Гімн для церкви ЄХБ “Фіміам”
Церква Божа “Фіміам” –
Це сучасний Божий храм.
Будемо сюди ходити
І завжди його любити.
Радість тут приходить знов
І любов!
Церква Божа “Фіміам”
Всім подобається нам.
Тут для всіх відкриті брами,
Тут люб‘язність між братами,
Розповсюджується вшир
Божий мир.
Церкву Божу “Фіміам”
Дарував Господь нам Сам.
Тут відрада і свобода,
Християнська насолода,
Задоволення моє
І твоє.
Церкву Божу “Фіміам”
Не здамо ми ворогам,
Будемо про неї дбати
І для Бога працювати,
Щоб завжди вона жила
І росла.
* * *
Гімн для церкви ХВЄ “Благодать”
Збирайтесь навколо Христа
І вільні займайте місця,
А вся суєта-марнота
Нехай покидає серця.
Приспів:
Ми будемо тут прославлять,
Хвалити Господнє ім‘я,
Бо церква свята “Благодать”
Для нас – християнська сім‘я.
Ми тіло одне у Христі.
Наповнює Дух нас один.
І всі поривання в житті
У нас до небесних родин.
Співайте, щасливі брати,
І сестри, радійте, бо нас
Ісус на хресті назавжди
Від смерті-погибелі спас.
* * *
Гімн для церкви “Божий дизайн”
Щоби Бога пізнати,
То скоріш завітай
Без грошей і без плати
В церкву “Божий дизайн”.
Приспів:
Наша церква сучасна,
Для сучасних людей,
А душа наша власна
Для щасливих ідей.
Тут Христос зустрічає
Хто до Нього прийшов,
Всі провини прощає,
Пропонує любов.
І любов‘ю натхнені
Оживають серця.
Ми щасливі й блаженні
Бути з Ним до кінця!
* * *
Про церкву „Божий дизайн”
Ми є представництвом
Божого дизайну,
Маєм керівництвом
Віру одностайну.
А любов нам щиро
Всі гріхи простила,
Як священне миро
Всіх благословила.
Ця свята дорога
Мир в серця дарує.
Хто прийде до Бога,
Той не пошкодує!
Ми за привілеї
Божого дизайну,
За святі ідеї
Й віру надзвичайну!
* * *
Гімн для церкви ЄХБ на вул..
Кічкарівська, 32.
Вже неділя наступила!
Правда Божа нам відкрила,
Що це – Божий день.
То є істина чудова!
Всі ми звернемось до Слова
І святих пісень.
Приспів:
Хай на нашій Кічкарівці
Вірні Божі, добрі вівці
Всі до церкви йдуть,
Бо усіх веде до Бога
Тільки лиш одна дорога –
Християнський путь.
Хай лунає слава Богу,
Що на істину дорогу
Він поставив нас.
Отже, кожний хай крокує,
А у серці добре чує,
Що Христос – наш Спас.
На Голгофі Він стражданням
Здобував нам оправдання
І пролив там кров.
Відтепер ми діти Божі.
Віра – щит нам на дорозі;
Прапор наш – Любов!
* * *
Гімн для церкви ЕХБ “Нове життя”
Кожен, хто хотів би мати
В небі вічне майбуття,
Мусить тут розпочинати
Взагалі нове життя.
Приспів:
Вас “Нове життя” благає:
Наверніться до Христа.
Кожен хай любов пізнає,
Хай святіють всі міста!
Наша церква на Волині,
Щоби не було біди,
Радить ненці Україні
За Христом завжди іти.
Люди добрі, завітайте
Ви до нас в “Нове життя”
І знайомих закликайте
Відновити почуття.
* * *
Гімн для Церкви християн
Адвентистів Сьомого дня
(Громада “Ковчег”)
Христос між землею і небом
В стражданнях тяжких помирав,
Щоб ти досягнути до неба
Права і можливості мав.
Приспів:
Хай слава доноситься Богу
Від нас і від наших колег.
Хай кожен знайде допомогу
У нашій громаді “Ковчег”.
Спасіння Господнє триває,
Та треба нам дуже спішить.
Христова любов закликає,
Остання залишилась мить!
Згуртуємось всі у єдину
Громаду, як Церкву святу,
В велику священну родину
І будемо вірні Христу!
* * *
Гімн для церкви “Відродження”
Є в нашім Луцьку куточок,
Квітне там Божа любов.
Божої ласки кусочок
Дивно і я там знайшов.
Приспів:
Місце знаходження:
Церква “Відродження”.
Разом з Ісусом Христом
Будемо жити,
Ближніх любити
І свідкувати при том.
Є в нашім Луцьку куточок,
Де закликає Господь
Наших синочків і дочок
Похіть і гріх побороть.
Є в нашім Луцьку куточок,
Треба сюди вам прийти,
Щоб через Божий місточок
В Царство Небесне ввійти.
* * *
У Луцькій філармонії
У Луцькій філармонії
І в злагідній гармонії
Лунає дивний спів
Євангельських псалмів.
Он там в цьому приміщенні
Зірки висять наблищені,
Але у дану мить
Тут проповідь звучить.
Господь Своєю милістю
З люб‘язною дбайливістю
Збирає тут і нас.
Він дуже добрий Спас!
Він нам дає можливості.
Бракує ж нам сміливості
Трудитись для Христа,
Бо ревність в нас не та.
І можуть біди скоїтись,
Тому занепокоїтись
Сьогодні треба нам.
Не личить лінь синам!
Тому потрібно каятись.
Не треба більше маятись.
Господь нас зве на труд,
Бо скоро буде суд!
* * *
Церква Христа Спасителя
Церква Христа Спасителя,
Нашого визволителя
Кличе людей до Бога.
Це в небеса дорога!
Церква Христа Спасителя,
Нашого визволителя –
Це на Христа надія
І про небесне мрія.
Церква Христа Спасителя,
Нашого визволителя
Є християнським рухом.
Це керівництво Духом.
Церква Христа Спасителя,
Нашого визволителя –
Це Його сила крові,
Це є зразок любові.
Церква Христа Спасителя,
Нашого визволителя. –
Тут усі люди мирні.
Будемо Богу вірні!
* * *
Гімн для церкви “Новий Завіт”
Сіє Господа насіння,
Правду на весь світ,
Проповідує спасіння
“Новий Заповіт”.
Він для віруючих – крила
І спасіння щит.
Наша церква полюбила
Новий Заповіт.
Молодь церкви – наша сила.
Це пахучий цвіт.
Молодь наша полонила
“Новий Заповіт”.
Дай, Господь, іще нам сили,
Твій яви совіт,
Щоб ми дужче полюбили
Новий Заповіт.
* * *
Гімн для церкви “Голгофа”
Світ чекала катастрофа,
Та Христос нас спас.
І гора страждань Голгофа
Приклад є для нас.
На Голгофі кров лилася
Божа за весь світ,
Щоби кожний вірний спасся.
Це Новий Завіт!
І “Голгофа” – церква Божа,
Де живе любов,
На Ісуса дуже схожа, -
То одна є кров!
На Голгофу всі погляньмо,
Схилимось до ніг
І серцями чисті станьмо,
Щоб ввійти Він зміг!
* * *
Гімн для церкви “Дім Євангелія”
Дім Євангелія зазиває усіх
До майбутніх небесних утіх,
Бо Христос свою кров проливав за любов,
Поборовши неправду і гріх.
Приспів:
“Дім Євангелія”! З ним завжди буду я,
Бо це справді духовна сім‘я.
Тут Господь пробува, Його сила жива.
Це є церква любима моя!
“Дім Євангелія” сповіщає про те,
Що завжди Боже слово святе
Пропонує життя і святе майбуття.
Хай звучить Богу слава за те!
“Дім Євангелія” – це у вірі святій
Повний спектр християнських подій,
Життєрадісний вир, це відвага і мир,
Наша втіха й надія надій!
* * *
Гімн для церкви “Добра новина”
“Добра новина” – це церква.
Ми сюди прийшли усі,
Щоби Богу наша жертва
Пролунала від душі.
Приспів:
Хай завжди тече і діє
В нас свята Христова кров.
Наші хай серця зігріє
Необмежена любов.
“Добра новина,” – це схоже,
Самий кращий вибір твій.
Бережи нас всіх, о Боже,
І ніколи не відсій!
“Добра новина” – це сила,
Це братерство і любов,
Це у вірі нашій крила
І святий Христа покров.
Будемо любити міцно,
Вірити не як Хома.
Полюбив нас Бог навічно.
Долі кращої нема!
“Добра новина” на ділі
Неосяжна є любов.
Ми наступної неділі
Тут усі зберемось знов.
* * *
Церква Божа “Воскресіння”
Церква Божа “Воскресіння”
Проповідує спасіння
І Небесне Царство всім,
Хто приходить у цей дім.
Церква Божа “Воскресіння”
Боже сіє тут насіння,
Проповідує любов,
Кличе всіх до Бога знов.
Церква Божа “Воскресіння”
Це найчесніше сумління,
Совість добра, чистота
І з любов‘ю до Христа.
Церква Божа “Воскресіння”
Проголошує терпіння
Не робити ближнім зла,
Щоби злагода була.
Церква Божа “Воскресіння”
Це є здатність і уміння,
Завжди створюючи мир,
Ним наповнити ефір.
Церква Божа “Воскресіння”
Це щасливе володіння
Скарбом цінним, не земним
І у небі бути з ним!
* * *
Церква “Воскресіння”
Церква “Воскресіння”
Має ще місця.
Наше покоління
Славить тут Христа.
Поспішайте люди,
Бо минає час,
І Господь не буде
Стукати до вас
А сьогодні кличе
Ще Його любов,
Та народ зазвичай
Не спішить на зов.
Але не даремно
Призов той звучить,
Кличе всіх щоденно,
То ж бо поспішіть!
І Господь Спасіння
Подарує вам!
Церква “Воскресіння” –
Це є Божий храм!
* * *
Гудкову Вадиму
Добре з Богом в Заповіті!
З днем Народження, Вадим!
Ти прожив уже на світі
Тридцять сім суворих зим.
Маєш ти іще можливість
Для духовних перемог.
Це велика є важливість,
Бо з тобою нині – Бог!
Хай завжди благословляє
Він твоє земне життя,
І нехай тебе чекає
З Богом вічне майбуття!
* * *
Крижалову Олегу
Олег Костянтинович, брате по вірі,
Сьогодні вітаю тебе!
Мої побажання найкращі і щирі
І слово до тебе таке:
Тримайся і далі у вірі з любов‘ю,
Веди переможне життя,
Омившись святою Христовою кров‘ю,
Щоб мати небесне, святе майбуття.
* * *
Рабочаускас Олегу
Хай Господь благословляє
Чисті всі твої думки
І тебе не відпускає
Зі Своєї Він руки.
Хай нащадки підростають, –
То є дзеркало твоє, -
Бога хай благословляють,
Не живуть нехай всує.
Щоб життя ти не даремно
В світі грішнім проживав
І ім‘я Господнє чемно
Всім сімейством призивав.
Хай на небі нагороду
Дасть тобі святий Отець
Вічну, славну насолоду,
Дорогий, святий вінець.
* * *
Синиці Світлані
Нехай Господь до Ханаана
Своїх святих завжди веде,
Також тебе, сестра Світлана,
Благословення хай знайде.
Здоров‘я, радості любові
Відверто зичу я тобі,
Зростання в істинному Слові
І перемоги в боротьбі.
Вузенький шлях веде до неба,
Там сяє райдуга вінця,
Та Богу вірній бути треба
Завжди і скрізь, і до кінця.
Хмелярському Богдану
Я в день Народження Богдану
Хотів би висловити шану
За віру в Бога і в Життя –
В небесне вічне майбуття.
Нехай Господь благословляє
За те, що серце твоє знає
Завжди Його святий Завіт.
Добра тобі і довгих літ!
* * *
Граселі
Май завжди, сестра Граселя,
Твердість в вірі, мов би скеля.
Хай Господь благословить
Ювілейну Вашу мить!
Щастя, радості і вдачі!
Хай Вам родить все на дачі.
Хай Господь Вас береже
І здоров‘я дасть уже.
Хай життя духовне сяє,
Хай духовна міць зростає,
Щоби ще півсотні літ
Ви могли б приносить плід.
* * *
Любі
Наші щирі побажання:
Щоб твої випробування
Відняла Христова кров.
З днем Народження, Любов!
Назавжди Господня милість
І твоя до Нього щирість
Якомога хай зростуть
І продовження знайдуть.
Хай нащадки підростають
І нехай тебе вітають.
Хай Господь благословить
Весь ваш рід у кожну мить.
Ну, а ти в щасливій долі
По Господній щирій волі
Слав завжди Його ім‘я. –
Твої друзі: Аня й Я.
* * *
Сестрі по вірі Насті Найчук
Бажаємо долі, бажаємо щастя
Від щирого серця, сестра наша Настя!
Нехай-бо Господнєє благословення
Дає тобі завжди любов і натхнення.
Живи для Ісуса, молися за сина,
Щоб в небі зустрілась твоя вся родина.
Нехай тебе завжди Господь зберігає
І в Царстві Небеснім тебе привітає!
* * *
Браттям-суботникам
Ми завжди святу суботу
Чемно ждем
І в суботу на роботу
Не підем.
Ми старанно уникаєм
Різних вчень
І завжди благословляєм
Сьомий день.
Ми за прикладом Господнім
Живемо
І життя своє безодні
Не дамо.
Хай Господь благословляє
Завжди нас.
Слава хай Йому лунає
Повсякчас.
* * *
Про “Царство Боже”
В нашім Луцьку “Царство Боже”
І міцніє, і росте.
І в майбутнім, дуже схоже,
Всі дізнаються про те.
Храм будується для “Царства...”
Нас літа щасливі ждуть,
І по “Проміням” митарства
Назавжди вже відпадуть.
Всі, хто трудиться для Бога,
Заслуговують вінець
І, звичайно, більше всього –
Пастор церкви Рудинець!
* * *
Надія
Господь – моя сила,
Надія надій.
Господь – мої крила
І Пастир Він мій.
Приспів:
Надія на Бога,
Надія надій –
То в небо дорога
У вірі святій.
Коли мені треба
Підтримка, то я
Звертаюсь до тебе,
Надія моя.
Надія на Бога!
Куди ще піти? –
Не знаю нікого,
Бо Батько мій – Ти!
* * *
Джерело життя
“Бо в Тебе джерело життя”
(Пс. 36,10).
Прагнуть щастя, прагнуть волі
Всі народи. Але жах!
В злиднях, в скрутах та в недолі
Гинуть марно у гріхах.
Приспів:
Вгамовує нам спрагу
Лиш джерело життя,
Дає усім наснагу
І вічне майбуття.
Світ вирує, світ прямує,
Сам не відає, куди,
Кращий час життя марнує
І дає гіркі плоди.
Схаменіться! Безкоштовно
Вам тече вода жива!
Кличе Слово гучномовно,
В Царство вічне зазива.
Слава Богу! Слава Богу! –
Хай звучить цей глас.
На нову, святу дорогу
Він поставив нас
І сьогодні цяя зала
Хай свідкує знов,
Що існує досконала
І свята любов.
І ми Бога прославляєм
Від всієй душі,
Безсумнівно, твердо знаєм:
Ми її мужі!
І сьогодні цяя зала
Хай свідкує знов,
Що існує досконала
І свята любов.
* * *
До 4-річчя церкви “Добра новина”
26.03.2006.
Господь насіння сіє,
І нива зеленіє
І жваво смокче соки
Уже чотири роки.
Та нива – церква наша,
Немов срібляна чаша,
Красива на всі боки
Уже чотири роки.
Хоча за час минулий
Був буревій нечулий,
Бували різні шоки
Усі чотири роки.
Та Бог про вірних дбає,
Харчує і навчає,
Допомагає поки
Усі чотири роки.
І буде помагати,
Якщо не будеш спати,
Якщо в майбутні роки
Ти зробиш вірні кроки!
* * *
Шануймо Бога
Шануймо Бога, добрі люди!
Він наш Творець і Володар.
Впадемо всі Христу на груди,
Бо Він любові господар.
І нам велів усіх любити,
Гріхів позбавивши серця,
Добро і мир завжди творити
В ім‘я небесного Отця.
Шануймо Бога, бо нічого
Від Нього кращого нема.
До неба йде Його дорога,
В Небесне Царство, зокрема.
А в Царство Боже готуватись
Завчасно треба на землі,
Йому потрібно нам віддатись
Душею й серцем, взагалі.
Нехай оселиться Він Духом
У наше немічне життя.
І Дух Святий нам буде рухом
В щасливе, вічне майбуття!
* * *
Дві тисячі сьомий
Дві тисячі сьомий кінчається рік,
Вже друге півріччя минає навік.
Дві тисячі восьмий уже настає.
А що він нам, друзі, собою дає?
Він шанс пропонує сьогодні для нас,
І то не залежить від націй і рас.
Усім пропонує Він вічне життя,
Щасливе на небі святе майбуття.
Аби тільки вірував, в святості жив
І в згоді зі вченням Ісуса ходив.
А може і є це останній твій шанс,
Бо Бог вже підводить активний баланс?
І підсумок року покаже тобі,
Чи ти переміг у тяжкій боротьбі.
Тому, о мій друже, свій шанс скористай,
І ревно до Бога в житті поспішай!
* * *
Сьомий день (для суботників)
День сьогодні уже сьомий,
І повинні я і ти
(Бо то довід є вагомий)
В зібрання прийти.
Приспів:
Ми не підемо в суботу
На щоденную роботу,
Бо ми живемо
По Господньому закону
І весь день без перепону
Богу віддамо.
Дослідити Слово Боже
Дуже треба нині нам,
Бо воно в житті поможе
Божим діяти синам.
Хай сьогодні славлять Бога
Всі народи і міста.
Нас веде свята дорога
До Спасителя Христа!
* * *
В „Благодать”
Щоби Господа пізнать,
Не служи безділлю.
В нашу церкву “Благодать”
Завітай в неділю.
Поспішай, бо час іде,
Може дуже скоро
Не почуєш більш ніде
Слова дорогого.
Бо замовкне на землі
Проповідь Спасіння
І засмутиш взагалі
Ти своє сумління.
Буде соромно тоді,
Що ти помилився,
І на Страшному суді
Скажуть: запізнився!
І в геєну віднесуть.
Страшно! Боронь, Боже!
Але статися ця суть
Все ж реально може!
* * *
Годинник дуже поспішає
Годинник дуже поспішає
Зустріти кожен Новий рік,
Але ніхто так і не знає,
Куди минулий тиждень зник.
Роки, як пташки, пролітають,
І сумно робиться мені,
Бо з часом друзі покидають
Свої обітниці земні.
Господь веде нас у майбутнє,
Минуть утруднені літа.
Лиш там на небі зло відсутнє.
Там святість, мир і доброта.
Тому у нас живе надія,
І віра Богу в серці є:
Завершить хід земна стихія.
Небесне Царство настає!
* * *
2008-ий рік
Дві тисячі восьмий уже наступив
І свято собою сьогодні створив.
Тож кожен нехай своїх друзів вітає,
А радість нехай цілий рік протриває!
І Свято Різдвяне усіх християн
Нехай особисто торкнеться лучан!
Господь же нехай, щоби краще нам жити,
Усіх постарається благословити!
Здоров‘я і щастя на довгі літа!
Хай збудеться в кожного добра мета!
Хай злагода прийде до кожної хати,
Любов щоб могла увесь світ обійняти!
* * *
Різдвяне
Христа Марія сповила
У яслах на соломі.
А як ідуть Його діла
Тепер в твоєму домі?
Чи є у серці чистота?
Чи сонечко, чи хмара?
А може, зовсім, як ота
Була брудна кошара?
І може, справді кізяки
Та гній і грязь повсюди?
Бо про Христа свого таки
Не дуже дбають люди.
Тому провір сьогодні ти
Свій дім, свою квартиру,
Щоб можна в ній було знайти
Ростки любові, миру.
Щоб було радісно Христу
До тебе завітати.
Отож, поставте за мету:
Йому серця віддати!
* * *
Християнське братство
Християнське братство
І свята любов –
Це моє багатство
І душі покров.
Тут моя відрада,
Чаша сподівань,
Поміч і порада,
Здійснення бажань.
Це моє сімейство,
Втіхи джерело.
Це не фарисейство,
А живе тепло.
То ж я поспішаю
У Господній дім,
Бо я твердо знаю:
Тут Спасіння всім!
* * *
“Царство Боже”
Наша церква “Царство Боже”
Привітає всіх,
Відкидає все негоже,
Відкидає гріх.
Приспів:
“Царство Боже”
Допоможе
Правду віднайти
І, звичайно, кожен зможе
За Христом піти.
“Царство Боже” – це надія
В світлім майбутті.
Дух Святий живе і діє
В нашому житті.
“Царство Боже” – це на ділі
Віра і любов.
Ми наступної неділі
Тут зберемось знов.
Приспів:
“Царство Боже”
Допоможе
Правду віднайти
І, звичайно, кожен зможе
З нами теж прийти.
* * *
Прадідусі посіяли пшеницю
“Якщо Мене переслідували,
то будуть переслідувати і вас”
(Івана 15,20).
Прадідусі посіяли пшеницю,
Тепер же ціла нива визріва!
І волинян під Божую правицю
Тепер вже молодь ревно зазива.
Діди за Слово Боже постраждали,
Але не зламані пішли від нас
І вірили, надіялися, знали,
Що прийде все-таки свободи час.
Але диявол знову жде реваншу,
Готує підступи ганебний лиходій.
О християни! Не давайте шансу
Реалізації його надій.
Він скоро знову буде наступати –
Лукавий, дуже хитрий браконьєр –
І вірних Богу знову буде гнати.
Чи вистоїть народ святий тепер?
Готуйтеся, о браття також сестри,
Пильнуйте, бо не спиниться шахрай.
Здавайте всі екзамени і тести
Лиш на відмінно, щоб попасти в рай.
Не гайте часу! Дуже небезпечно
Розслабитись, здрімнути. Супостат
Не зазівається і безперечно
Поставить зразу вам і шах, і мат.
Тому, о друзі, будемо молитись
Своєму Богові, Отцю світів,
Щоб в час негоди нам не помилитись,
Щоб Дух Святий до царства нас довів!
* * *
Зима
Зима на вулиці бушує,
І атеїзм отак лютує, -
Не до вподоби їм весна.
Шкідливий дуже сатана!
Він нам стоїть на перешкоді
І творить капості в народі.
Життя ж ключем джерельним б‘є,
І християнство в світі є!
Є справедливість і свобода
У християнського народа,
І перспектива є життя,
І вічне, славне майбуття!
* * *
Наш рідний Стир
Хвилі Стиру бруд змивають
І несуть у далечінь,
Луцьк щоденно умивають.
Погляд свій куди не кинь,
Луцьк будується, зростає
У всі боки: вдовж і вшир,
І про нашу долю дбає
Рідний нам з дитинства Стир.
А як літо розпочнеться,
І весняний зійде сніг,
Мова тут про інше йдеться:
Стир змиває людям гріх.
Тут всіляке протестантство
Хрестить грішних у Стиру,
І приймає християнство
Тих, що були у миру.
А, крім того, молодь наша
Смажить плечі на пляжах.
Тут здоров‘я повна чаша
І спасіння в небесах!
Стир – не пара різним кланам.
Стир – це затишок і мир,
Насолода всім лучанам.
Я люблю наш рідний Стир!
* * *
Роздуми
Їде тролейбус, маршрутки шниряють,
Місто гуде і живе.
Сотні машин біля нас проїжджають,
Маса людей біля ринку пливе.
Всі суєтяться, торгують, купують...
Кажуть, було так завжди.
В Ближньому Сході араби воюють.
Десь не хватає води...
Десь голодують народи, хворіють.
Всюди з‘являється СНІД.
Та бідолашних заможні не чують,
Так от існує наш світ.
В храмі священики ділять портфелі.
Кафедра – місце боїв!
Скрізь на дорозі каміння і скелі...
Як вже той гріх надоїв!
Господи! Що ж прихожанам робити.
Хто захистить нас щитом?
Писання тільки нас може навчити.
Сильні ми тільки з Христом!
Так, християнам не треба зважати
На реманент сатани.
Треба завжди нам усім пам‘ятати:
Ми є Господні сини!
Бог - наш Отець Всемогутній і Сильний
Дітям Своїм дорогим
Буде блаженством в майбутності спільним.
Ми переможемо з Ним!
* * *
Ще б років шість по шість
(До шестиріччя церкви „Добра новина”)
“Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали,
зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах – збідовані,
знедолені, покривджені. Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустинях,
у горах, у печерах, в земних яругах...” (Євр. 11, 37-38).
В овечих шкурах по пустелях
Знеможені, в печерах, скелях
Блукали перші християни, -
Не те, що ми тепер, лучани.
Вони, знедолені у світі,
Бувало, й зовсім не одіті,
Усі тинялися, вмирали,
Бо люди їх каменували.
А нам тепер багато краще,
І не подумав би ні за що,
Що нас сьогодні хтось уб‘є.
Ми не бентежимось всує.
Бо милість є над нами Божа,
І ця епоха вже не схожа
На ті старі часи жахливі,
Тому тепер ми всі щасливі.
Але й сьогодні вірних в Бога
Чекає теж трудна дорога:
По різним клубам ми тинялись,
Та без Христа не залишались.
Пройшли уже багато кроків
За ці відведені шість років.
Нехай несеться Богу слава,
Що нас не гонить ще держава,
Що є в нас хліб, і є до хліба.
Нехай керує містом Шиба,
Нехай під Богом ходить влада,
Нехай живе Верховна Рада.
Хай “Добра новина” зростає,
Хай нас Господь благословляє,
Щоб ми ще років шість по шість
Змогли б звіщати Божу вість.
Подяка Богові за милість!
Хай дасть Він нам іще сміливість
В житті нікого не цуратись
І поцілунком привітатись,
Любити ближніх своїх щиро,
Щоб ми пізнані були миром,
Щоб знали нас усі міста:
Ми – учні Господа Христа!
* * *
Благодаттю ми спасенні
Благодаттю ми спасенні,
Благодаттю живемо.
Ми у залі і на сцені
Славу Богу віддамо.
Благодать дає для церкви
Наш Господь, і взагалі,
Він від нас сприймає жертви
І великі, і малі.
Наша вдячливість щоденна
Хай лунає до небес!
Слава Богу нескінченна!
Хай триває цей процес!
Божа лагідність і ласка,
Дружня ніжність і тепло
Більші, ніж яскрава казка.
Це любові джерело!
* * *
Якщо у тебе серце не боліло
Іще ніколи за Христове діло,
То ти, хоча й не супостат,
Але, пробач, ледачий брат.
А ледарів, нажаль, Христос не любить,
Усіх безпутних Він в геєні згубить
У Нього є святий оплот
І особливий є народ.
Це ті, що люблять Бога серцем чинно,
Виконуючи заповідь відмінно,
Хто зиск для плоті перетне,
Для Бога безкоштовно жне.
Не ті, що проповідують за гроші,
Чи бариші, прибуток, користь тощо,
Або за плату діток вчать,
Виховують майбутню рать.
Не ті, що в церкві кошти заробляють,
Бо, бач, вони для Господа співають.
Святий служити в церкву йде!
А наймит лиш пожитку жде.
Оцим і відрізняються у церкві
Парафіяни всі: живі і мертві.
Збагни: ти ж даром це дістав!
Та до мамони ти попав!
Отож, нехай всі християни знають,
Що церкви з трутнями не виростають.
Ні в силі, в кількості, ніяк,
А це, нажаль, - поганий знак!
* * *
Вербна неділя
Великий натовп зустрічає
Христа, що йде в Єрусалим,
Гілки з дерев і пальм ламає,
Одежу стелить перед Ним.
Скажу вам правду, що поету
Не описати, як гукав
Народ пророку з Назарету
Осанну й Бога прославляв.
Але одежу і галузки
Осел з ослицею топтав,
Вважав: то нам, а іншим дзуски,
І славу гордо пожинав.
Ну, це, між іншим, так буває,
Пихатість, навіть, за Христа
У тих, хто Бога зневажає,
Не береже свої вуста.
А от Ісус в‘їжджає в місто.
Воно хвилюється, гуде.
На площах людям дуже тісно:
Ісус Христос, Господь гряде!
А учні так того й не знали,
Що цей же люд за пару днів
Христа жорстоко розіп‘яли,
Бо Він уже їм надоїв.
То ж так і з нами скоро буде.
Тепер ми гарні, добрі всі,
Та скоро це народ забуде,
Бо він є злий в своїй душі.
Іще сказав: Мене гонили,
Погонять також скоро вас,
Мене зневажили і били,
Такий і вам прийде свій час.
Коли не влада, ваші ж рідні
І друзі будуть гнати вас.
І розпочнуться ваші злидні
Серед оцих, тих самих мас.
Неділя вербна і свобода
Іще у нас сьогодні є.
Цвіте, красується природа,
Життя ключем джерельним б‘є.
Цінуймо ж час, бо дні лукаві.
Ця правда зовсім не нова.
Цілком рядки Писання праві:
Господні збудуться слова!
* * *
П‘ятидесятниця
“Любов Божа влилась в серця
наші духом Святим” (Рим. 5,5).
Зчинився шум, бурхливий вітер,
Раптова буря піднялася...
Розповісти, не хватить літер, -
Така подія відбулася.
Процес ввійшов в останню фазу:
Вогняні язики осіли
На всіх апостолів відразу
І, мов поділені, горіли.
Вони усіх заворожили.
І дивувались городяни:
На їхніх мовах говорили
Усі оті галілеяни!
То Дух Святий зійшов із неба,
Пророцтво то збулось Йоіла.
Так мусить статися, так треба!
То так злилася Божа сила!
З тих пір любов опанувала
Єрусалимське християнство.
Епоха святості настала,
З‘явилось Боже громадянство.
І діти Царства неземного
Спілкуються на іншій мові,
Не розуміючи нічого,
Крім мови вічної любові.
* * *
Призовний
Проповідь братська і слово пісенне
В церкві постійно звучить.
Бог закликає: приходьте до Мене,
Лагідно просить: прийдіть.
Приспів:
Може оце є остання нагода!
Не прозівай, не прозівай!
Щоби після не було тобі шкода,
Не прозівай, не прозівай!
Друже згрішивший, це голос до тебе,
Не пропусти цюю мить,
Не відвертайся від заклику неба,
Поки іще він звучить.
Є тут сьогодні для тебе можливість,
Гріх свій скоріш залишай!
Щирість у сповіді має сміливість,
То ж бо скоріш поспішай.
Зразу тягар твоє серце залишить,
Спокій придбає воно,
Душу твою Іскупитель утішить,
Станеш ти з Богом одно.
* * *
Служіння Богу
“Я дам кожному з вас згідно з вашими вчинками” (Об. 2,23).
“Син Людський має прийти у славі Свого Отця з ангелами
Своїми і тоді віддасть кожному згідно з його ділами” .
(Мв. 16,27).
Дві години Богу чемно
Я в неділю віддаю,
Але Бог сказав: “Даремно
Топчеш землю ти Мою”.
Проповідувати треба
Скрізь і всюди, а не тут,
Бо в церквах - рожденні з неба.
Треба зовні, там, де бруд,
Де в гріхах блукає людство,
Отуди скоріш спіши.
Там бо ждуть твого напутства.
Там для Бога послужи!
Добре в церкві поспівати
Про любов, про доброту.
Значно легше вибирати
Серединку золоту.
Ні! Служіння є не в цьому.
Все воно в твоїм житті:
Співчуття і ніжність злому,
І підтримка на путі.
Не з цими стільцями спільність
Не в церковному бутті,
Не за кафедрою пильність,
А в буденному житті.
Де не був би ти: чи вдома,
На роботі, чи в таксі,
В свідкуванні добра втома, –
То труди твої усі.
Добрий приклад, допомога
Повсякдень і повсякчас,
Більше зиску якомога
Для нужденних в світі мас!
То і є твоє служіння!
Взагалі ж, всі люди – прах,
А отримають спасіння
Не по членству, - по ділах!
* * *
Божа акція
Ми чуємо завжди від Бога:
Прийдіть до Мене, Я – дорога!
Христос ласкаво зазиває:
То Божа акція триває.
Прийдіть, ще літо благодатне
І Слово ще звучить безплатне.
Воно живе, благоухає,
Бо Божа акція триває.
Якщо, дитя, ти не спасенне,
Прийди скоріш, прийди до Мене.
Христос знеможених прощає,
І Божа акція триває.
У домі Божому відрада,
Усім покаянним – пощада.
А може, хто про те й не знає,
Що Божа акція триває?
Отож, нехай радіють люди
І славлять Божу ласку всюди.
Нехай наш хор псалми співає,
А Божа акція триває.
Нехай лунає Слово Боже,
Хоча, нажаль, це Слово, схоже,
Комусь страшенно набридає,
Та Божа акція триває.
Шкода, що дехто розуміє,
А навпаки проханням діє,
Та милосердний Бог чекає,
Ще Божа акція триває!
* * *
Місіонери
Ідуть шляхом нової ери,
По різних напрямках ідуть
Христа святі місіонери,
Народам мир, любов несуть.
Чи Воркута з її тайгою,
Чи-то суворий Магадан,
Чи тундра, віхола порою,
Чи мусульманський Казахстан.
Ідуть вони по всіх маршрутах,
Звіщають правду про Христа
Усім, хто жив в гріховних путах, -
Така у них свята мета!
І африканцям, і індусам
Спішать вони допомогти
Протистояти всім спокусам
І вчасно гріх перемогти.
Мороз, жара, поділля, скелі,
Вночі і вдень, в усі міста
Через моря, через пустелі
Несуть вони любов Христа.
Бо ще мільйони прагнуть правди,
Вони шукають Божий путь,
Вони у розпачі і завжди
Місіонерів дуже ждуть.
Але диявол - ворог лютий –
Псує, розбещує буття,
Тому народи хочуть чути
Про вічне, радісне життя.
Отож скажіть про християнство!
Воно для всіх спасінням є,
Бо вічне Боже громадянство
Христос покаяним дає.
В пустинях хай цвітуть оази,
І сонце більше не пече,
А сніг на півночі одразу
Водою живою потече.
Місіонери - християни!
Хай вас Господь благословить.
Хай свідкування цвіт не в‘яне,
І зірка Господа горить.
* * *
Адаме, де ти?
“І закликав Господь до Адама і до
нього сказав: “Де ти?” (Бут. 3,9).
Коли б я зміст комусь складав
Питальної анкети,
То я б найперше записав:
Адаме, де ти?
Ти слово Боже вже забув,
Читаєш все газети,
Духовно зовсім ти заснув.
Адаме, де ти?
Сьогодні в церкву не піду,
Послухаю касети.
Все ледарюєш на біду.
Адаме, де ти?
Бува і телеком ідуть
Божественні сюжети,
Але здебільш там всяка муть.
Адаме, де ти?
Цивілізація вже скрізь,
Ми, кажеш, не аскети!
Та до прогресу ти не лізь.
Адаме, де ти?
Ти не ховайся у хащі! –
Так скажуть всі поети. –
Шкода це дуже для душі!,
Адам! Ну де ти?
* * *
Як учитель
«В церкви нет спасения. Спасение только во
Христе». (Бог – наше спасение», Освальд
И. Смит, изд. «Логос», Германия, 1991 г, стр. 7).
Хочеш бути, як учитель,
То за учнями не йди.
Лиш Христос є твій Спаситель.
Не шукай других, не жди!
Ні Павло не розтлумачить,
А ні Яків, чи Іван.
По своєму кожен бачить!
Навіть є самообман.
Хочеш бути, як Учитель,
За Мойсеєм вже не йди.
Ти новий, сучасний житель!
Пам‘ятай про це завжди.
Люди всі і християни
Всіх віків і всіх родин –
Всі існують з помилками,
А Учитель є один.
То ж крокуйте за Ісусом,
А за учнями не йдіть.
Хай не будуть вам спокусой
Їх чини, звання. То – сіть!
Ні апостоли, ні папи
Нам спасіння не дадуть,
Ні другі “святі сатрапи”
В Царство Боже не введуть.
Лиш Ісус Христос – Спаситель!
Переймайтеся лиш Ним!
Якщо Він є твій Учитель,
Справді ти – християнин!
* * *
Чи хочеш, чи ні...
“Прийде Син Людський у славі Отця
Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть
кожному по ділам його” (Мат. 16,27).
Належить людині, чи хочеш, чи ні,
Колись помирати на грішній землі.
Така наша доля, такий наш наділ!
І це не залежно від зроблених діл.
Вмирають вельможі, вмирають пани,
Вмирають їх рідні, вмирають сини.
Усі повертаються знову у прах:
Могила і морок, темрява і жах!
Будуєш, стараєшся, мрієш завжди,
А сам і не знаєш, крокуєш куди.
Радієш, смієшся, надієшся. Ну?
А врешті, звичайно, надбаєш труну.
Прокляття собі увесь світ заробив,
Коли ще Адам на початку згрішив.
Отож помирає тепер увесь люд
І має на Божий дістатися суд.
І кожен свій вирок отримає там,
Усі по заслугам, усі по ділам!
Хто добре творив, піде в вічне життя,
А грішні не матимуть вже майбуття.
Сьогодні вирішуй, сьогодні спіши
І грішні діла назавжди залиши,
Щоб бути оправданим там на суді
І завжди радіти у вічнім житті!
* * *
Що тобі хочеться, друже?
Що тобі хочеться, друже?
В тебе ж усе пошти є!
Мабуть, пожадливість дуже
Всю твою душу псує.
То не вгодила дружина,
В серці багато вражди,
Мов би колюча ожина,
Ближніх жахаєш завжди.
В церкві тобі дошкуляє
Вже керівник не один...
Гроші не так витрачає
Рада церковних старшин...
Хор не ті псалми співає,
Пастор програму веде
Зовсім не так, як бажає
Серце настирне твоє.
Що я скажу тобі, друже?
Кожен під себе гребе!
Мабуть, заядлий ти дуже.
Краще приборкай себе!
* * *
На Стиру
Я, як був ще у миру,
Бачив раз, як на Стиру
Ангели купались
І в одежах білосніжних
Поступово, в рухах ніжних
В воду окунались.
Охопив мене тут шок,
Але я назустріч крок
Дивному видінню
Поспішив зробити швидко,
Бо я бачив в цьому чітко
Шлях до розуміння.
Це було із городян
Тут зібрання християн.
Всі вони молились
Після того, як чимало
Добру совість обіцяло
Богу й охрестилось.
І насправді, всі вони,
Ну, як ангели були.
В них любов палала,
І якась така безмірна,
Чарівна, нелицемірна
Святість панувала.
Це полонило мене!
І тепер не прожене
Від святої віри
Вже ніхто мене ніколи.
Це мені дарунок долі!
Щастя це без міри!
Я тепер на Стир хожу,
Своєрідно з ним дружу.
Люди так рахують:
Кожен рік тут християни,
Наші рідні волиняни
Вірність демонструють.
Це є свідчення для всіх:
Подолати можна гріх
В щирім покаянні.
То ж нехай нам Стир в майбутнім
Буде знаком незабутнім
В доброму бажанні.
Поспішайте всі на Стир!
Тут дарує Божий мир
В хрещенні святому
Наш Ісус Христос довічно
Всім, хто жде оптимістично
Щастя в Божім домі.
* * *
Любов до ближніх
“Вітайте один одного поцілунком
любові” (1 Петр. 5,14).
“І коли вітаєте тільки братів ваших, то
що ж особливого робите? Хіба і язичники
не так роблять?” (Мв. 5,47).
Якщо маю любов я до ближніх,
То я можу усіх обійняти
І, як мінімум, сім раз на тижні
Я повинен усіх цілувати.
Бо любов закликає до цього,
Почуття в неї добрі надмірно,
Що віддав би усе якомога.
І це ствердження повністю вірне.
Як галати, і очі віддав би, (Гал. 4,15)
Навіть орган, чи член найдорожчій.
Взагалі я і більше бажав би,
Дав би Бог тільки сили і мочі.
І нехай супостати говорять...
Якщо є відчування любові,
Хоча деякі книжники спорять,
Ми на будь що завгодно готові.
Ми готові усіх обійняти,
Будь кого, незалежно від статі,
Навіть можемо серце віддати,
Коли згода існує у хаті.
Але є почуття і не чесне.
Є на відстані люблять і плачуть,
Та вони, мабуть, Царство Небесне
Лиш на відстані тільки побачать.
Бо любов лиш реальна потрібна,
Не якась хитро-мудро-духовна,
Але та, що на подвиги здібна,
Самовіддана, щира, жертовна.
Фарисейство усім надоїло,
Непотрібні нам хмари безводні.
Двадцять перше століття навчило,
Що ми стали в любові холодні.
То ж подумай сьогодні, мій друже,
Може ти тільки зовні священний.
До любові не стався байдуже,
Бо без неї не будеш спасенний.
* * *
Війна
“Почуєте про війни і чутки воєнні.
Глядіть, не жахайтеся, бо має так статися;
але це ще не кінець” (Мв. 24,6).
Зруйноване місто Цхенвалі,
Там стогне і гине народ,
Конфлікт розгорається далі,
Військовий отримавши код.
Немає в народах любові,
Господнього страху нема,
І міри пролитої крові
Не знає уже сатана.
Збувається знову і знову
Усе, що Христос провіщав.
Усе відбулося по Слову!
Але Дух Святий утішав:
Цього не жахайтеся люди,
Бо це вам іще не кінець.
І голод, і пошесті будуть,
Та вам допоможе Отець.
Тому поспішайте в молитвах
Звертатись до Бога свого,
Щоби у духовних вам битвах
Отримати силу Його.
Щоби не могли спокусити
Диявольські підступи нас,
Нам треба у Господі жити
І в цей кровожерливий час.
Господь, поможи, щоб надалі
В любій ситуації ми,
Спіткнувшись, ніде не упали,
Бо ми ж бо Твої є сини!
* * *
Абортам – ні!
Знову забили дитину!
Прямо в утробі притом,
А юридичну провину
Їм відпускає диплом.
Мають на вбивство освіту,
Вищі медичні знання
І не соромляться світу,
Біле надівши вбрання.
Бідне дитятко! Шматками
Вишкребли все до кінця,
Правда, з погодженням мами,
Чорні, нещадні серця.
В шатах стерильних убивці
Бога не мають в собі.
В вас, грошолюбні мисливці,
Руки по лікті в крові.
Господи, Боже мій, доки
Будуть вбивати життя?
Тим, хто звершає ці кроки,
Зовсім нема майбуття.
Але я хочу звернутись
До невідбувшихся мам:
Як же таке могло збутись?
Стид це для людства і страм!
Вірю і знаю я: трудно
З дітками в нашім житті,
Але аборти – це брудно!
Сором не творять святі.
Люди, і мами, і тати!
Разом в борні за життя
Не віддавайте у лапи
До сатани майбуття.
Трішечки більше терпіння
У сексуальнім чутті,
Трішечки більше уміння
В вашім подружнім житті!
Разом вам треба долати
Хтивість в потрібний момент,
Трішки раніше вставати,
Роблячи в працю акцент.
Згода, гармонія мирна,
Злагода і співчуття,
Ваша домовленість вірна
В рай перетворять життя.
І тягарем вам не буде
Ваша вертка дітвора.
Виросте, вас не забуде,
Вдячна вам буде сповна.
Знову любитися буде,
Знову продовжить життя.
Бог же своїх не забуде,
Дасть їм святе майбуття.
* * *
Мамона, гроші, чи багатство
“Запевняю вас, що важко багатому
ввійти у Царство Небесне” (Мв. 19,23).
Як мамона, чи багатство,
Нам псує святе життя!
Часом нам руйнує братство
І лишає майбуття.
З грішми робиться чванливим
Суєтливий чоловік
І далеко не щасливим,
Боязливим увесь вік.
Там, де гроші, чи валюта,
Пропадає зразу мир,
Виникає заздрість люта –
До безодні проводир.
І пішло життя огидно
І ганебно нанівець,
А мамоні це не стидно.
Та згадайте про кінець.
В Царство Боже трудно дуже
Всім багатим увійти.
То ж вважай: в банкнотах, друже,
Щастя серцю не знайти.
Асигнації – не пропуск
В рай, чи вічне майбуття
І, звичайно, - це не допуск
До щасливого життя.
Так, як гній, коли він в кучі,
То воняє на весь шлях.
Та не стане він вонючий,
Як розкиданий в полях.
Так і гроші! Не тримайте
Їх завжди у гаманці,
Більш нужденним помагайте,
Не затримуйте в руці!
* * *
Криза
Криза влади, криза вдома,
Криза в церкві, в решті решт.
В результаті лиш солома
І безглуздий, марний жест.
Криза скрізь, вважає жінка,
Непотрібна дуже річ,
Бо вона сидить в печінках
Кожен день і кожну ніч.
Я з дружиною, звичайно,
Дуже згідний у душі
І тому скоріш, негайно
Знов беруся за вірші.
Бо ідейний розлад в церкві,
Криза віри у братів:
Мов би, ні живі, ні мертві, -
Я б такого не хотів.
Схаменіться, любі браття,
Ви ж є Господа сини!
Як Петро біля багаття
Не лякайтесь сатани.
Від міцної віри може
Він скоріше сам втекти,
Бо жагуча віра, схоже,
Може добре припекти.
І тоді минеться криза,
Все займе свої місця,
І відкриється вам віза
Прямо в вічне майбуття!
* * *
Вражда
“Безсонні ночі у молитвах”, -
Цей вислів явно не про нас.
Це розуміє добре в битвах
Завжди воюючий Кавказ.
Чечня, абхази, осетини
Страждання знають не зі слів,
Вірмени також і грузини...
О, як цей розбрат надоїв!
Господь, пошли спокійні ночі,
Смири стривожені серця
І дай їм більше сили й мочі
Іти з Тобою до кінця.
О, дай Твій мир усім на світі,
Помилуй грішних і прости,
Звільни з диявольської сіті
І небезпечної помсти.
Не проклинай кавказців, Боже,
Вони ж бо – твориво Твоє.
Зігрій любов‘ю їх. Ще може
У Тебе все ж терпіння є.
А ми усі перед Тобою
Змирятись будемо завжди
І на Твою чекати зброю,
Яка є захист від вражди.
* * *
Плач, Україно
Плач, Україно, бо миру в парламенті
Декілька років нема.
Дехто рішають проблеми на самміті, -
В нас не хватає ума.
Люди в країні до краю засмучені,
Ціни угору повзуть.
Що не кажіть, а нардепи приучені:
Тільки для себе живуть.
Плач, Україно, бо в церкві священики
Теж не поділять хрести.
Кожному хочеться їсти вареники, -
Нікому світло нести.
Плач, Україно, бо ми не цінуємо
Мирні кордони свої.
В інших країнах, як бачимо й чуємо,
Точаться справжні бої.
Мир – це найбільше у світі достоїнство!
Іншого нам не дано.
А депутатське зневірене воїнство
Це вже забуло давно.
Сваряться й сваряться. Їх обираємо
Ми. Це права в нас прямі.
Хто ж винуватий, якщо ми це знаємо?
Ми винуваті самі!
Що вибираємо, те й здобуваємо!
Господи, Ти нас прости.
Глузду здорового просто не маємо,
Палимо власні мости.
Господи, дай нам хоча би в майбутньому
Все ж обирати добро,
Не потурати розпутству могутньому
І не ганьбити Дніпро.
Хай Україна живе в справедливості.
Плачте, моліться усі,
Щоби Господь проявив Свої милості
Рясно, у повній красі.
Дякуєм, Боже, Тебе ми з надією
В милість Твою. Далебі
Легше на серці з хорошою мрією.
Слава повіки Тобі,
* * *
Благодать
Благодаттю ми спасенні,
Благодаттю живемо.
Ми у залі і на сцені
Славу Богу віддамо.
Благодать дає для церкви
Наш Господь, і взагалі,
Він від нас сприймає жертви
І великі, і малі.
Наша вдячливість щоденна
Хай лунає до небес!
Слава Богу нескінченна!
Хай триває цей процес!
Божа лагідність і ласка,
Дружня ніжність і тепло
Більші, ніж яскрава казка.
Це любові джерело!
* * *
В День Подяки
За все Тобі я вдячний, Боже.
Не тільки я, а, мабуть, кожен.
Спасибі, Господи за те,
Що дуже рясно все росте.
За гарбузи, за баклажани,
За жовті дині і банани,
Зеленокорі кавуни,
Бо дуже якісні були.
За все, що дав нам Ти у полі:
Стручки гороху і квасолі,
За патисони, кабачки,
Цибулю, ріпу, огірки.
Редиску, моркву і картоплю,
За жито, просо і коноплі,
Зубчастий запашний часник
І дуже гострий на язик.
Щавель, селеру, помідори,
За буряків цукрових гори,
За кукурудзу, рис і мак,
Що добавляє їжі смак,
Капусту, гречку і пшеницю,
За редьку, ячменю копицю,
Гірчицю, перець і салат,
За топінамбур і шпинат.
За груші, сливи і малину,
Горіхи, вишні і ожину,
Черешні, яблука смачні,
Що так сподобались мені.
За обліпиху, мандарини,
Гранати, ківі, апельсини,
Хурму, маслини, аличу.
Всього наїлись до схочу!
Амінь.
* * *
Про Львівські ринки
Неділя – день святковий,
Та іноді буває:
Обов‘язок службовий
Робити заставляє.
Нажаль, спішать до храму
Не всі, що вірять в Бога.
На ринок, до Там-таму
У декого дорога.
А, от, жінки у Львові
Дають усім нам фору:
У них є більш любові
До Бога, до собору.
Повставши там невдовзі
Безбожному свавіллю,
Закрили там назовсім
Їм ринок у неділю.
Отож-бо, якомога,
Встаючи, кожен ранок
В неділю йдіть до Бога.
Рівняйтесь на львів‘янок!
* * *
Викуп
“Дайте підкуп за мене і врятуйте мене
з руки ворога” (Йов 6,22-23).
Пірати викуп вимагають
І за вантаж, і за життя,
Інакше хлопців розстріляють,
І підуть всі у небуття.
В тривозі люди і країна,
Бо це складний, суворий час.
Судно захоплене “Фаїна”
Чекає помочі від нас.
І мореходців кожна мати
Готова все віддати вмить,
Аби не стратили пірати
Її синів. Допоможіть!
Таке становище. Корсари
Усі обкурені. Поглянь:
Згустились дуже чорні хмари.
Вже цілий місяць сподівань!
Бо тільки викуп є спасінням.
Піратам долари віддай!
Лише таке порозуміння,
Інакше все-таки вмирай.
Уже два місяці триває...
Даремні заклики всіх мам,
І здвигів все-таки немає.
Як кажуть, віз і нині там.
Та скільки ж так ото все буде?
До безкінечності, чи що?
В полоні стогнуть мирні люди,
А викуп все ж не надійшов.
Та я хотів би про духовні
Полони зла розповісти.
Хай бачать всі народи зовні,
Як Бог уміє захистить.
В народах різних в цьому світі,
Немов пірати, сатана
Бере в полон, і в кожній миті
Буяє демонська шпана.
В полоні зла, гріха корсари
Шляхом диявольських ідей
Ведуть спрямовано до кари
Мільйони спійманих людей.
Потрібний викуп! І стається
Велике чудо із чудес:
Христова кров за людство ллється
Безцінним викупом з небес.
Отож, усі, що полонені
В гріхах, в лукавстві сатани,
Прийміть Христа, і ви – спасенні
І вільні Господа сини.
То ж скористуйтеся любов‘ю
Усі пригнічені. Прийдіть!
Він всіх омив Своєю кров‘ю.
Вас зве свобода. Поспішіть!
* * *
Не схожість на Христа
„...нема між людьми правдивого...
начальник жадає дарунків, суддя ж
судить за плату...”
(Біблія. Пророк Михей 7,2-3).
Президентські перегони!
Перевибори! Проте,
Хоч і є у нас закони,
Щось-таки у нас не те.
Честь існує на папері,
А в житті кругом щодня
В побутовій нашій сфері
І в політиці – брехня.
Обіцяють, щоб обрали,
Щоби там десь нагорі
Їхні руки краще крали
І жили на хабарі.
Превалюють обіцянки...
Що робити? Підкажіть!
Нас грабують, навіть, банки!
Юрисдикція мовчить.
Вся розбещена країна...
Темнотою оброста...
Християнська Україна
Так не схожа на Христа!
* * *
Господи, поможи
Рискають по країні
Вздовж та і поперек
Політикани нині,
Ніби то справжній трек.
Що ж, обігнати треба,
Бо перегонів темп
Під краєвидом неба
Вдосталь дає проблем.
Слід обіцянки дати,
Зачарувати всіх,
Словом, мету здолати,
Поки не випав сніг.
Фініш брехні у січні.
Порохівниці є.
(Всі теревені вічні!)
Совість у них чи є?
Їм цей піар не вперше,
Що ти їм не кажи.
Хто ж нам все це завершить?
Господи! Поможи!
* * *
Про ворожок
„Нехай не знайдеться між тобою такий...,
хто ворожить ворожбу... і хто чарівник, і хто чорнокнижник...”
(Біблія. Повторення закону 18,10-11).
„Не звертайтесь... до ворожбитів” (Біблія. Книга Левит,19,31).
Не звертайтесь до ворожок,
Не ходіть до чаклунів, -
Так говорить Слово Боже,
Так мій батько гомонів.
Ворожбити вже в газетах
Рекламують бізнес свій.
Всі красиві на портретах,
А насправді то – крадій.
Крадуть гроші, крадуть душу.
Накликаючи біду,
Обіходять море й сушу
І чарують на ходу.
Пропонують замовляння...
Карти, знахарство, хрести...
А іще – нема питання –
Порчу можуть навести.
Зустрічають на дорогах:
Дай тобі поворожу,
Про життя твоє в тривогах
Я всю правду розкажу.
Люди добрі, бійтесь Бога!
Відьмаки і шептуни
Не дадуть тобі нічого,
Крім замовлень сатани.
Чародійна пандемія
Простаків хапає в сіть.
Але є іще надія:
Ви прищеплення зробіть!
* * *
Сповідь бомжа
Я до тебе, Христос, не звертався, -
Лікували завжди лікарі,
Від яких без грошей я зостався,
А тепер хоч ночуй на дворі.
Все забрала безплатна лікарня.
Ну, куди я, до кого піду?
Вже чекає на мене трупарня,
Та чи я і туди попаду?
Може десь на дорозі замерзну...
Дні Водохреща дуже страшні.
Може, навіть, труни не одержу,
Бо лише віднайдуть на весні.
Вимирає моя Україна.
(Не звикати до цього!). Проте
Вже чекає небесна країна
Тих, кого заметіль замете.
А політики націю творять...
Тож навіщо їм краще життя?
Тільки знають, що спорять і спорять,
Та все рівно підуть в небуття.
Ми – скотина, ми – вівці і свині...
Отакі є тут правила гри!
О Господь, пожалій мене нині
І скоріше від них забери!
* * *
Про сповідь
Всі до церкви у неділю
Вранці поспішають,
З однією тільки ціллю:
Їм гріхи мішають.
Накопичилось чимало
Їх, що тяжко спати.
Щоб ярмо це не мішало,
Треба всі їх здати.
Сповідь дуже гарна справа,
Душу обновляє,
І болюча всяка вава
Швидко заживає.
Я так думаю: ну, нащо
Сповіді хотіти?
Бо було би значно краще
Зовсім не грішити!
* * *
Хрестяться політики...
Хрестяться політики
В храмах на свята.
Кажуть аналітики:
В них своя мета.
Хочеться підвищити
Рейтинг і тоді
Конкурентів знищити.
Правда молодці!
Щоб гріхи затьмарити
Перед людством всім,
Щоб народ обмарити
Не вдається їм.
Всі діла їх бачаться,
Як ти не крутись,
І маєтки й дачі їх,
Скільки не хрестись.
* * *
Про шептунів
«И когда скажут вам: «Обратитесь
к вызывателям умерших и к чародеям,
к шептунам и чревовещателям»,
тогда отвечайте: не должен ли
народ обращаться к своему Богу?»
(Библия. Пророк Исаия 8,19).
Говорила мені мати:
Щоб майбутнє нам пізнати,
Не ходи до шептунів,
Не наводьте Божий гнів.
Кажуть: баба пошептала, -
Рожа в дівчинки пропала!
Та не вірте сатані,
Не поможе вам він, ні!
Рожу ніби він лікує
А натомість вже купує
Душу вашу. На біду
Місце вам тепер в аду.
Пекло має теж рекламу
І тенденцію ту ж саму,
Що і гральній автомат.
Це – безпрограшний догмат!
Хто з шептухою зустрівся,
Той серйозно помилився,
Бо диявол – супостат!
От вам зразу шах і мат!
* * *
Молитва за владу
„Поможи нам, Боже нашого
спасіння, ради слави Ймення Твого” (Псалом 78,9).
Я до церкви піду у неділю
І настрою серцевий приймач
На небесну божественну хвилю.
О душа моя, трохи поплач!
Я не ремствую, не нарікаю
На багатих і сильних господ,
Бо я добре, упевнено знаю:
Український Ти любиш народ.
Але плакати хочу за владу
Ту, якою Ти нас наділив.
Я молю, подаруй нам пощаду.
Уже вдосталь Ти нас пожурив.
Я свій голос даю справедливо,
Але як там рахують вони?
Заступися за нас особливо,
Прожени всіх служак сатани.
Я іще у неділі наступні
(Це я так закарбую собі)
Усі засоби вірі доступні
Застосую для слави Тобі.
* * *
Про теракти
„І вийшов другий кінь, червоний, і сидячому
на ньому дано було взяти мир від землі, і
щоб убивали один одного” ( Об‘яв. 6,4).
Знов теракт, і знову туга, -
Над людиною наруга!
Світ наш, збочившись, іде.
Зло добра не приведе!
Бомби щастя не збудують,
Тільки спокій наш руйнують.
Терористи – ця біда
Довгі тягнеться літа.
Ще спочатку від Адама
Народила діток мама,
Заздрість Каїна ж звела
І до вбивства привела.
Егоїзм – одна причина!
Хоч не винна є людина,
Нелюбов псує життя
І веде до небуття.
Зло осліплює людину:
Навіть, хоч і сам загину,
По своєму жити вам
Не дозволю ні на грам.
От і все! Мораль негідна.
Перспектива теж невидна,
Бо любові у Христа
Не навчилась темнота.
* * *
Про церкву „Царство Боже”
Наша церква „Царство Боже”
Всім лучанам допоможе
Бога в серці віднайти
Й говорити з Ним на „Ти”.
Поспішайте і приходьте,
Для служіння час знаходьте.
Бог за службу воздає
І здоров‘я всім дає.
Тут любові чаша повна,
Їжа є проста й духовна.
Тут живе одна сім‘я,
Славить Господа ім’я.
Рідні всі брати і сестри,
Всі здали на вірність тести.
Тож чекаємо і вас.
Для спасіння є ще час!
* * *
Свята любов
„Диявол все на світі поборов.
Незбореною в нас живе любов”.
(„Непристольні гноми”, Василь
Простопчук, Луцьк. „Волинська книга”)
Балачок багато в світі
І багато є розмов...
Є питання знамениті:
Що ж таке свята любов?
На зорі цієї ери
На Голгофі ллялась кров, -
То в етичній нашій сфері
Проявлялася любов.
Щодо Божої науки,
То Ісус страждав, немов
Відчував народні муки, -
То була Його любов.
Тож як захід запобіжний,
Гріх і злобу поборов,
Він віддав Себе за ближніх,
Це і є свята любов.
За життя своє багато
Я відвідував церков
І, пильнуючи завзято,
Бачив скудну там любов.
Та у ваше „Царство Боже”
Завітаю знов і знов,
Бо у вас тут дійсно, схоже,
Справді є свята любов.
* * *
Про обійми і поцілунки
„Вітайте один одного
поцілунком любові” (1 Петр. 5,14).
„Лук, стріла і тятива...
А любов – жива!” („Непристольні гноми”,
Василь Простопчук, Луцьк. „Волинська книга”)
Як обніму сестру свою і брата,
Я у любові буду більш багата.
А поцілунком я любов скріплю
І з Богом мовами заговорю.
Нехай біснується собі диявол
І, скориставшись сатанинським правом,
Нехай собі він злобно кігті рве,
Бо Божа в нас любов таки живе.
Нехай собі любов він обзиває
Неправомірною і дуже лає,
Ми знаємо Господній заповіт:
Любов свята – це християнський щит.
Ми будемо любити, цілуватись,
А ворога не будемо боятись.
Нас об‘єднала всіх Христова кров,
Нехай завжди живе свята любов!
* * *
Цілувала жінка ноги (Лк. 7,45)
У Спасителя Христа.
Розуміється, нічого
В цьому грішного нема.
Можна також цілувати
Нам завжди і скрізь усіх. (1 Пет. 5,14)
Дехто буде глузувати,
Та цілунок – то не гріх!
* * *
Такі апостоли були,
Що майже, з неба не звели (Лк. 9,54)
Вогонь, щоб знищив все село.
Таке в апостолів було!
Не треба їх боготворити,
Вони уміли теж грішити.
Взірець для нас лише один, -
Спаситель світу – Божий Син!
* * *
Нема у ворон ні коморі,
Ні клуні, як бачим, немає,
Та ними милуються зорі,
І Бог за птахів Своїх дбає. (Лк. 12,24)
Отож, не турбуйся даремно
Оселі наземної житель.
Бо дбає про вірних щоденно
Надійний небесний Спаситель.
* * *
Не вважайте, що в Гаїті
Землетрусами побиті
Є грішнішими людьми, (Лк. 13,4)
Та не визнавши провини,
Всі, знайшовши домовини,
Так загинете і ви.
* * *
Не можливо в світі всіх
Перецілувати,
Але це добро – не гріх, -
Так казала мати.
Тож даремно всі жінки
Дуже бережуться.
Як вчинити навпаки,
То не обпечуться.
І Христос в своїм житті
Був за поцілунки, (Лк. 7,45)
Мав любов Він на меті
І благі стосунки!
Не цурайтеся людей
Із другої статі.
Православний чи юдей,
Будьте не пихаті.
Тож, вітайтесь знов і знов
Завжди поцілунком (1 Петр. 5,14)
І затверджуйте любов
Вищого ґатунку!
* * *
Пандемія
Сила могутніх інфекцій!
В грудях немовби свинець...
Дюжина різних ін‘єкцій...
Та наступає кінець.
Косить усіх пандемія.
Дуже невтішний прогноз.
Ще помага ішемія:
Навіть по спині - мороз.
Безліч людей закінчила
Раптом щасливе життя,
І безпросвітна могила
Гасить усі відчуття.
Та християн там за гробом
Вічне чекає життя.
А, от, презирам і снобам
Зовсім нема майбуття.
Тож, дорожіть не тілесним,
Душу свою бережіть!
Діючи способом чесним,
Свято, по правді живіть.
Стане відтоді не страшно.
Швидкісний дуже експрес
Вас довезе своєчасно
Прямо до самих небес.
Ангели в небі літають...
Славна реалія ця.
Хори щасливі співають.
Царству немає кінця...
* * *
Роздуми
Дуже погана погода.
Сніг, завірюха мете,
Але чудова нагода
Поміркувати про те,
Що ми зробили для Бога,
Слави Його на землі?
Як пролягає дорога
Наша з Христом на чолі?
Де прапори наші, гасла? –
Десь затаїлись в тіні...
Може, й свічки вже погасли?
Текстів нема на стіні...
Де наш запал і пориви?
Перша любов до усіх?
Де наші перші призиви
Сміло подужати гріх?
Все залишилось позаду.
Вже охолола любов!
Тільки це вигідно аду!
Хто ж кого тут поборов?
Браття і сестри, прокиньмось!
Скоро Господь наш прийде.
Ми ж бо займаємось чимось,
Що непотрібно ніде.
Ось Він уже на порозі,
Стукає в двері... Гряде!
Тільки лиш вірний у Бозі
Вічне спасіння знайде.
* * *
Дорога з хрестом
Є у нас відома пані,
В церкву їздить на „Нісані”,
Хрест на спині не несе,
А в багажнику везе.
Що ж, воно отак зручніше,
Взимку, навіть, і тепліше!
А сусідку підвезти
Вже немає і мети.
Так прогрес крокує швидко,
Наполегливо і чітко.
З наукових міркувань,
Ясно, тут нема питань.
Дехто тисне на педалі,
Просуваючись дедалі,
Він, нарешті, поміча,
Що змінились відчуття.
Що дорога стала вужче
І крутити треба дужче.
На дорозі до Христа
Є Голгофська висота.
І, щоб нам піднятись вгору,
Скільки нам хватає зору,
Терен скрізь пошти росте,
Стало тяжче через те.
Далі можна тільки пішки...
(Отакі для вас „горішки”!)
Не здола колючій рід
І потужний всюдихід.
Ось що хочу я сказати:
Треба нам Христа згадати.
Знайте істину оту:
Пішки взяв Він висоту!
Тож, беріть хреста на плечі,
Вже зосталось недалече.
Очі вгору підійміть
І смиренно далі йдіть!
* * *
Про християнство
«Принадлежность к церкви никогда не спасает». («Бог – наше спасение»,
Освальд И. Смит, изд. «Логос», Германия, 1991 г, стр. 52)
Христос створив не православних,
Не католицтво Він створив,
І не на підступах державних
Він християнство насадив.
То люди вже подобавляли
Обряди, празники, чини,
Звання і ранги, ритуали...
Такі вони – людські сини!
Тепер змішалося до купи
Святе, божественне, земне...
Церкви великі, секти, групи...
Бедлам! Ніхто не розбере...
Отож, негайно повернути
Нам треба знову до Христа,
У справедливість ноги взути.
Христова істина проста!
Любов, добро і справедливість!
Не треба присвятків і риз, -
Така Христова особливість!
А все останнє – просто хмиз
* * *
Дайте їм їсти
Дайте їм їсти, - Христос закликав, (Мв. 6,37)
Сам же створити їм чудо бажав…
Отже, повинні давати і ми
Їжу всім ближнім, щоб наші доми
Стали притулком нужденним бомжам,
Правда, не дуже приємно це нам!
Але ж насправді ця дія така
Більша від слів, що людей заклика
Мати в майбутнім побожне життя,
Вірити Богу. Як справжнє дитя,
Перетворитись у всій повноті!
От де є справжня любов у Христі!
* * *
Про досконалу любов
„Той, хто боїться, недосконалий в любові” (1 Ів. 4,18)
«Церкви нужно развивать служение объятий» («Женщина, ты освобождаешься!»,
Т. Д. Джейкс, Санкт-Петербург, 2002, стр. 86). «Где нет любовного общения, а
только одно законничество, там нет и христианства» («Путь ко Христу»,
Х. Р. Бранденбург, изд. «Свет на Востоке», 1990 г.).
Якщо боїшся обійняти
Чи то сестру свою, чи брата,
Недосконала то любов.
Підкинь іще у ватру дров!
Нехай-но вогнище палає.
Любов життя нам прикрашає!
Якщо вона у нас в серцях,
Зникає зовсім, навіть, страх (1 Ів. 4,18)
Любов не чваниться, не заздрить,
Все зносить і не легковажить.
Вона не мріє про лихе, (1 Кор. 13,4-7)
Вона не дерево сухе!
Не роздратовується гордо,
Не дує вам подібно норду.
Вона є лагідна, проста.
Це християнська чистота!
* * *
Любов „на відстані”
„За любов мою вони обмовляють мене”
(Пс. 109,4)
Дехто проти обіймів, цілунків.
За любов обмовляють мене,
Та відсутність люб‘язних стосунків
Їм даремно однак не мине.
Адже всі повсякденно чекають,
Щоб докладніше дати свій звіт,
Як в своєму житті виповняють
Вони Божий святий заповіт.
Як „на відстані” ближніх любили,
Як любов для Христа берегли.
Ось Твоє! Ми його схоронили (Мв. 25,25)
І любов зберегли, як могли.
О лукаві раби і ліниві! (Мв. 25,26)
Не пустили любов в оборот!
І погубить безжалісно в гніві
Бог таких проповідників. От!
* * *
Квітнева туга
10 квітня 2010 року біля Смоленська сталася
катастрофа президентського літака Польщі Ту-154,
в якій загинуло 96 осіб разом з президентом
Польщі Лехом Качинським і його дружиною.
Стогне і плаче Варшава,
Тисне жахлива вість,
Втратила зразу держава
Всіх дев‘яносто шість.
То була вища еліта,
То був останній зліт.
Гине надія світу!
Давить Європу гніт.
Драма страшна, трагічна.
Морок, туман. Відтак
(Пам‘ять тепер їм вічна!)
Гине цілком літак.
Нащо тепер нарікання?
Доля страшна! Талан!
Є лиш одне сподівання:
То був Господній план.
Творить історію світу
З певной метою Бог,
Творить і нищить еліту.
В храмі сховали двох...
Майже всесвітня жалоба...
Дуже великий жах!
Та превалює спроба
Вчасно здолати страх.
Пройде нещастя, скорбота,
Зникне тягар і тиск,
Знову постійна робота
Буде шукати зиск.
Всі перед Богом ми грішні.
Змиє останній бруд
(Знає про це Всевишній)
Тільки Господній суд.
То буде значно страшніше.
Серед питань простих
Бог тобі в карточку впише:
Що ти зробити встиг?
Скільки було любові,
Скільки добра вчинив?
Силу Ісусовой крові
Як ти в житті цінив?
Вирок можливий суворий
(Господи, нас боронь).
Станеться болісніш горе,
Пекло страшне, вогонь.
Ось де страждання насправді!
Дуже страшні часи!
Ми довіряємось правді.
Боже, Ти нас спаси.
* * *
Про свідків Єгови
«У представителей этой веры (Свидетелей Иеговы) глубокие религиозные
убеждения против принятия чужой или собственной цельной крови…»
(«Как кровь может спасти твою жизнь?». Брошюра Свидетелей Иеговы, 1997, Бруклин, США, стр. 27).
Хай собі діти вже помирають.
Свідки Єгови не дозволяють
Матері кров для дитини віддати,
Мусять обоє від вчення страждати!
Що за наука ці забобони?
Проти любові їхні закони!
Це допустимо в Старом Заповіті. (Лев. 17,14)
Вченням Христа їхні козирі биті! (Рим. 10,4)
В світі немає більшой любові,
Як віддавати душі, що в крові. (Ів. 15,13)
Так Сам Христос всім народам звіщає,
Щиро любити і нас закликає.
Свідки ж Єгови це попирають,
Злу процвітати цим потурають.
Люди! Не слухайте вчення фальшиві!
Свідки Єгови – це вівці паршиві.
* * *
Війни ширяться без меж
Знову вбивства, знов теракти,
Знов тривожать людство факти.
Зло крокує по Землі,
Помсту чують у Кремлі.
І чеченці, і абхази,
І грузини на Кавказі,
І киргизи люті теж.
Війни ширяться без меж!
Знову курди десь стріляють,
Незалежність захищають.
Там араби, талібан...
Сатанинський діє план!
Будуть війни, будуть мори,
І трястися будуть гори, -
Так Христос нам прорікав.
(Боже, нас цього позбав!)
Я благаю, Боже правий,
Дай нам спокій у державі,
Пожалій нас, не покинь,
Захисти мою Волинь!
* * *
Смоктуни цигарок
«Из сердца человеческого исходят
злые помыслы, …злоба, коварство,
непотребство…» (Мр. 7,21-22)
Нехай телятко ссе корову,
Про це вести не треба мову.
Та, от, смоктання цигарок –
Це вже принизливий порок.
Зелені хлопці і дівчата,
І навіть жіночка пузата
Вдихають в ніздрі нікотин:
Вони з шляхетних, мов, родин!
Яке позорище – смоктання,
У вільне дихання втручання,
Ганебне явище! Та все ж
Воно уже не має меж.
Тютюн запаморочив розум!
Ну, уявіть, кіптяви дозу
Купують люди. Просто страм,
Оцей смердючий фіміам!
Та, мабуть, в них таке служіння, -
Геєни адської насіння!
„Цивілізованість”, проте,
У вічні муки проросте.
Натомість кисню і озону
Міцну створили перепону –
Кіптява, сморід все життя...
Такі не мають майбуття!
* * *
Подяка Господу
Господь! Хвала Тобі і слава!
Не репресує нас держава!
Свобода слова, різних вір...
Хвала Тобі за слух і зір.
Тобі я дякувати мушу,
Бо в нас немає землетрусу,
Війна жорстока не гримить,
Повітря чисте кожну мить.
В усіх є хліб і є до хліба,
В Там-Тамі сало, масло, риба,
Асортимент сирів, ковбас,
Сметана, цукор, яйця. Клас!
Ніяк не можна все забрати,
Отож, не треба нарікати,
Хоч ненаситна наша плоть.
Хвала Тобі за все, Господь!
А ми усе-таки невдячні,
Хоча харчуємося смачно.
Ти нас, Господь, за це прости,
Духовной їжею вгости.
Дай нам знання і більше віри,
Дай нам любити всіх без міри.
Без зайвих слів, чи-то розмов
Панує хай завжди любов!
30 травня 2010 р.
* * *
Жертва Богу – наш труд
„Надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі
не будете поклонятися Отцеві. ...Але надходить час,
- і вже тепер він є, - коли правдиві поклонники
будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині” (Ів.
4,21-23).
Христос молився просто неба.
Отож і нам іти не треба
Чи-то до храму, чи до церкви,
Спаситель скрізь приймає жертви.
Йому потрібні чисті руки,
Любов до Божої науки,
Святі потрібні Богу люди.
Такі серця Він чує всюди.
Ідіть в народ, несіть їм світло,
Тримайте Божі стяги міцно,
І Бог побачить вашу щирість,
І Сам до вас проявить милість.
Своїх дітей Він пам‘ятає,
Приязно всіх благословляє.
Отож, завжди керуйтесь ціллю:
Для світу злого бути сіллю! (Мв. 5, 13)
* * *
Спасуться ті, що з Христом
„Але він (Петро) відрікся” (Мр. 14,68).
Була велика то спокуса:
Петро відрікся від Ісуса.
Та Бог Йому усе простив
І міцно в вірі укріпив.
Таке у кожного буває:
Диявол дуже спокушає.
Та нам Петро не приклад тут,
Бо всі предстанемо на суд.
А там всі вирішаться просто
Питання ті, що зараз гостро
Стоять у кожного в житті.
Нам стане ясно все тоді.
Що люди всі: тунгуси дикі
Також апостоли великі –
Як говорити без прикрас, -
Всі помилялися не раз!
Охопить всіх тоді тривога:
Хтось за Петром ішов до Бога,
А хтось здружився із Павлом.
Та ті спасутья, що з Христом!
* * *
Життєва проза
Життя іде, мелькають дати,
Де дні Народження, де страти,
Де катастрофи. Десь війна,
А десь росте на газ ціна.
Обранці наші – депутати –
Собі встановлюють зарплати...
Десь вибух в шахті, чи в метро
(Таке уже не раз було).
Іде будова стадіонів
І демаркація кордонів,
Вугілля на-гора для нас
Видобуває наш Донбас.
Бомжі не хочуть замерзати,
В тепломережі лізуть спати.
Бастують автоводії,
Вимоги ставлячи свої.
Десь нафта в морі розлилася,
Десь зустріч папи відбулася,
Студенти вузів в нетрях мук
Гризуть граніт своїх наук.
Туристи в небо вже літають,
Зірки і космос привітають.
Шляхи небесні! Це не фарс,
Бо замахнулись вже на Марс.
Така вона життєва проза.
Але існує вже загроза:
Над світом вже нависла тінь
Екологічних потрясінь.
Діра озонова вже зяє,
На генетичний код впливає.
Бунтує буйний океан,
Десь вивергається вулкан...
В життя крадеться вже тривога,
І церква молиться до Бога:
Господь! Ти грішних нас прости,
Від мук грядущих захисти.
02.06.2010
* * *
Свєті і Толіку Мисік
Така вже доля вас спіткала:
Турбот і труднощів немало!
Та ви усе перемагали,
Дітей на ноги підіймали
І кріпли в вірі. Слава Богу!
То Він давав вам допомогу.
Життя молитви підкріпляли,
І ви обов‘язок свій знали.
Дарма диявол петушився,
Ніхто із вас не розгубився,
Ви право віри відстояли,
Людської ж слави не шукали.
Я і надалі вам бажаю,
Щоб ви ганебну вовчу зграю
Завжди і з успіхом долали
І ще стійкішими ставали.
І щоб із мертвого каміння
(Хай в тебе вистачить уміння!)
Завжди іскру Господню висік, -
Тобі кажу я, Толя Мисік!
* * *
Блаженні дні
Бандити в тюрмах! Мир, свобода!
Красивий стиль, красива мода
У всіх тутешніх городян
І українських громадян.
На всіх провулках міста чисто,
І взагалі, як свято, місто!
Трамвай, автобуси, таксі
Безплатно возять вже усі.
Ніде корупції немає
І хуліганства не буває.
Забули всі про хабарі,
Завжди порядок на дворі.
Немає п‘яниць, наркоманів
І жебракуючих циганів.
Чуже не крадуть, не беруть,
В неділю всі до церкви йдуть.
Зарплати, пенсії належні!
Розваги, ігрища безмежні.
Курорти є. Блаженні дні!
Це все приснилося мені!
Диявол ще живе і діє,
Він тільки зло творити вміє!
Отож, хоч серце і болить,
Кріпіться, браття, і терпіть.
* * *
Катаракта
„Вдивлюючись, будите дивитися і не
побачите” (Мв. 13,14)
Сіється Господнє Слово,
Падає на землю скрізь.
Серце ж люду не готове,
Грунт негідний. Подивись:
Серце дуже огрубіло,
Терня глушить світло дня.
Їхній дух, душа і тіло
У гріхах своїх щодня.
Видивляючись, не бачать
Вчення доброго Христа,
Ще й у гречку часто скачуть.
Насолода – їх мета.
Про Творця говорять факти!
Та їх розум отупів,
На очах в них катаракти,
Їх кришталик потемнів.
Отака хвороба очна!
Всі безбожники – сліпці!
Їх геєна жде. Це точно!
Вічні муки у кінці!
* * *
Про двері
„Я – двері для овець... Якщо хто Мною ввійде,
то буде спасенний...” (Ів. 10, 7-9).
Сусід поставив вже давно
Нове пластмасове вікно,
Красиві двері металеві,
Як бачу, дуже недешеві.
Наш побут кращає щодня!
І двері вже тепер – броня.
Ввійти не просто у квартиру!
(Багаті бісяться від жиру!)
Бо на дверях замки міцні,
Як охоронники нічні.
Та в християнській нашій сфері
Христос – найкращі в світі двері!
* * *
Чужі патріархати
Україна - ненька-мати,
А чужі патріархати
(Погляд свій куди не кинь)
Наводнили вже Волинь.
Скрізь Москва, отець Кирило
І в анфас, і збоку й з тилу
Полонили регіон.
(Так колись страждав Сіон).
Та нехай нас не дивує,
Бог своїх завжди почує!
А гоніння, утиск, хрест –
Це на вірність Божий тест!
Доля наша християнська
В світі цім, авжеж, не панська.
В нас надія – майбуття,
Вічне, радісне життя!
* * *
Бездарність нашого життя
„Я бачив усі справи, щочинились під
сонцем: й ось усе це – марнота та
ловлення вітру” (Екл. 1,14)
У нас підвищили акцизи
На спирт, горілку і вино,
А десь воюють вже киргизи,
Їх черга ждала вже давно.
Життя вирує. Війни, пакти,
Переговори різні, мир...
А потім знов звучать теракти.
Новий з‘явився бомбардир!
Турбот немало ще про їжу,
Про ближніх родичів, житло.
Та лють безжалісну і хижу
В наш світ не вперше занесло.
І часу нам нема про душу,
Про вічність думати свою.
(Я так про це сказати мушу,
Бо ми завжди в якімсь бою).
Все метушня, суєтна марність,
Якесь пархате відчуття.
І виявляється бездарність,
Непотріб нашого життя.
Та ні! Господь наш не даремно
На світі довго терпить нас,
І зрозуміло, що, напевно,
Приходить вже останній час.
Пришестя вже не за горами!
Господь, помилуй нас, спаси.
Твої надходять телеграми!
Ти землю більше не тряси.
Бо ми такі собі нікчемні,
Як пил, як порох всякий час,
Ми всі перед Тобою темні.
Не будь жорстоким Ти до нас!
* * *
Про ноги
Якщо здорові, спритні ноги,
А особливо молоді,
То їм не страшно аж нічого:
Біжать і в грязь, і по воді.
Біжать вони скоріш на гульки,
До звеселяння, до розваг,
Їх дуже тягне на танцюльки,
Вони на грішних рубежах.
Буває: скачуть просто неба,
Їх тягнуть витівки і зло. (Іс. 59,7)
Отож, завжди дивитись треба,
Куди у вас їх занесло!
* * *
Спасіння тільки у Христі
„Під небом нема іншого імені, даного людям,
яким належить нам спастися” (Дії 4,12)
Не зібрання спасає,
Не церква, не Павло.
Це, мабуть кожен знає:
Спасіння нам дало
Лише Христа страждання,
Його любов свята.
І з Ним співіснування –
Це кожного мета.
А люди, навіть учні,
Грішили, ще й не раз! (Лук. 22,60)
І створювали штучні
Проблеми і для нас:
Не можна крові їсти, (Дії 15,29)
Хустину одягай, (1 Кор. 11,5)
Бо станеш вже нечистий
І не ввійдеш у рай.
Завжди потрібно вчитись
Усім, усім жінкам,
Як Господу, коритись (Еф. 5,22)
Своїм чоловікам. –
Це все були помилки
(Вже кожен їх знайшов!)
Це на Закон посилки,
Який уже пройшов.
А ми – Христові діти!
Він нас усиновив.
Старе нам треба змити,
Бо Він нас обновив.
Отож, любов всесвітня
Тепер наш керівник!
Вже два тисячоліття,
Як пил Закону зник!
Христос тепер відрада
Для нас, для християн,
І прикладом є влада
Любові для мирян!
* * *
Бог нагадує про вічність
Канцер, рак, саркома, онко...
Рветься там завжди, де тонко!
Та хвороба – то є знак,
Що ти робиш щось не так.
Бог нагадує про вічність,
Про майбутню потойбічність.
Ми все рівно всі помрем!
Вирок ближче з кожним днем.
Але що за гробом буде? –
Нас чекає, власне, чудо:
Всі воскреснуть там тоді,
Щоб предстати на суді.
Людям Він усім на диво
Там відплатить справедливо
За усі земні діла,
За ретельні дії зла.
Пекло злих людей чекає.
Може хтось цього не знає?
Добрим людям буде рай.
Тож сьогодні вибирай!
* * *
Життєва суть
Я іду проспектом Волі.
Вже давно дерева голі.
Насувається зима,
Вітер полу прижима.
Геть журба! Не треба нити,
Зиму варто пережити.
Знову квіти зацвітуть...
Отака життєва суть!
* * *
Господь – моя відрада!
Господь – моя відрада!
Місцевість – це Волинь.
Життя моє – шарада,
Мета – небесна синь.
Господь, іду до Тебе,
Ти приймеш, знаю я,
Твоє велике небо
І там Твоя сім‘я.
Хвала Тобі і слава,
Що Ти мене створив,
На вічність давши право,
Мене усиновив.
Візьми мене до Себе,
Тобі я віддаюсь,
Мені вже спокій треба,
А я іще борюсь.
* * *
Життєва осінь
Айстри червоно-бордові,
Білі і сині цвітуть,
Квіти яскраво-чудові
Діти до школи вже рвуть.
Осінь уже наступає,
Спека колишня пройшла,
Вересень всіх причащає
У суєтливі діла.
Треба про зиму подбати,
Моркву, часник, буряки
Встигнути треба убрати,
Ясна погода поки.
А на душі вже до мене
Осінь життєва прийшла.
Хочеться, матінко-нене,
Щоб ти мене вже взяла.
Так, як мене ти навчала,
Чесно роки я прожив.
Вже потойбічність позвала,
Дасть мені що заслужив.
Айстри і білі, і сині
(Дуже привабливий цвіт!)
Хай зостаються дружині,
Я вже іду на той світ.
* * *
Моя скорбота
Старію я і часто плачу,
Коли мене ніхто не бачить.
Господь мене беріг, любив,
Я ж мало так добра зробив.
Життя пройшло. Хоч я старався,
А грішним все-таки зостався.
Дружина рідна, і вона
Не задоволена сповна.
Важкий тягар! Немає миру,
Є дорікання за квартиру:
Як я помру (і в тім вина!),
То з чим залишиться вона?
Не знаю, як кому живеться,
А в мене дуже серце б‘ється,
„Болить і плаче, і не спить”
І знову мучиться й болить.
Прости, Господь, що я не знаю,
Як я поводитися маю,
Коли вас поїдом їдять
І у печінці вже сидять.
Прости, Господь, немає сили.
Ці тягарі мене втомили.
Я хворий, руки опустив,
А час передсмертний наступив.
Я, правда, можу ще писати,
Але вже тяжко вийти з хати.
А в хаті знову відчай, жах
І сльози знову на очах.
Такий кінець моєї долі!
Хоч я і ніби-то на волі,
А на душі якась тюрма
І дух охоплює зима.
І ще, Господь, Тебе благаю,
Бо я вже, бачу, помираю,
Прости мене і не суди
За отакі мої труди.
Вівторок, 24 серпня 2010 р.
* * *
Домашні вороги
„Вороги людини – її домашні” (Мв. 10,36).
У мене вдома – тільки жінка,
Моя сімейна половинка.
Це мій потужний ворог теж,
І вплив її на все без меж!
Від ваготи цієї, Боже,
Мені не здихатися, схоже.
Хоча тягар цей надоїв,
Любити треба ворогів! (Мв. 5,44).
* * *
Луцьк живий
Дев’ятсот і двадцять п‘ять
Луцьку уже років,
Що вперед усе летять,
А назад – ні кроку.
Вже десятки поколінь
В Луцьку проживало,
Де завжди небесна синь,
Овочі і сало.
Влада, правда, тут була
Іноді і панська,
Та культуру зберегла
Віра християнська.
Дух свободи в нас не вмер,
Також рідна мова.
Християнство і тепер –
Єдності основа
Слава Богу! Луцьк живий,
Радісні лучани!
І старий, і молодий –
Гідні всі пошани!
* * *
Будова нової країни
„Будуємо нову країну”
(Президент України Віктор Янукович)
Нову будуємо країну!
А, от, гріхи старі поки
Безчестять нашу Україну
І тягнуть знову навпаки.
В диму від курива зупинки,
Дівчата смокчуть цигарки,
Відгонять димом, навіть, ринки,
І сморід йде в усі боки.
Чадить тютюн завжди страшенно,
Горілка, палинка в ходу.
Отак іде життя щоденно,
Кіптява, смрад. Ну, як в аду!
А хлопці все смакують пиво...
Кругом валяються пляшки,
Сміття і покидьки. Не диво:
У мові часто матюки.
Нова країна на крайнебі!
Вже видко обрій, горизонт.
На перешкоді ж цій потребі
Затьмарив очі грішний зонт.
Хотіти, кажуть, то не шкода,
Та досягати так мети,
Коли живе на кайфи мода,
Не можна. Господи прости!
Не відпускає гріх так просто!
Зусиль потрібно більше нам.
Питання ставиться тут гостро,
Кому потрібний цей бедлам?
Покиньте пити, люди добрі!
Свій розум трохи освіжіть,
Бо в нікотиновій хворобі
Ви на останній вже межі.
Тоді лиш можна говорити
Про будівництво, кращій дім,
Бо, щоб в новій країні жити,
Тверезий розум треба всім!
14.09.2010 19:54:39
* * *
Осіннє сонечко
Осіннє сонечко пригріло,
Бо літо баб‘яче прийшло.
Ось павутиння пролетіло,
Минувши осторонь село.
Уже наступної неділі
У нашій церкві – свято Жнив,
Я винограду грони зрілі
Зарані в кошик положив.
Хвала Тобі, Господь за ниви,
Дарунки поля і садів,
За ласі яблука і сливи –
Духмяні пахощі плодів.
За все ми дякуємо, Боже,
Нехай завжди Твоя рука
Усім вірянам допоможе,
І до останнього дзвінка!
* * *
Отож, таке і християнство...
«Мы живём в век ложного христианства».
(«Живая надежда», Платон Харчлаа, изд.
“Slavic Gospel Press”, стр. 145)
Таке життя християнина:
Каміння є і цемент, глина...
Будуй підвалини міцні,
Та не виходить міцно, ні!
Бо хтось в основу закладає
(Чому? І сам того не знає)
То десь Мойсея, десь Павла,
Щоб церква зручною була.
А, от, Христа, що нам основа, -
Наріжний камінь, згідно Слова, - (1 Петр. 2,6)
Уже й не видно у житті:
Павла вказівки на меті.
Отож, таке і християнство...
А щоб небесне громадянство
Придбати, треба не з Павлом
Волати правди, а з Христом!
* * *
Передвиборне
„Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу,
а хто хоче плаща твого взяти, - не забороняй і
сорочки” (Лук. 6,29).
Мої брати-пенсіонери!
Образив вашу сивину
Державний уряд, бо потреби
Не укладаються в ціну.
Забрали ваші депозити,
Зате субсидії дали!
Потрібно знову нам робити,
Неначе, справді, ми – воли.
Але Христос сказав: сорочку
Забрали злодії у вас...
Підставте їм і другу щічку, -
Така порада і наказ!
Отож, за наших, за могутніх
(Нам все показує само!)
На перевиборах майбутніх
Ми чемно голос віддамо!
* * *
Нова Волинь?
„Буде нова країна. Буде нова Волинь”
(Газета „Хроніки Любарта”, №25, 2010 р., стор. 8)
Нову Волинь нам пропонують
І Схід на Захід експортують,
Але незмінна в нас натура
І вікодавняя культура.
Тож, християнський рідний край,
Народ, Москві не проміняй!
Господь Волинь благословляє,
Це кожний житель луцький знає.
На ліс, поля і сінокоси
Він посилає вчасно роси;
Він нас від голоду зберіг,
Коли весь Центр валився з ніг.
Хвала Тобі, Господь, і слава,
І на майбутнє хай держава
Твоє знамено ввись підносить,
А всім гріхам скажімо: досить!
Господь – надія і життя,
І наше славне майбуття!
Вівторок, 5 жовтня 2010 р.
* * *
Негонимі християни
„Якщо Мене переслідували, то й вас
будуть переслідувати” (Ів. 15,20)
Дивовижна картина! Сьогодні
Вже не гонять у нас християн.
Із конфесій чисельних, ну, жодній
Не загрожує утиск мирян.
В чому ж річ, бо заяви Христові
Не здійснитись не можуть в житті?
Це можливе лише при умові,
Якщо ми – християни не ті.
В тім-то й річ, християни сучасні
Вже насправді не йдуть за Христом,
Заблудилися в вірі нещасні,
Переймаються більше Павлом.
Ну, а дехто в Старім Заповіті
Ще блукає, вивчає Закон.
І не видно Христа в цьому світі,
Проте маса людських забобон.
Не на серце звертають увагу (Мр. 7,21)
Їм важливіші хустки Павла. (1 Кор. 11,6-10)
Довгий одяг дає їм наснагу, (Мр. 12,38)
Нелюбов у хащі завела.
Мають розум Христовий і владу, (1 Кор. 2,16)
Бо Павло їх оцим наділив, (Еф. 5,22)
А Христос вже зостався позаду,
Діє більше апостольський вплив.
І якби наш Христос повернувся
Вже сьогодні на Землю до нас,
Він, напевно, не взнав би, жахнувся
За учення Своє серед мас.
Перекручене добре навчання!
Спотворили любов і добро,
Обманули Його сподівання,
І виходить одне тільки зло.
Ну, навіщо ж дияволу гнати
Християн, що утратили суть?
Краще зовсім таких не чіпати,
Хай собі до геєни ідуть.
* * *
Свято сала
„Уважайте ж на себе, щоб ваші серця
не обтяжувалися ненажерством...” (Лук. 21,34)
У Луцьку завтра свято сала!
З‘їдять аматори чимало
Цього продукту, бо хороші
За перше місце платять гроші.
Але ж написано для всіх,
Що об‘їдатися – то гріх!
Та ні! В народі, як не дивно,
До цього ставляться пасивно,
Байдуже ставляться, і сало
Народну публіку зібрало.
Та, люди добрі, не спішіть
Всієй громадою грішить.
Є в світі, люди голодують,
Та салолюби їх не чують
І дуже ставляться байдуже
(А, може, думають ще й хуже)
До африканців. Тут-то й зло!
За святом сховане воно!
Отож, такі свята впливають
(Це християни тільки знають)
Не позитивно, не статечно.
(І, взагалі, це небезпечно!)
Надмірність (сало то, чи мед)
Приносить тільки шкоду (вред).
** *
Проголосуймо!
Ми завжди кращих обирали,
Вони ж нас потім оббирали.
І так було із року в рік,
Народ до цього вже привик.
І знову вибори на носі,
Ми їх чекали чемно досі.
Тож підем, голос віддамо,
Бо серце проситься само.
Нехай іще нас оббирають,
(Вони свій статус добре знають!)
А нам завжди своє робить,
Можливо десь ще й пощастить.
Господь, прости за суєслів‘я,
Бо не погано зовсім жив я.
А голос мій – це діамант,
Не закопаю свій талант!
* * *
Про мову
Ідуть політичні промови
Про статус державної мови.
Чи-то українська, російська,
А може й насправді англійська?
Приємна нам мова слов‘янська.
А краща від всіх – християнська!
* * *
Слони із мух
„Неправду відкинувши, говоріть кожен
правду до свого ближнього” (Еф. 4,25)
Слона із мухи
Тільки духи
Хіба що можуть сотворити.
А нам потрібно чесно жити!
Брехня приємна
І взаємно
Ми часто навіть непомітно
До брехнів ставимось магнітно.
І наші мухи,
Тобто, слухи
Усі поширюють миттєво.
Впливає це на всіх дієво.
Ми, навіть, другу
Робим тугу.
У язика могутні рухи!
І так живуть слони із мухи!
* * *
Екстрим
Дуже часто екстримали
Насолоду більшу б мали:
Розум трохи заважає
(Хто його, звичайно, має).
А як вітер-протяг дує,
То мізки існують всує,
І екстрим у повній мірі
Перевищить речі сірі.
Так-от діють каскадери
В ненадійній дуже сфері.
Вимикають розважання.
Ризик вам? – Нема питання!
Так щоб жити необачно
І закінчити удачно –
Ризик дуже небезпечний
І, звичайно, недоречний.
Громадяни пересічні!
Треба думати й про вічність!
Поважати треба Бога
(Розум дав Господь для цього!)
І ніякі каскадери
Незакінченої ери
Не сягнуть у потойбічне,
У життя небесне, вічне.
Увійти у Царство Боже, -
Тут екстрим не допоможе.
Віру й розум треба мати
І його не вимикати,
Бо про душу треба дбати!
* * *
Ларьок „У Жені”
Ісус Христос одного разу
Нагодував п‘ять тисяч зразу.
Звичайно, чудо це було
І поштовх вірити дало.
А, от, на ринку сьогодення
Моя сестра по вірі Женя
Годує теж голодний люд,
У неї це – звичайний труд.
Вона з любов‘ю вас накормить,
За дві хвилини все оформить,
Будь ласка, їжте, бо життя –
Не тільки наше майбуття.
І в цій роботі дуже ревно
Вже тисяч декілька, напевно,
Її наситила рука,
Бо в Жені місія така!
* * *
Центральний Луцьк
Аптеки, банки, перукарні
На кожній вулиці, де ви
Завжди втрачали гроші гарні...
Та , слава Богу, є й церкви!
Шумує місто, і щоденно
Багато тисяч різних ніг
Повільно, швидко, стрімко, чемно
Чи мляво топчуть білий сніг.
Душа моя завжди радіє,
Що в церкву теж народ іде,
Що християнство в Луцьку діє.
(Нехай воно іще зросте!)
Любов, добро, повага ближніх!
Христос завжди навчав усіх
Усі сім днів на кожнім тижні
Прощати людям їхній гріх.
Нехай любов перемагає!
Хай мир у Луцьку процвіта,
Нехай усіх лучан єднає
Ця доброзичлива мета!
* * *
Сьогодні
„А ви відвертаєтеся сьогодні від
Господа”. (Нав. 22,18).
Комфорт, розваги, кейф, гульбини,
А також шати модні,
Вино і п‘янки без причини
Кохає люд сьогодні.
Піщаний пляж, моря, озера,
Річки – простори водні...
Така захоплююча сфера
Полонить всіх сьогодні.
Всі чемно сходяться до храму
В свята, на Великодні.
А, може, ти смертельну браму
Пройдеш уже сьогодні?!
І можуть там тобі помститись
Ці явища природні,
То, щоб тобі не запізнитись,
Покайся вже сьогодні.
Якщо не хочеш друже мій,
Загинути в безодні,
Щоби тебе не звабив змій,
Повір Христу сьогодні.
Покинь тютюн, горілку, пиво
І гульбища народні,
Служити Богу жваво, живо
Почни мерщій сьогодні.
Любов, добро, довготерпіння –
Це все на небо сходні!
Нехай росте святе насіння –
Духовність – від сьогодні.
Бо тільки мирні і люб‘язні
Для Господа угодні,
А зла, гріха і бруду в‘язні
У пекло йдуть сьогодні.
Не легковаж, рішай негайно,
Не вір хвилині жодній,
Свою вирішуй долю файно,
Покваплюйся сьогодні!
* * *
Любов і чуйність – то не гріх
На мене бочку котять люди,
Бо я постійно, скрізь і всюди,
І, взагалі, без зайвих слів
Роблю, як нам Господь звелів.
Я можу ближніх обійняти,
Вдову стареньку привітати
І пригорнути до грудей,
Хоча незвичний вчинок цей.
Бо вже давно любов не в моді,
І нечутливість у народі
Вже, навіть, ненавистю тхне.
Отож, осуджують мене!
А я ласкавістю ділюся
І поголосків не боюся,
Поцілувати можу всіх,
Хоч дехто каже, що то – гріх.
Але Христос навчав любові!
Це так звучить на нашій мові:
Кохатись треба всім і скрізь.
А чорту я б сказав: не лізь!
Не лий, диявол, більше бруду.
Я вдів усіх жаліти буду!
І обіймати буду всіх.
Любов і чуйність – то не гріх!
* * *
Про церкву „Джерело благодаті”
„Джерело благодаті” три роки
В нашім Луцьку вирує і б‘є.
Ллє священна вода в усі боки,
І, хто хоче, приходить і п‘є.
Закликає Господь до спасіння.
Поспішайте, відчинений вхід,
Починайте для Бога служіння
І виконуйте Божий Завіт.
Повсякденно звучить безкоштовно
Слово Боже для жителів всіх.
Люди добрі, зростайте духовно,
Пересилюйте злобу і гріх!
„Джерело благодаті” вирує...
Знають церкву вже й інші міста.
Вона щиро і вам пропонує:
Завітайте скоріш до Христа!
* * *
Ходіть у ту церкву, де діє любов
Багато вір є в нашім місті,
З хрестом є ходять, є – в намисті.
В хустинках є, а є без них,
Старих багато й молодих.
Багато дуже православних
(У них церкви напівдержавні).
Вам може стрінутись баптист,
Суботник (тобто, адвентист).
І харизмати в нас існують,
Вони бомжів усіх годують.
Мормони є із США,
(Це віра більш чи менш нова).
П‘ятидесятників чимало,
Єгови свідків де попало
Зустріти можна. Й інші є,
І в кожнім бачення своє.
Отож, куди піти на службу?
І з ким водити треба дружбу?
Запитань тут, хоч відбавляй!
І де ж вона, дорога в рай?
Куди ж ходити має кожен?
Чи, може, зразу в „Царство Боже”?
Чи в „Благодать”, чи в „Фіміам”? –
Я теж вам відповідь не дам.
А, може, треба в „Воскресіння”?
(Там теж росте святе насіння),
В „Голгофу”, чи в „Нове життя”?
Де ж наше вічне майбуття?
Є ще „Відродження”, „Зал Царства”
(Там зібрання бувають часто),
„Ковчег” і „Добра Новина”...
І кожній є своя ціна!
Ідуть в „Віфанію” немало
(Кажу ж, церков багато стало).
Чи в „Християнське братство” йти?
Чи, може, інше щось знайти?
Але Христос одного разу
Сказав таку простеньку фразу,
Що тих, хто став на вірну путь,
Їх по любові впізнають! (Ів. 13,35)
Отож, така проста метода!
Мені ж усіх заблудлих шкода,
Тому кажу усім я знов:
Ходіть туди, де є любов!
* * *
Різдвяний
Христос народився сьогодні,
Ісус народився у світ,
Щоб люди не йшли до безодні,
Прийнявши Його Заповіт.
Це радість для людства, це свято!
І ангели й люди в цей день
З натхненням співають багато
Чудових хвалебних пісень.
Осана Ісусу і слава!
Мир Божий у наших серцях.
І постать Христа величава
З‘являється в наших очах.
Христос народився! Славімо
Ім‘я ми Його в колядах.
Негайно усім розкажімо
Про втіху в різдвяних святах!
Святе спілкування, стосунки...
Радіють спасенні серця...
Усім дітлахам - подарунки...
Хай свято живе без кінця!
* * *
Про працю в свято
У православ‘я цілий ряд
Всіляких самих різних свят.
Існують навіть часто дати,
Коли не можна працювати!
Куди не глянь, одні свята!
(Якась корисна тут мета!)
А я роблю добро завзято
І навіть в саме більше свято.
Бо нам Ісус Христос сказав,
Щоб кожен завжди твердо знав,
Що, навіть, в свято чи суботу
Ми маєм право на роботу.
Аби робота та була
Добром для блага, а не зла.
Отож, працюйте, люди добрі,
Добро нехай не йде за обрій!
* * *
|
