Колись великій проповідник Андрій Кураєв сказав, що не хотів би жити у нашому часі. Вже не знаю у якому саме часі він би хотів жити. Але певно якщо б прийшлося нам обирати, то ми б обрати саме ті часи, у які жили б наші герої. Я думаю, що християнській світ саме спрямований на минуле, коли жив наш Господь Ісус Христос, Його Апостоли та великі святі.
На це я б хтів би привести думку святого Симеона Нового Богослова, якій стверджував що ми можемо отримувати саме такі благодаті, як і великі святі, що завдяки Святому Духові ми можемо бути дуже близькі Богові. І це його вчення зовсім не суперечить вченню Церкви, а навпаки є ще одним виразом його.
Але безперечно саме життя святих є для нас певним скарбом, зразком для нашої поведінки. Важко звичайно перенести їх реалії у наше життя. Але якщо ми добре придивимося до їхнього життя, то побачимо, що вони так само боролися за правду, справедливість та віру, як ми маємо; що вони так само відкидали зло, відчували ненависть та злобу, як ми зустрічаємося з цими явищами у своєму житті. Саме та сутність, яку ми маємо бачити у житті святих є тим, що ми маємо наслідувати у житті святих. Але не про це я хочу писати.
Я хтів би підкреслити, що для нас є саме святими діяння інших, а тим більше Самого Господа. Тому ми хочемо наблизитися цих подій, ніби повернутися у те, що відбулося у минулому. Саме у цьому полягає сутність літургічного року.
Але є певна інша окрема риса життя святих. Святі не тільки жили, але і залишили нам свої писання. Це певна риса, яка найбільше виражає їх самих. У своїх записах вони ніби залишили свою душу (моя особиста думка). Вони передали нам те, як жили, як думати, що спрямовувало їх до боротьби. Звичайно серед святих і письменники, відкривачі різного калібру. І це розуміє Церква, коли обирає серед них Вчителів, Отців. Це говорить нам про те, що саме їх розуміння, їхні думки та записи є дуже особливо цінними. Вони відкривають нам щось дуже важливе.
Безперечно, найбільшими християнськими письменниками є Євангелісти. Але їх твір, саме враження від того, що ми зустрілися на цих сторінках з Самим Христом, а також те, що їхнім співавтором був Сам Святий Дух, надзвичайно применшило їх славу. Можна звичайно спорити з тим, що я тільки що написав. Але в будь-якому разі у Євангеліях є головним Ісус. А пізніші писання саме Отців Церкви вже є більш детальною інструкцією до Самого Ісуса, Євангелій. Але це все одно не позбавляє нас потреби самим шукати особистих відповідей на вічні питання: для чого жити, як жити. Тому Традиція Церкви і особливо записи великих святих є для нас великою допомогою у розумінні та застосуванні Самого Євангелія.
Цим я зовсім не збираюся заперечувати важливості Євангелія, але я також би не хтів казати, що все те, що Церква зрозуміла на протязі віків, чи то особисто святими, чи то колегіально на практиці, не має значення.
Так ось саме писання Отців Церкви чи життя інших святих так насправді має замінити нам ту атмосферу, у якій ми маємо відчувати Христа. Я зовсім при цьому не применшую саму євангельську історію. Я просто вважаю, що можна додатково використовувати те, що вже наробили інші. Цим я у покорі визнаю, що я не перший християнин у цьому світі, що я не самий розумніший. Я увіходжу у літургійну та інші традиції Церкви, тобто усієї спільноти віруючих у Христа на протязі всіх віків.
Для себе самого особисто я хочу сказати, що для мене клімат святих Отців Церкви є дуже великою допомогою у тому, щоб слідувати за Христом. Якщо хтось вважає, що я не знаю Святого Письма, то запрошую кинути в мене камінь. Але б на те питання Кураєва, я б відповів, що волів би жити саме з тими хто пішов за Ісусом. І я б хтів би сподіватися, що саме серед книжок, які вони написали я зустрічаюся х ними самими, а також у молитві.
Сподіваюся, що колись все-таки матиму цю насолоду з ними зустрітися на Небі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
