Тріумф зла чи тріумф бездіяльності?

Єдине, що потрібне для тріумфу зла, — це те, щоб хороші люди нічого не робили. Едмунд Берк

Багато століть Європа називалася християнською. Вона цим гордилася. Вона за це боролася. Вона за це платила високу ціну. Вона це пропагувала. Вона успішно експортувала християнство іншим народам. Робила це ревно та жертовно. Іноді навіть занадто. Іноді не по-біблійному. Але християнство Європи змінило світ. Воно принесло духовну та економічну цивілізацію десяткам держав. Воно створило Сполучені Штати, які збудовані на щирій вірі перших пілігримів, предки яких зуміли попри всі спокуси та помилки зберегти в суспільстві віру в Бога. Саме Новий Світ згодом узяв у бабусі-Європи естафету місіонерства. І саме Сполучені Штати у 20 столітті нарівні з Європою стали символом християнського суспільства.
І саме Америка та Європа 21 століття мовчки спостерігають, як християнство ржавіє у них вдома і ганьбиться в сусідів…
Коли перший місіонер (в сучасному розумінні цього слова) Вільям Карей відплив з Англії до Індії, яка стала для нього другою вітчизною, — це стало поворотним пунктом для змертвілого християнства. Це стало поштовхом для небувалої хвилі місіонерства, яке захопило усі християнські країни. Місіонери у ті часи були героями номер один. Їх зустрічали як національних героїв, їх бажав бачити вищий світ та королівські двори. І коли стало відомо, що в Карея сталася біда — згоріла друкарня та усі переклади — вся нація кинулася на допомогу…
Рік 2008. В індійському штаті Орісса невідомими був убитий лідер войовничої організації Вішва Хінду Парішад, який був крайнім противником християнства і прикладав усі зусилля для повернення християн в індуїзм. У вбивстві звинуватили християн. З тих пір там не втихає жорстоке гоніння на них. Їх виганяють з міст і сіл, будинки спалюють, їх вбивають, дівчат та християнських монахинь, які працюють в Індії, ґвалтують, священників закопують живцем у землю. Тих, хто не витримує такого тиску та знущань, змушують їсти коров’ячий послід, запиваючи коров’ячою ж сечею — такий там ритуал повернення в індуїзм. Ніхто не знає, скільки біженців ховаються в лісах або тремтять від страху в спеціальних пунктах — називаються цифри у кілька десятків тисяч, точно невідома кількість загиблих — від 120 до 1300 чоловік, ніхто не знає, скільки зруйновано приватних будинків та домів молитви. Влада неспроможна (або не хоче) щось зробити. Є факти, коли поліція брала участь у погромах та зґвалтуваннях. Церкви та місії, які послали своїх місіонерів в Індію, розгублені та не знають, що робити.
Європа ж та Америка мовчать. Не кидаються на допомогу, як за часів Карея. У них інші проблеми. Тепер найголовніше зберегти толерантність до нового, передового класу, на який покладають майбутні надії, — до гомосексуалістів. Поважні парламентарії, політики усіх рівнів вишукують шляхи захисту цих «несправедливо ображених» людей.
У листопадові дні, коли індійські екстремісти ґвалтують та вбивають християн, у Берліні судять молодого християнина, який назвав гомосексуалізм гріхом і засудив місцевого бургомістра за цей гріх. У багатьох країнах навіть стовідсотково християнські організації (в тому числі і церкви) не мають права відмовити у працевлаштуванні людині, яка є статевим збоченцем. Англія, стара добра християнська Англія, колиска місіонерства, заклопотана іншим — як зібрати кошти на рекламну кампанію, яка вже розпочалася у Лондоні. Там більше як 30 автобусів їздять з плакатами: «Скоріше всього Бога немає. Покинь турбуватися і зосередься на своєму житті».
Високоповажні мужі американських штатів наполегливо шукають шляхи «протягнути» закони про одностатеві шлюби. Каліфорнія вже прийняла такий закон, згідно якого у шлюбному свідоцтві замість слів «чоловік», «жінка» стоять слова «партнер А», «партнер В». Християнство на першому етапі зуміло відстояти свої права — закон відмінили. Але це спровокувало небувалу хвилю обурення. Гомосексуалісти в інтернеті оголосили про початок війни з християнськими церквами, закликаючи до погромів та убивств. Вже є перші результати. 9 листопада банда із 30 збоченців напала на християнську церкву у місті Ленсінг (штат Мічіган). Деякі з них пройшли у приміщення церкви, одягнуті як звичайні люди, інші, одягнуті в рожеве та чорне, біля приміщення били відрами та кричали в мегафон: «Ісус був геєм!». Вони несли перевернутий рожевий хрест і роздавали буклети перехожим. Присутні в залі гомосексуалісти зірвали криками зібрання. Згодом біля церкви одна пара зайнялася сексом. Поліція не вмішувалася. Боялися образити…
На християн, які намагаються протестувати проти узаконення гріха та беззаконня, дивляться як на диваків. Називають консервативними та відсталими. Багато конфесій, які зародилися після Мартіна Лютера та зробили духовну революцію в Європі, повернувши її до першохристиянства, сьогодні відкрито визнали содомський гріх, благословляючи шлюб гомосексуалістів у своїх храмах, висвячуючи своїх священнослужителів-геїв та лесбіянок у духовні сани. Вони відкрито підтримують своїх політиків, які цим займаються і це пропагують…
Справжні християни Азії та Африки ховаються в лісах, гниють у тюрмах, помирають від побоїв. Християнська Європа та Америка мовчать…
Хтось заперечить: але ж не всі християни пішли на компроміс з новими віяннями світу. Не всі. Але тих, хто не прийняв нових правил гри, чомусь не чути. А якщо й чути, то про це наважуються говорити пошепки, у своєму колі, побожно киваючи головами: «До чого світ дійшов, скоро вже кінець буде!» Тих, хто на весь ріст встають і голосом Івана Хрестителя кажуть правителям світу: «Ти не повинен так чинити», на жаль, одиниці. Істинні християни збиваються у групки, намагаються відгородити себе від впливу «нових вітрів», зберігаючи чистоту біблійного вчення. Часто це їм вдається. Але вони нічого не можуть змінити навколо себе. Нерідко навіть у власних родинах. Вони живуть у своєму власному світі, нехай навіть правильно-біблійному, але неправильному за суттю. Бо християнство існує серед грішного світу з єдиною метою: впливати на нього. Бути світлом. Бути сіллю. Бути дороговказом, коли світ збочує з правильної дороги. І — впливати на світ.
Відомий англійський політичний діяч та мислитель Едмунд Берк дуже точно і чітко сформулював причину поширення зла у своїй знаменитій фразі: «Єдине, що потрібне для тріумфу зла, — це те, щоб хороші люди нічого не робили». Найголовніша причина того, що відбувається сьогодні навколо нас, не у гріховності світу, не в тому, що грішники керують світом, а в тому, що праведники дозволяють їм це робити. В тому, що не моляться за свій народ, країну владу. В тому, що не протестують усіма доступними способами проти гріха та неправди. В тому, що не хочуть або бояться назвати гріх гріхом. В тому, що їхнє особисте життя далеко не світло. У тому, що просто нічого не роблять.
Україна ще пам’ятає комуністичний атеїзм, який душив, але не зумів задушити християнську віру. Тепер ми маємо свободу. Вона дісталася завдяки мужності наших батьків та дідів, їхнім молитвам. І — молитвам християн Європи. Так, саме вони десятиліттями молилися за християн Радянського Союзу. Щиро, ревно, не загальними фразами, а конкретно називаючи міста, церкви, прізвища. Тепер прийшла черга молитися нам за Європу. І за Індію. І за Ірак. За Кенію. За країни Середньої Азії. І за десятки інших країн, де наші брати та сестри борються за віру «до крові». І особливо — за Україну. Сьогодні у нас ще не діють содомські закони. Але можуть діяти завтра. Українське об’єднання геїв та лесбіянок уже звернулося через офіційний лист до представників влади та до голів усіх релігійних конфесій з проханням визнати їх право на існування. Поки що просять. Завтра будуть вимагати. Післязавтра — громити. Вже сьогодні Україна захлинулася у рекламі алкоголю та тютюну. Пиво стало невід’ємною частиною іміджу сучасної молоді. Телебачення цинічно пропагує насилля, культ сили та розпусту. Церква зобов’язана вимагати від влади законів, які бережуть духовне здоров’я нації. Церква повинна вимагати від своєї влади вплинути на владу країн, де є гоніння. Церква повинна…
Можна ще багато перераховувати, що вона повинна. Але перш за все вона повинна хоча б ЩОСЬ робити.
Бо сила й дієвість беззаконників — у безсиллі та бездіяльності праведників.

Тріумф зла чи тріумф бездіяльності?Публицистика

Тріумф зла чи тріумф бездіяльності?

Тріумф зла чи тріумф бездіяльності?
Публицистика