Є одна історія про багатодітну сім’ю, як в часи голоду батько причепив на дверях свого дому табличку з написом « Так завжди не буде». Коли минули важкі часи, і на столі вже було достатньо хліба, то один із синів каже до батька: «Тату, пора вже ту табличку зняти з дверей». А батько, подумавши, йому відповів: « Сину , і так завжди не буде».
Що може бути страшнішим і жахливішим за той голодомор 1932-33 рр., який вигубив мільйони наших співвітчизників. Здавалось би, ще ось-ось небагато, і не стало б такої нації, як Україна. Можливо, це і було поставлено за мету нашими ворогами, але Бог врятував, допоміг вижити і збутися як нація. Ми впевнено можемо говорити, що український народ і його земля – це воля Божа для благословення інших народів. Ми віримо, що більшість з тих, хто помер з голоду, чи загинув при інших обставинах , померли як праведники. Але хочеться зазначити, що ще страшніший геноцид, який цілеспрямовано ведеться протягом всіх поколінь в історії людства, кожного року, місяця, дня і години направлений не на знищення фізичного тіла, а на загублення людської душі. Тут мова йде вже не про десятки мільйонів, а про сотні мільйонів загиблих душ, і це ще не кінець. Непримиренний ворог – диявол використовує для цього різні методи, а часто, на жаль, він робить це руками наших ближніх, які піддалися на провокацію. Душа вічна, а тіло тлінне. Ісус сказав : « Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу… вам занапастити …»(Матв.10:28). Людина- насамперед духовна істота, а її тіло є лише земним костюмом. Тому тіло може зазнавати всілякі страждання, але насамперед і найбільше потрібно турбуватися про свою душу, про свою вічність. Коли ми сьогодні говоримо про фінансову кризу, яка дуже сильно впливає на наше земне життя, то тут не менш важливо потрібно звертати увагу на стан своєї душі. Внутрішній душевний мир, спокій та впевненість є найбільшими скарбами світу, і якщо прийде криза на них, тоді це може стати справжньою небезпекою. Коли ми говоримо про матеріальну кризу, то вона може настати не тільки через нерозумне використання своїх коштів, але і через невдале керування фінансовою політикою державних діячів. Але коли мова йде про душевні цінності, то відповідальними за них є безпосередньо ми самі.
В труднощах ми звикли себе виправдовувати, а когось робити в цьому винним. Це така психологія людської натури. Дуже важливо в такі часи зрозуміти, що будь-яке невдоволення не вирішує проблеми, а, навпаки, її посилює. Коли ми читаємо в Біблії про Йова, які він пережив страждання, але « При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного! (Йов.1:22)» Часто в таких ситуаціях люди навіть звинувачують Бога і запитують: «Де ж Бог? Чому Він допускає це?». Бог на місці. Він справедливий і щодо цього сказав такі слова: « Злодій тільки на те закрадається, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб ви мали життя – і мали вдосталь.» (Iвана 10:10). Давайте згадаємо єврейський народ, який йшов через пустелю, і весь час нарікав то на Мойсея, то на Бога, то один на одного. В результаті чого ті, які злорічили, так і не увійшли в обіцяну землю. Отже, як бачимо, що не потрібно роптати, клясти, шукати помсти, а варто в таких ситуаціях спокійно розміркувати над своїм життям та шукати розумного виходу. « Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам; бо кожний, що просить, отримує; а той, що шукає, знаходить; і тому, що стукає, відчиняють. Чи ж є з вас хтось такий, що коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або якщо попросить риби, подасть йому гадюку? Бо якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш небесний Батько дасть добра тим, що просять у Нього?” (Матв.7:7-12)
Невід’ємною частиною так званої життєвої «пустелі» є різного роду спокуси. Коли людина виснажена фізично і душевно, то, заради копійки, можуть навіть приходити думки про те, як би десь щось вкрасти, збрехати, когось підставити або зрадити. Маємо приклад в Біблії, як Ісав, будучи голодним, проміняв своє первородне благословення за тарілку юшки в свого брата Якова. В часи кризи людина здатна зробити непоправимі вчинки, які можуть мати сумні наслідки не тільки в особистому житті, але і для цілої родини. Наскільки важливо берегти себе в стані душевного спокою, аби мати мудрість в прийнятті правильних рішень. Уявіть собі, що сатана навіть вирішив спокушувати в пустелі Сина Божого – Ісуса Христа, який був абсолютно безгрішним. То скільки ми з вами є схильними за своєю гріховною природою до будь-якого роду спокус. Але Христос, спокійно цитуючи Писання, переміг сатану. Для нас це є важливим прикладом, як можна перемагати спокуси. Адже в Слові Божому є чимало обітниць, які вселяють впевненість , дають силу перемагати страх, болі, недуги та будь-яку кризу. Наприклад : Псалом 22 « Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс.22:1-6).
Отже, коли ви бачите, що біда шукає собі місця у вашій оселі, чи то виникають якісь переживання, то візьміть Слово Боже і проголосіть його з вірою навпроти цьому злу. Проголосіть Божий захист на свою родину, на своє здоров’я, на своє майно. «…благословляйте, а не проклинайте» ( Римлян 12:14). Звертайте особливу увагу на те, яка інформація входить в ваші вуха, бо це впливає на ваш душевний імунітет. Напоумляйте таких, хто весь час поширює негативні новини, паніку та різні плітки. А інколи навіть потрібно обмежити себе в спілкуванні з такими людьми. Пам’ятаймо, що навіть в самі найважчі часи, завжди є вихід. І, наостанок, є одна цікава історія, як один чоловік, йдучи життєвою дорогою, завжди бачив поруч ще одні сліди, і він знав, що то були сліди його янгола. Але одного разу він зауважив, що раптом сліди, які були поруч, зникли, і він закричав: «Боже навіщо ти мене залишив?» А у відповідь він почув тихий голос Бога: « Я не залишив тебе. Я цей важкий відрізок дороги несу тебе на Своїх руках. Це Мої сліди». Наша життєва боротьба продовжується. « Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! (Екклесіат 3:1-9).
Так завжди не буде!
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
