Декілька днів назад зі мною стався досить прикрий випадок. Зламався наш комп’ютер, наче б то нічого дивного, комп’ютери часто ламаються. Чоловік його заніс до майстра (він нам часто його лагодив) і мав його вже забирати. Подзвонив мій мобільний, я взяла трубку і чоловік мені повідомив, що інформацію на усіх дисках відновити неможливо… Як це? Зазвичай на диску D інформація точно повинна була б залишатися. Чи то поспішав майстер, як деякі хірурги поспішають, щоб виконати свою роботу, працюючи в основному на кінцевий результат, щоб комп’ютер взагалі працював, чи може щось інше, але усі диски були встановлені по-новому, тобто, інформацію на них уже ніколи не відновиш. Так, там були і робочі документи, і фотографії, і роботи моєї доньки (вона в мене майбутній архітектор), багато чого, всього й не згадаєш… Але згадалось найголовніше – там були мої вірші! Мої вірші присвячені Йому – Господу Богу! Так приємно було славити Бога своїми віршами, так само як про це говорить 91 Псалом з 1 вірша!
Не так давно нашу квартиру пограбували: украли майже усі наші золоті речі. Якось так просто було, я навіть особливо не зажурилася: Бог дав, Бог взяв… А тут, навіть плакати не могла, серце прямо здавило. Всі мої вірші, кожен був такий улюблений, такий дорогий, і раптом… нема. Так хотілось заплакати! Та я вже досить добре знаю, що коли стає щось неприємне, треба прославляти Господа! Ми з Настею (донькою) включили пісні про Бога, не допомагало. Треба молитись, вирішила я, тому що зломлений дух може заспокоїти тільки Бог, хоча диявол (а це явно його робота) надіявся що я буду Бога звинувачувати, не дочекається!
Я пішла до ванної кімнати (я там зазвичай молюсь) і почала молитись, так хотілось щоб Бог заспокоїв, якось утішив, ну… щоб просто стало легше, а потім, побачимо! І в мій дух прийшли слова (це Бог сказав!!!): «У тебе є Бог!» На перший погляд, наче б то звичайні слова, нічого особливого, я це вже знаю давно. Але знати розумом – це одне, а одкровення – це коли ти розумієш серцем, і ці слова просто оживають, проростають і просто живуть у твоєму дусі!
У мене є Бог! Що це означає? Та все!!! Інколи щоб щось зрозуміти, треба щось, на жаль, втратити, але якщо тебе навчає сам Господь, буває так, що втрата ватра цього. У мене є Бог! Той же Бог який був поряд з Йосипом, провів його через усі труднощі життя, той що був з Даниїлом, коли той був у клітці зі звірами і переміг, той що був із Давидом… Пам’ятаєте історію Давида та Вірсавії, як після того як Давид усвідомив свою помилку, він боявся втратити зв’язок з Богом? Тому що він знав що без Бога життя не життя, що це просто кінець, навіть подумати страшно! А пам’ятаєте Саула? Він був царем, помазаником Божим, якби він слухався Господа, то був би однією з найзнатніших та найуспішніших людей на землі! Але Саул не усвідомлював хто для нього Господь, він більше переживав що подумають та скажуть про нього люди, не віддаючи належної поваги та шани Господу і, в результаті, втратив своє «помазання»!
А Іов? Він пережив у житті стільки втрат: втрата всього майна, смерть дітей, його покинула дружина, відвернулися друзі, до нього не було поваги навіть з боку прислуги, він був смертельно хворий. Здавалося б все, кінець, навіть дружина замість підтримки (як це би повинна була робити кожна нормальна дружина) пропонувала похулити Бога, щоб просто вмерти і не мучитись. Але людина, яка щиро любить Господа, яка цінує Його над усе ніколи на це не піде. Та людина, яка має близькі стосунки з Богом не з газет, не з книг, не з чужих розмов, а з власного спілкування з Ним, що є його Отцем, його Другом, його Царем, його Цілителем, його Визволителем, його Наставником (я точно тут не все перерахувала!), ніколи Йому не зрадить і ніколи не буде пострижена (як і Іов)!
А Господь?! А Він завжди залишається вірним! Ви не забули, що Бог це – Любов, яка ніколи не перестає! У мене є Бог! Все збережено, нічого не втрачено! Звичайно, надалі потрібно бути більш пильною, більш розумнішою при зберіганні чогось важливого. Але головне, Бог зі мною! Після того, коли я усвідомила Хто зі мною я почала згадувати, що частина віршів є у мене на диску, частина є у друкованому вигляді, частину я розміщувала на одному із сайтів в Інтернеті. Я передивилась, приблизно 4-6 віршів було втрачено. Один вірш я згадала зразу, інший – перших два куплети, дописала його (здається, навіть краще вийшло), ще два – згадала теж перших два куплети. У мене з’явилась впевненість, що я відновлю мої вірші і напишу ще кращі, для Нього, Господа, і Він мені дав цю впевненість! Перед цим мені донька говорила, що рукописи не горять, я це сприйняла скептично. Але у Бога без Його волі нічого не згорає, тому що Він Творець всього!
За нашого життя ми зазнаємо багато втрат, ми втрачаємо нашу молодість, близьких людей, друзів, роботу, матеріальні блага, час врешті-решт. Нічого в цьому дивного нема: «У світі матимете скорботу…», але Господь нас попереджує «… але мужайтеся: Я переміг світ!» (Іоанна 16:33).
Ще я згадала життя моєї рідні із Шепетівки. Дядько і тітка дуже щирі та доброзичливі люди. Але скільки я пам’ятаю, дядько все життя страшенно пив, а тітка, як могла турбувалася про свою сім’ю, про дітей, і, як би їй важко це не давалось, любила свого чоловіка. Згодом вона зустрілася з Ісусом і впустила Його в своє життя, а ще згодом – повністю втратила зір. Дядько їй як міг – допомагав, але пити продовжував, одного разу він так напився, що почав помирати. За нього молилися дружина, діти, брати та сестри з їхньої Шепетівської церкви, потім - він сам, і.. сталося чудо, дядько був зцілений від алкоголю Господом. Останнього разу, коли я у них гостювала, я побачила як виглядав мій дядько після свого другого народження, яке у нього було відкрите обличчя, ясні та добрі очі! Якби я до цього сумнівалася в існуванні Божих чудес, після цієї зустрічі усі сумніви б розвіялись. Я ще запам’ятала як тітка сказала, що так щасливо вони ніколи не жили, як зараз, що вони ніколи так не любили один одного, як зараз. Дивно, їм уже по 60, не такі молоді, не такі гарні, не такі сильні… А тепер, щоб як у казці, до тітки повернувся зір. Ні не повернувся! Вона щаслива, але вона не бачить! Парадокс?! Ні, це просто Божа любов проросла в цьому домі, живе і росте далі! Втрачено зір, але Божа любов більше втраченого зору, більше всіх коштовностей землі! «Хто відлучить нас від любові Христової? Чи скорбота, чи утиски, чи гоніння, … чи небезпека…? Але в усьому цьому перемагаємо через Того, Хто возлюбив нас!»(Римлянам 8: 35, 37)
Любі мої, я звертаюсь до вас, до кожного, хто буде читати ці рядки, не вагайтесь і не бійтесь – довірте своє життя ІСУСУ! Це найкраще, найрозумніше та найважливіше, що ви можете зробити у своєму житті. У вас є ще для цього час! Не потім (а раптом потім не буде?!), а зараз! Подумайте Кого ви втрачаєте, Того «…Хто може зробити незрівнянно більше всього, чого ми просимо або про що думаємо…» ( Ефесянам 3:20), і Кого ви можете мати, якщо впустите в своє серце..!
|
