Серйозний погляд голубих очей,
Де можна прочитати мужність, силу й ніжність,
А ще печать недоспаних ночей,
Зруйновану чиюсь подружню вірність…
То ти веселий, то раптовий сум,
Тебе зненацька знову огортає
Ніхто не розуміє твоїх дум,
І до кінця ніхто тебе не знає.
Хто ти такий, підкорювач життів,
Що так впливаєш на жіночі долі,
Ти робиш те, що хтось би не посмів,
Бо ти не зв’язаний, а значить ти на волі…
Ти гарний, і цікава ця краса,
Що багатьох не залиша байдужим,
Та нащо її дали небеса,
Для чого ти живеш, мій любий друже?
Чого втікаєш від свого Творця,
Що дав тобі таку чутливу душу,
Іди до світла, не ховай лиця,
Я це тобі сказати зараз мушу.
Як Бог любив тебе, коли ліпив,
У лоні мами в знак любові тата,
А потім в цьому світі обігрів,
Коли з’явився ти і став зростати...
Тепер дорослий, швидко йдуть роки,
Ніхто не скаже скільки ще тут жити,
Кілька десятків, а не на віки
Нам дав Господь життя своє ліпити…
Ліпи його допоки молодий,
Коли є час, щоб в ньому щось змінити,
Комусь потрібен саме ти, такий,
Щоб рідний був і щоб тебе любити…
Комусь потрібен, Богу перш за все,
Що зустрічі уже давно чекає,
Він радість в твоє серце принесе,
Тому що любить і тебе обігріває.
|
