[ ! ] версия для печати
(Діалог П - пятидесятника і Х - хоризмата)
П- Слава Богу, любий брате!
Х- Будь благословенний!
П- Ти щасливий, не впізнати,
Вид якийсь блаженний.
Х- Дивну радість нині маю,
Мій Господь богатий
Шлях вказав мені до раю
Через хоризматів.
Як побув у них в служінні,
Де від щастя скачуть,
То прийшло в моє сумління,
-Чого ж в вас так плачуть?
Ти зайди та подивися,
Любий мій браточку,
Як ми з Богом всі злилися
В гарному таночку!
Мені добре Бога славить,
Коли я танцюю,
А у вас в служінні давить;
Духом я тупцюю.
П- Знаю я дари Господні,
Прозвані "хоризми",
Тільки вид у них сьогодні
Із другої призми,-
Не знайшов я у Писанні,
Між дарів Господніх,
Цього дару "танцювання",-
Може він з безодні?
Х- Ти нагадуєш Мелхолу,
Що з царя глумилась,
Як від царського престолу
В танці слава лилась...
Не минуло покарання
Його жінки злої
І, боюсь, щоб це спіткання
Не стряслось з тобою.
П- Божий Син не танцював
І не вчив такому,
Але владно приказав
Він народу свому:
"Не любіть ви цього світу,
Ні того, що в світі,
Бо Нового Заповіту
День уже в зеніті.
Хто виконувати буде
Всі бажання плоті,
То помруть духовно люди
Й буде гріх в роботі".
Коли я в служінні бачу
Майже дискотеку,
Серце так болить і плаче,-
Мушу йти в аптеку.
Х- Треба сцілення тобі
Розуму і тіла,
Бо ви люди є слабі
Для Божого діла.
У нас є різнії дари,
Щоб відкрились очі,
Навіть тілом хто старий,
Стане він робочий!
Кожен з нас є воїн Бога,
Що бісів зганяє;
Тріщить стеля і підлога,
Коли біс втікає.
Щоб залишив біс людей,-
Треба Словом бити.
Часом, тріснем між очей,-
Мусить відпустити.
Маєм твердую основу
І святе пізнання...
На підлозі ставим ногу
На Святе Писання.
Прославляєм Бога гучно
На всіх інструментах
І стає у нас не скучно,-
В сценках і концертах.
П- Дуже тяжко розпізнати,
Хто зробив ті чуда?
Якщо Біблії не знати,-
Й біс за бога буде.
Від музичного набату,
(все в одному ритмі),
Волю всю над тілом втратиш,
Наче кінь у битві;
І тупцюєш і гарцюєш;
Тіло все в роботі,
Хіба Богу цим працюєш
У екстазі плоті?
Вже не Богу ті служіння,
А земні розваги.
Й перевернене сумління
В пастора-трудяги.
Божа церква є свята!
Де й святе служіння,
А не миру пустота
Й грішні похотіння.
Від людей ідуть докори:
-Штунди очуміли!
Вже театри й дискотеки
У себе відкрили...
Кажуть:" Царство є на небі",
А до влади рвуться
І в земному непотребі
Більше нас снуються.
Не хати в них,а хороми,
Ще й круті машини.
Є й свої аеродроми...
Й вид такий "невинний"!
Ні. Не хочу, любий брате,
Я таке служіння!
Краще з Богом спілку мати
І святе терпіння.
Автори: Вячеслав Радіон та
Віталій Попач.
Прочитано 5801 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting