Пустота у душі, пустота...
Не кажи, що не маєш її,
Бо ти ходиш у темряві зла,-
Так проводиш життя без Христа.
Часто серце і плаче й болить,
Сумнів душу твою розриває,
Але маска обличчя "красить",
Біль сердечний вона прикриває.
Хоч радіють й сміються уста,
Душа ж стомлена тужить й шукає,
Хто б поміг їй й подав співчуття?,-
Те, що так їй не вистачає.
Не кажи, що тобі всеодно,
Не цікавить насущне питання:
Що ж то буде за гробом дано?-
Є в душі кожній дане жадання.
Хоч спотворена людська душа,
Все ж жадає Створителя свого,
Й як раніше, як чиста була,
Знову прагне до Бога Святого...
Пустота ця - важка пустота,..
Наповняла колись й моє серце,
Та коли я пізнала Христа,
Бог подав мені новеє серце.
Він загоїв усякий мій біль,
Злікував понівечені рани,
І направив в небесную вись
Привідкривши Свої благі плани.
Та найбільше - простив весь мій гріх
І душа вже не мучиться в ньому,
А іще дати смілість Він зміг,
Смерті вже не боюся я тому.
Пустоту у душі, пустоту,
Не заповнять ніякі розваги,
Бо це місце належить Христу,-
Та ти це не береш до уваги.
За тебе Іісус умирав,
Щоб тобі дарувати спасіння,
На Голгофі Він там постраждав,
Щоб й тобі дарувати нетління.
Так давно Бог тебе полюбив,
І так міцно Він любить й до нині,
Він так хоче, щоб ти не грішив,
Перемогу дає Він у Сині.
Слід прийти лиш тобі до Христа,
Й лиш Йому, все як є розказати,
Він один розуміє серця,
Й тільки Він може їх лікувати.
Якщо ти в покаянні прийдеш
Й впадеш низько до Господа Бога,
Та Ісуса у серце приймеш,
Стане впевнена твоя дорога.
Радість Він не земную пішле,
Що живе не в обличчі, а в серці,
Гріх усякий з душі Він здійме
І дасть нові бажання у серці.
|
