ДИТЯЧА ПОЛІТИКА

Чому в Україні ми маємо такий стан справ, що у виборах приймає участь 45 партій? Невже більшості із них незрозуміло те, що вони не подолають 3% бар’єр? То для чого цей маскарад? Або, чому політики постійно сваряться між собою? Чому навіть соратники по Помаранчевій революції не миряться?
Відповідь на ці, та багато інших питань, одна – українські політики мають дуже маленький політичний вік, тобто діти. Бо справжні дорослі, мова не йде лиш про фізичний вік, так себе не ведуть. Дорослі вміють домовлятися, а не лиш битися. А якщо подивитися на депутатів Верховної Ради як вони з кулаками відстоюють національні інтереси то все стає зрозумілим – діти. Хоча дехто і вважає, що це чоловіча розмова, коли один одному надає стусанів. Але, як на мене, то це ознака безсилля, а не сили. Сила чоловіка, насамперед, у його інтелекті й мудрості. «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста». (Приповiстi 16:32)
Наші політики мають підрости, стати більш дорослими і тоді менше буде литися бруду. Дорослі люди мають поважати один одного і ні в якому разі не використовувати в боротьбі заборонених прийомів. Морально-етичні норми понад усе. Ніяка найгуманніша ідея чи ціль не коштує того, щоб були попранні під ноги вічні духовні цінності. Що толку що ти досягнеш якоїсь позиції в суспільстві, але при цьому переступиш найважливіше?
Мені дуже не подобаються пристосуванці, їм би лиш бути при владі. А де принципи, де переконання, де врешті-решт, людська гідність? І я також не розумію ті партії котрі приймають у свої ряди будь кого, лиш би більша була фракція. Це не серйозно!
Також використання відомих імен, як на мене, то це також не до кінця чисто і чесно. Може цього Закон не забороняє, але це не чисто, потрібно досягати результатів чесно.
Так ось друзі, українська демократія ще досить молода, тому й маємо такий каламбур. Потрібно час, щоб все стало на свої місця. І я переконаний, що всяка лушпайка буде відсіяна. Хто не чесно використовує свій службовий стан, матиме жнива, так само як і ті хто нечесно йде до влади. Бо не можна творити беззаконня й залишитися непокараним. Не можна, нехтуючи етично-моральними принципами, правдами й не правдами йти до влади і при цьому вийти сухим з води. Навіть якщо не прийдеться відповідати перед Законом України то Бог справедливий Суддя. Його обійти не можливо, є духовні закони, котрими нехтувати дуже не вигідно, бо відповідати все одно прийдеться.
«Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних, бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть! Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь. Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі. Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло, бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують! А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!» (Псалми 36:1-11)
Це правда, друзі, нема чого заздрити злочинцям чи тим хто несправедливо добирається до влади. Це тимчасове явище, скоро їх не буде при владі. Та й будь-яка влада здобута нечесно не принесе очікуваної насолоди й задоволення. «Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева. Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!» (Авакум 2:11,12)
Неправда, бруд, компроміс з совістю, заздрість це не найкращі засоби для досягнення успіху. Навпаки, це те із-за чого ти можливо й досягнеш якоїсь висоти, але обов’язково впадеш і будеш осміяний. Тоді як чесність, порядність, повага до інших, вірність моральним принципам, людська гідність, може й не дадуть швидкого результату, бо ж бур’ян швидше росте, але це те, що справді тебе підніме у правильний час. Не зраджуй своїм принципам, чого б це тобі не коштувало і ти ніколи не пожалієш, що вибрав саме такий шлях.
Завжди, завжди, завжди радься з своїм сумлінням і ніколи, ніколи, ніколи не роби того, на що серце не дає дозвіл. Краще програти, але залишитися чесним і порядним. Бо не вся та перемога, яка сьогодні. Є моменти, коли як нібито ти програв, але насправді виграв і серце підтверджує, що це так. Тому, досягайте насамперед внутрішньої, невидимої, духовної перемоги. А зовнішня сторона перемоги проявиться в правильний час, мова йде не про підробку, а про справжні речі.

ДИТЯЧА ПОЛІТИКАКрик души

ДИТЯЧА ПОЛІТИКА
Крик души