Стоп-кадри долі

Стоп-кадри долі

1
Страх вселився в його душу на третій тиждень після його зачаття, коли батько вимагав від матері зробити аборт.
В дитинстві його часто залишали вдома одного, що наповнило його серце почуттями самотності та образи.
Батько пив, скандали та сімейні непорозуміння тільки підсилювали страх та образу, вселяючи непевність, недовіру і почуття обреченності. Він навчився пристосовуватись та брехати.
Мати була зайнята батьковим алкоголізмом, батько не був для нього опорою та підтримкою в житті, і він почував себе зрадженим.
Добробут та успіх інших викликали у нього заздрість, а їх насмішки будили в ньому ненавість та злобу.
В свої пятнадцять він був сформованою нещасливою особистістю. І почав пити, щоби заглушити біль душі.
В тридцять, не витримуючи пекла брудного життя алкоголіка, він хотів тільки одного, померти. Всі, та й він сам, рахували його “кінченим”. Всі, крім Бога. Бог провів його через чистилище покаяння та переосмислення.
В свої сорок, відчуваючи себе сильним та чистим, він піддався гордині, зрадив Бога, дозволивши гріховним пристрастям керувати своїм життя. Але люди зрадили його. І йому довелось пережити пекло зрадженого зрадника.
В пятдесять, він любив Бога всією своєю зболілою душею та злагіднілим серцем, переходячи крізь чистилище богооставленності.
Яке ще пекло, яке ще чистилище треба буде йому пройти, щоби бути готовим дікнутись до Любові там, в Раю.

2
З дитинства вони ні в чому собі не відмовляли. Батьки забезпечили їм безтурботне життя, чудову освіту та престижну прибуткову роботу.
На їх весілля його батьки подарували їм квартиру, а її – автомобіль.
Через рік, щоби врятувати їх душі, Бог подарував їм дитину з Синдромом Дауна.

3
Знайомий голос за спиною належав жінці, котру він безумно колись кохав, і котра зрадила його та нанесла його душі смертельну рану. Він вижив і навідь чудом не зійшов з розуму.
- Як давно ми не бачились...
Він оглянувся, заглянув їй в очі. Це була далеко не та жінка, яку він кохав. ЦЯ була йому цілковито нецікава.
“Дивно”, подумав він, “зраджуючи когось іншого, ми, чомусь, вмираємо самі”.

4
Молоденькою дівчинкою вона вийшла заміж за алкоголіка. Народила двох дітей. Вперше спробувала наркотик. І це був як вибух Новітньої Зорі в її свідомості. А далі були роки в дурмані, розлучення, вязниця,бездомність, чужбина...
А потім її зустрів Ісус. І це було як вибух Новітньої Зорі у її душі.
Так і живе вона, з двома відблисками вибухів в її серці. Тільки перший меншає та затухає, а другий сяє все ясніше та ясніше.

5
- Я не буду жити з дауном, - істерично кричала вона, коли лікарі повідомили її, що під серцем вона носить дитину-інваліда.
- Як я жила без тебе всі ці роки, донечко моя кохана, - шепотіла вона через кілька років, тулячи до серця свою неповносправну дитину.

6
Він надіявся, що з ним він поправить своє матеріальне становище, але став ще біднішим ніж був.
Він надіявся, що з ним прийде достаток та стабільність, але прийшла непевність та бездомність.
Він надіявся, що з ним задовільнить свої амбіції, досягне слави та влади, але довелось терпіти переслідування.
Він надіявся, що з ним буде царювати, а той запропонував йому хрест.
Він був обманутий в своїх надіях, образа пекла його серце.
І одного разу він зрадив Його, і ще й на цьому трохи заробив.

7
Алкоголізм батька знищив його дитинство, війна забрала юність та рідний дім. Мяке серце та совість не дозволяли йти на підлість та будувати на чужій біді власний успіх. Добрий, але слабий характер, не давав сил боротись у цьому світі. Єдиною відрадою став алкоголь, котрий поступово вбивав його.
Його син, не бажаючи повторити долю свого батька, покинув його та подався у світи.
Вмираючи, він кликав його: “Сину, сину, де ти? Я люблю тебе...”
Чи Датель Любові відкине його?

8
Вона дивилась, як убивали її сина, і співстраждала з ним. Страждання з ним доповнювалось власним стражданням люблячого зраненого материнського серця.
Вона знає, що таке біль.
Може тому Вона так розуміє нас?

9
Про неї не говорили багато, коли вона померла, тільки кілька теплих слів. Через декілька років, вже рідко про неї хтось згадав. І тільки дорослий син часами серед ночі, дозволяв собі скупі сльози, шепочучи: “Мамо, матусю.”, а в його двохрічної дочки були бабусеві очі, лагідні та чисті.

10
Він був злочинцем, але мав совість. Не в силах витримати внутрішнього роздертя, запив і досить швидко увійшов в глибоке узалежнення. У відчаї просив в Бога про милосердя і отримав його. Отверезівши, він почав збирати гроші, будь-якими методами та способами. Але мав совість, і знову запив. Узалежнення пробудилось та вернулось.
Але Боже Милосердя безмежне.

11
В двадцять вона народила дитину з дитячим церебральним паралічом. Чоловік відрікся від них, вона залишилась сама зі своєю бідою, замкнена в собі та в їх двухкімнатній квартирі у великому будинку. Син не міг ходити, майже не вмів розмовляти. Єдине, що він насправді умів, це любити, відданою безмежною любовю. І він дарував цю любов їй.
Він помер, коли їй випровнилось сорок. Спочатку вона відчула полегшення, але другою хвилею накотився відчай: “Дитинко моя, як же я буду жити без твоєї безмежної любові?”

12
“Я не розумію, що діється. Я стараюсь любити Бога, жити з Ним в мирі, сповнюю Його Заповіді. Стараюсь любити людей, не відповідати злом на зло. А у відповідь, останнім часом, тільки якісь невдачі, одна за одною...”
“Можливо Ісус повірив у твою щирість і поділився з тобою частинкою Свого Хреста?”

13
Він помер, щоби я жив.
Дякую тобі Ісусе!

Стоп-кадри доліПроза

Стоп-кадри долі
Проза