Різдвяна Історія 2

Лунає мелодія колядки «Свята ніч»
Входить священнослужитель Захарія з кадилом. Мелодія затихає.
Захарія:
- Довгі-довгі роки, коли наступає моя черга служити Тобі, Боже, я приношу у Твій храм пахучий ладан на Твою славу. Всі ці роки я сумлінно і чесно виконував свій обов’язок, славлячи та поклоняючись Тобі в страху, трепеті та любові. І тільки одне всі ці роки просив я тебе. Щоб зняв Ти з мене мою ганьбу! Мій стид перед людьми! Щоби дав Ти мені потомство, щоби подарував нам з моєю дружиною Єлизаветою, дитину.
Захарія (робить паузу, далі продовжує задумливо):
- Але Ти не почув. Я вже старий і вже не прошу, це неможливо! Така Твоя свята воля…
(Продовжує рішуче):
- А я підкоряюсь їй. Бо Твоя воля є більша від усього. Бо Ти один знаєш, що є добре, а що ні.
Входить Архангел Гавриїл.
Захарія злякано:
- Хто ти? Що ти хочеш?
Архангел Гавриїл:
- Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть, бо він буде великий в очах Господніх, не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед Ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
Захарія (недовірливо):
- По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”
Ангел (твердо):
- Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.
Ангел виходить, за ним Захарія. Тихо звучить мелодія «тиха ніч». Входить Єлизавета.
Єлизавета говорить:
- У нас, в нашому народі, бути безплідною, це як кара Божа. Сусіди, навіть родина, дивляться на тебе, як на останню грішницю, від якої відступився Бог. Я знала, що це не так. Я знала Боже, що Ти ніколи не відступаєшся від знедолених, від хворих, від принижених. Я завжди вірила, що Твоє Милосердя є понад Твою Справедливість. Мій чоловік засумнівався у вірі і онімів. Але ми віримо, Господи, і Ти прощаєш нам наше невірство. І сьогодні я відчула у себе під серцем нове життя. Так Ти вчинив мені Господи у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу, не в Тебе, але між людьми.
Єлизавета виходить. Знову звучить музика «Тиха ніч».
Входить Марія і говорить:
- Назарет маленьке селище. Але саме тут я зустріла найдобрішу людину у світі. Мого нареченого Йосифа. Він з древнього порского роду Давида.
(Сміється)
- Але на царя він зовсім не подібний. Добрий, тихий, лагідний, вірний. Це він мене навчив вірно чекати. Чекати у вірі. З покоління в покоління від предків передається віра в те, що саме в нашому народі прийде у світ Спаситель людства. О, яка щаслива буде та, хто носитиме під серцем своїм Месію, та, яка кормитиме молоком своїм Того, Хто переможе зло.
Входить Архангел Гавриїл:
- Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.
Марія в розгубленості дивиться на Архангела, прикриває рукою обличчя.
Архангел продовжує:
- Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.
Марія забирає руку від обличчя, дивиться в очі Архангелу.
Архангел продовжує:
- Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.
Марія (розгублено):
- Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?
Архангел:
- Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлизавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною, нічого бо немає неможливого в Бога.
Марія відповідає впевнено:
- Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!
Гавриїл виходить, за ним Марія. Звучить музика «Тиха ніч».
Входить Йосиф з похмурим, сумним обличчям:
- Так не можна, Боже, так не можна! Ти дав мені її в наречені. Це твій дар! Невже твій дар може зрадити? Я не вірю! ЇЇ хтось звів… Хтось спокусив… Якщо я відмовлюсь від неї, якщо скажу, що моя наречена носить в своєму лоні дитину не від мене, її каменують, як розпусницю. Я не можу допустити цього! Але як мене болить! Ніщо так не болить, як зрада…
Йосиф продовжує (рішуче):
- Я не допущу, щоб її знеславили. Я скажу всім, що дитина моя, але я відпускаю її, не хочу з нею жити. І тоді вона матиме шанс на щастя. А я? А мене всі рахуватимуть підлою поганою людиною… Ну і що? Бог знає, що роблю я це з любові. Що варте моє ім’я, якщо я погублю добре ім’я іншого? Нехай краще про мене думають погано, але Марія не буде заплямлена.
Йосиф сідає та говорить змучено:
- Так важко пережити це. Подрімаю трохи, та піду до людей…
Йосиф засипає. Входить Ангел, встає над Йосифом і говорить:
- Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.
Ангел виходить. Звучить музика «Тиха ніч». Входить Марія. Йосиф встає, вони наближаються один до одного, беруться за руки.
Йосиф говорить:
- Так говорив пророк: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог». І мій Бог довірив мені Свого Сина.
Марія говорить:
- Ангел говорив мені, що моя тітка Єлизавета вагітна. Я піду до провідаю її і побуду в неї до народження її дитини.
Йосиф відповідає:
- Ось наші сусіди йдуть у місто Юди, з ними твоя подорож буде безпечна.
Всі виходять. Музика «Тиха ніч» стає голоснішою.
Входить Єлизавета.
- Мій чоловік Захарій все мовчить. Уже шість місяців. Але очі його повні щастя. Дякую Тобі, Боже!
Входить Марія. Єлизавета повертається до неї, випростовується та гучно (торжественно) говорить:
- Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.
Марія відповідає:
- Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я. Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.
Марія і Єлизавета виходять. Звучить мелодія «Тиха ніч».
Входить Захарія, Марія, Єлизавета з дитиною на руках, ще кілька людей.
Перша Людина:
- Єлизавета, як назвете сина свого?
Друга людина:
- Захарія назвати, як його батька звати.
Єлизавета говорить:
- Ні, він зватись буде Йоан.
Третя людина:
- Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.
Перша людина:
- Спитаймось у батька дитини.
Друга людина підносить Захарії таблицю:
- Напиши, як ти хочеш дитину назвати.
Захарія пише: «Іван його ім’я».
Третя людина (вражено):
- Що воно з того хлоп'яти буде?
Захарія піднімає вверх руки та говорить:
- Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого, як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,
- що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій, клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.
Захарія бере дитину на руки і продовжує:
- А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх.
Захарія підходить до Марії та говорить:
- Завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.
Звучить мелодія «Тиха ніч». Всі виходять.
Входить глашатай:
- Увага! Увага! Сини і доньки Ізраїля! Цезар Август наказав переписати усю землю свою. Тому кожен повинен прийти записатись у своє місто, звідки походить рід його. Увага! Увага!
Глашатай виходить, вигукуючи свій текст, що поступово затихає. Входять Йосиф та вагітна Марія.
Йосиф:
- Нам треба йти у Віфлеєм, у рідне місто Давида. Бо рід Давида, це мій рід. Але, як бути з тобою, Маріє. Це вже дев’ятий місяць.
Марія:
- Я дійду до Віфлеєму, Йосифе, не переживай. З нами Бог. І Його Син під моїм серцем.
Йосиф:
- Вирушаймо з Богом.
Музика «Тиха ніч» звучить гучніше. Вбігає власниця заїзду, з мискою та рушниками.
Говорить:
- Вона така гарна, а він такий турботливий. А місця у заїзді для них не було. Тому і пустила я їх у вертеп. Там тепло, та й гамору такого немає, як в заїзді. Я і подумати не могла, що вона почне родити. І народила Сина! Положили в ясла та колискову співають обидвоє. Піду, принесу їм води та рушників чистих…

Звучить пісня «Тиха ніч»
Свята ніч, тиха ніч!
Ясність б'є від зірниць,
Дитинонька Пресвята, |
Така ясна, мов зоря, | (2)
Спочиває в тихім сні. |

Під спів першого куплету виходять Марія з дитиною на руках, Йосиф, власниця заїзду.
Cвята ніч, тиха ніч!
Ой, утри сльози з віч:
Бо Син Божий йде до нас, |
Цілий світ любов'ю спас, | (2)
Витай нам святе Дитя! |

Під спів другого куплету виходять всі задіяні в постановці.

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б'є,
В людськім тілі Божий Син |
Прийшов нині в Вифлеєм, | (2)
Щоб спасти цілий світ. |

Йосиф бере дитину Ісуса на руки, піднімає вгору та каже:
- В людським тілі Божий Син, прийшов нині в Вифлеєм, щоб спасти цілий світ!

Всі колядують:

Небо і земля (2) нині торжествують,
Ангели й люди(2)весело празнують

(2) Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають,
Поклін віддають,
Пастиріє грають,
«Чудо, чудо!» – повідають.

Во Вифлеємі (2) весела новина
Пречиста Діва(2)породила Сина.

(2) Христос родився…

Слово Отчеє (2) взяло на ся тіло:
В темностях земних(2)Сонце засвітило

(2) Христос родився…

Ангели служать(2)своєму королю,
І во вертепі (2) творять Його волю.

(2) Христос родився…

І ми рожденну (2) Богу поклін даймо
«Слава во вишніх!» (2) Йому заспіваймо.

(2) Христос родився…

Різдвяна Історія 2Драматургия

Різдвяна Історія 2
Драматургия