з Назарету у Віфлеєм!
Йосип: На перепис прийшло так багато людей, що нема місця в будинках... Але один добрий чоловік дозволив нам заночувати у хліву. Там затишно і є сіно...
Марія: Слава Богу!
Марія та Йосип йдуть за завісу.
Виходять пастухи, ходять по сцені.
1Пастух: Ось, овечки вже поснули, можна й нам відпочити...
Пастухи стеляться на підлозі, готуються сісти
Ангел:
Пастухи на полі овець вартували,
Враз Господня слава всіх їх осіяла
Пастухи злякано падають на коліна і закриваються руками
Ангел: І вони злякались страхом превеликим
Пастухи та Ангел (разом): Змилуйся над нами , Господи, Владико!
Ангел: Не лякайтесь, бо ось я благовіщу вам велику радість, що станеться людям усім! Бо сьогодні у місті Давидовому народився Спаситель, який є Месія Господь. І ось вам ознака: «Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме»!
Пісня ангелів у запису. Проекція зображення ангелів на стелю. Пастухи піднімаються і зачудовано дивляться вгору, рухами воздаючи славу Богу.
1Пастух: Ходімо до Віфлеєму та побачимо, що сталося там, про що сповістив нам Господь!
Відкривається завіса.
Марія та Йосип стоять біля ясел, в яких лежить Дитятко. Підходять Пастухи і кланяються Ісусові. Ангел стоїть перед завісою і спостерігає за дійством
1Пастух: Ми бачили Славу Господню!
2Пастух: Ми бачили Ангелів!
3Пастух: Ми чули, що народився Спаситель світу!
Пастухи (разом): Хвала Богу!!!
Дівчинка ходить перед завісою, піднявши голову вверх і приглядається до чогось... Вона підходить до пастухів.
Дівчинка: Пастухи, пастухи! Ви бачите різдвяну зорю?
Пастухи (разом): Ні, не бачимо!
1Пастух: Ми бачили Славу Господню!
2Пастух: Ми бачили Ангелів!
3Пастух: Ми чули, що народився Спаситель світу!
1Пастух: Ми бачимо в яслах Дитину сповиту!
Пастухи (разом): Хвала Богу! Хвала Богу! Хвала Богу!
Пастухи виходять
Дівчинка підходить до Марії та Йосипа
Дівчинка: Маріє, Міріам! Чи бачиш ти різдвяну зорю?
Марія: Ні, не бачу! Але ось у яслах лежить мій Син, про народження Якого мені благовістив Ангел. І пастухи говорили про Нього такі дивні слова. Я збережу це все в моєму серці!
Марія притуляє руки до грудей і відступає трохи назад
Дівчинка: Йосипе! Чи бачиш ти різдвяну зорю?
Йосип: Ні, не бачу. Але я вірю кожному слову, що сказали пастухи, бо до мене теж приходив Ангел Господній, який сказав, що народиться Божий Син! Ми назвемо Його Ісус, Єшуа, бо спасе Він людей своїх від їхніх гріхів.
Дівчинка йде до Ангела. Закривається завіса.
ДРУГА ЧАСТИНА
Дівчинка(засмучено): Ангеле! Поясни мені, будь ласка, чому ніхто не бачить різдвяної зорі? Адже у пісні ми співаємо(співає): «Нова радість стала, яка не бувала, над вертепом зірка ясна весь світ осіяла»
Ангел: Насправді різдвяну зорю бачили лише мудреці. Вони побачили, як зійшла зоря Ісуса, і захотіли прийти й поклонитися Йому...
Дівчинка (радісно): О, вони теж зараз прийдуть і поклоняться Дитяткові, яке лежить в яслах!
Ангел(запитально): В них є авто?...поїзд?...літак?
Дівчинка(весело сміється): Ні, в ті часи такого транспорту не було!
Ангел: Отож бо! Мудреці зібрали свої дари: золото, смирну, ладан. Взяли записи для довгої дороги. Напевно, це був цілий караван верблюдів. Щоб прийти в Ізраїль, їм треба було здолати багато кілометрів... І це було не так швидко...
Дівчинка: А що було далі?
Ангел: Коли Дитяткові виповнилось 8 днів, Йому дали ім’я Ісус, Єшуа. Коли проминув місяць, Йосип та Марія, дотримуючись закону, принесли Його в Єрусалим у Божий Храм, де посвятили Його Богові. З Єрусалиму вони повернулись у своє місто Назарет.
Дівчинка(схвильовано): О, Господи! Як же тепер Його знайдуть Мудреці?
Ангел: Знайдуть, обов’язково знайдуть. Бо хто шукає, той знайде, і хто стукає, тому відкривають.
Стукіт у двері.
Дівчинка: Ой, хтось стукає, треба відчинити!
Дівчинка біжить до дверей. Заходить Мудрець.
Мудрець: Мир вам, люди! Шалом тобі, Ангеле Божий! Я поспішав до вас, щоб розповісти, яке диво сотворив для нас Господь, коли ми шукали маленького Ісуса. Як добралися ми до Єрусалиму, то стали у всіх запитуватись: де народжений Цар Юдейський?!
Мудрець повертається на всі боки розводить руками і кілька разів задає запитання.
Мудрець: де народжений Цар Юдейський?! де народжений Цар Юдейський?!
Ангел: Почув цар Ірод про прихід мудреців, про народження Царя Юдейського і дуже занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим! Ірод запитав у книжників та фарисеїв: Де має народитися Христос? І Йому дали відповідь: «У Віфлеємі Юдейському».
Мудрець: Тоді Ірод покликав нас до себе й дуже довго випитував про точну дату народження Царя Юдейського. Але ми не могли того сказати, лиш повідомили, що Дитяткові має бути не більше , як 2 роки...
Ангел: Тоді Ірод звелів мудрецям йти до Віфлеєму та про все дізнатись.
Мудрець: Уявіть наш розпач, коли ми обшукали весь Віфлеєм, але марно... Ніхто не знав про народження Царя Юдейського. Ми не відали, де Його шукати... Але враз перед нами засяяла зоря! Це була та сама зоря, яку ми бачили на сході. І вона рухалася, і кликала нас за собою... Ми невимовно зраділи, і наповнені радістю, пішли за нею!
Мудрець ходить по сцені, дивлячись вгору. Проекція зображення зорі на стелю. Вона рухається і Мудрець йде за нею. Потім він зупиняється, повертається лицем до глядачів.
Мудрець: Зоря йшла й зупинилась над місцем, де було Дитятко. Ми зайшли в дім і побачили маленького Ісуса з матір’ю. Ми були дуже щасливі, що можемо поклонитися Йому і подарувати свої дари!
Виходять всі дійові особи.
Дівчинка (притискаючи руки до грудей): О, я щиро вдячна всім вам за розповідь! Я відчуваю, що в моєму серці засвітилась різдвяна зоря Ісуса!
Що тобі подарувати?
Я не маю срібла-злата...
На скарби я не багата...
На снігу немає квітів,
Пісню скласти — треба вміти...
Серце лиш віддать я в силі:
Ти прийми мій дар, Месіє!
Ангел: Справжня різдвяна зоря — це зоря Ісуса. Це істина про те, КИМ ВІН Є!!! Він — Цар Ізраїлю і Спаситель Світу!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Менi дуже сподобалося! Лише шкода, що деякi вiршi написанi росiйською... я не проти цiєi мови, просто хочеться, аби все було однiєю: або росiйською, або ж украiнською... :) Дякую автору, натхнення Вам!!! Комментарий автора: Дуже дякую за ваш щирий відгук! щодо віршів. Підкреслюю, що вірші, використані у виставі, -- це не мої вірші. На початку я оговорюю авторів! Якщо хтось захоче використати цю виставу, то може підібрати інші вірші, які підходять по суті чи на російській чи на українській мові. Я намагалась знайти вірші про Євреїв, як про Божий вибраний народ. Це виявилась важким завданням. Ще російською -- можна знайти, а от українською--немає...Можливо згодом Господь дасть мені натхнення писати на цю тему й українською мовою...
Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
