Ефективний засіб

Після сірого, похмурого дня, наступив такий же самий ранок. Учора ввечері, посходившись, хто звідки, батьки і діти, кожен приніс мішок своїх проблем, які згрузив на їх плечі світ. Розв’язавши цей мішок, вони випустили купу своїх негараздів у сімейне коло, важкий тягар тепер ліг на всіх, і перш за все на них - батьків. Звичайно ж, це відбилось і на настрої присутніх. Коли діти полягали спати, Олег з Оксаною ще довго обговорювали наболілі питання, та не знайшовши спільної думки, заснули, віддавши їх у молитві Господові, й головне - просили Його повернути їм радісний настрій і мир у їхні серця.
Тепер, хоча й був вихідний день, вони, проснувшись, узялися до роботи, яка завжди знайдеться в домі. І хоча Олег з Оксаною хотіли якось підтримати один одного, повернути хороший настрій, та це їм ніяк не вдавалось. Розмова виходила якась скупа, - ніяк не йшла. Настрій нагадував про себе: то інтонацією, то не обережним словом, - і знову в серці закрадався неспокій, а між словами час від часу проривалось невдоволення ситуацією.
Раптом із кімнати роздався дзенькіт - щось розбилось. У Оксани, всередині все завмерло:
- Жора !!! - одночасно вигукнули чоловік із дружиною і кинулись на місце події.
Жора, то їхній рижий кіт - великий бешкетник і непосида.
Влетівши до кімнати, вони побачили розкидані біля стінки квіти і тепер вже надщерблену вазу, біля якої валявся відбитий шматок фарфору.
“От лихо, до повного щастя ще тільки цього бракувало, - подумала Оксана. - Тут і так на душі скребе, як кішка лапою, а тепер ще й це додалося. І де той розбишака-кіт подівся, щось його ніде не видно, мов вітром здуло, напевне здогадується, що після цього йому дістанеться на горіхи. ”
- Жора !!! - знову гукнула жінка і заглянула під диван.
Звідти, мало не перекинувши її, вилетів, мов ошпарений, переляканий кіт. Він пулею пролетів через кімнату, коридор і, напевно, хотів прошмигнути в сусідню кімнату, та вона, на його превеликий жаль, була закрита. Кіт хотів загальмувати, та сила інерції була така велика, що він талапнувся, мало не розплющившись, об закриті двері, відбився від них і очманіло кинувся в інший куток.
- Ах ти ж !...- почала була сваритись жінка, та потім, махнувши рукою, закінчила. - Та нехай тобі добро буде, - і пішла на кухню.
Оксана готувала сніданок, коли Олег і собі зайшов на кухню. У розмові, що зав’язалась, Олег підняв, ще одне питання, яке ще більше погіршило і без того поганий настрій.
- Знаєш, що, давай не будемо говорити на цю тему, а то ще, не приведи Господи, посваримось, - запропонувала Оксана.
Олег тільки знизав плечима:
- Давай.
На якийсь час, розмова припинилась, та на серці у обох було важко, думки плутались, їх блокував поганий настрій, який наче завис у домі.
Оксана пішла за чимось у ванну кімнату, а Олег залишився на кухні.
“Господи, допоможи нам виплутатись із цих проблем, поверни нам гарний настрій, щоб ми знову були веселі і щасливі, щоб справа не дійшла до суперечки, до незгоди, поверни мир у наші серця. Ми любимо один одного, але світ завалює нас кожен день своїми проблемами, не хоче, щоб ми раділи життю, раділи Тобі, Господи. Боже, зроби щось швидше, бо ми вже на грані душевного зриву!” - майже вигукнув із розпачем у душі під кінець молитви Олег.
У цей час Оксана у ванній кімнаті теж думала про ситуацію, що склалася, і благала Бога, щоб вийти якось із неї, щоб Він допоміг, розрядив напругу. Жінка теж просила Господа, повернути мир і спокій у їхні серця, в їхню сім’ю, як раптом за дверима, в коридорі, роздався якийсь страшенний шум. Вона злякавшись, стала прислухатись, серце схвильовано забилось : “Що там таке?”
Оксана рвучко відкрила двері до коридору... і мало не захлиснулась. В лице їй ударив потужний струмінь води, вона, інстинктивно зажмурившись, відсахнулась назад:
- Олег!!!
Олега теж із задумів вивів страшенний шум у коридорі, та коли він ще зволікав, що б то могло бути, почувся відчайдушний крик Оксани. Чоловік метнувся з кухні до коридору. Він не встиг збагнути, що ж сталося, коли раптом відчув, що звідкілясь із стелі, йому на голову, наче хто вилив відро холодної води. Олег оторопіло глянув на Оксану, яка також розгублено стояла, з мокрим обличчям.
Вони якийсь час так і стояли під цим холодним душем, в калюжі води, а вона все дзюркотала зі стін, то надуваючи великі пухирі зі шпалер, то прориваючи їх, наче підземні гейзери, виливалась фонтанами бризок, а то, розсипаючись холодним душем по округлості світильника, текла зі стелі безліччю тонесеньких струмочків.
Вийшовши із шокового стану, Олег ввімкнув світло, щоб роздивитись краще - у чім справа. Вода заграла, переливаючись у його проміннях.
“Замкнуть проводи”, - промелькнуло в голові Олега, і він швиденько вимкнув світло.
“Щоб це могло бути ?”- міркуючи, переглянулись чоловік із дружиною, а потім, наче змовившись, разом закричали:
- Люба!!!
Люба - це їхня сусідка, що жила поверхом вище, якраз над ними. Вони не раз потерпали від її вихваток, але такого потопу від неї, ще не було.
Олег із Оксаною кинулись по сходах наверх. Миттю, залетівши на третій поверх, вони забігли до Люби, квартира була не замкнена. Її господиня, сиділа на дивані і спокійно розмовляла з якоюсь гостею. Жінки були в цілковитому захваті від розмови: вони жестикулювали й сміялись, і тому дуже здивувались, раптом побачивши перед собою схвильованих сусідів.
- Люба! Ви нас затопили ! - вигукнули вони знову разом. - Що у вас там робиться? Від вас до нас із стелі тече вода, весь коридор затопило.
- Я вас затопила?! - відповіла, здивовано витріщивши очі, ошелешена Люба і виглянула в коридор. - Дивіться, в мене все сухо.
І дійсно, коридор був сухісіньким. Настала мертва пауза...
Тоді Олег рвучко відкрив двері у ванну.
Картина, що відкрилась їхнім очам усе прояснила. З великим шумом, у ванну текла вода із повністю відкрученого крана. Вона виливалася через її краї на долівку, затопивши невеличку кімнатку.
Олег швиденько закрив кран і повернувся до Люби.
Та стояла, прикусивши губу. Потім, оговтавшись, почала вибачатися й бідкатись.

Олег з Оксаною повернулись назад, до своєї квартири. Вода ще не стекла, та її натиск вже зменшився, а через деякий час вона й зовсім перестала текти.
Люба, яка прийшла з ними, щоб глянути на те, що сталось, отож знову почала вибачатись і бідкатись на свою долю, а ще пропонувати допомогу обіцяючи відшкодувати збитки збитки.
Подружжя відмовилось від її допомоги і грошей, і Люба, ще трохи постогнавши, пішла.
Чоловік з дружиною взялися за ліквідації наслідків потопу. Через деякий час наслідків „катастрофи” як не було. Усе прибрано, витерто, стіна підсохла.
Подружжя віддихавшись, повернулись думками до останніх події, до того моменту, як Оксана зайшла у ванну, а Олег залишився на кухні.
- Ти знаєш, я просила Бога, щоб не допустив нам посваритись, - промовила Оксана.
- А я просив, щоб Він зробив щось швидше, і якось зупинити назріваючу сварку, - додав Олег. - Та я й не думав, що це буде так швидко і так ефективно. Господь одразу ж зупинив наші язики й остудив наші гарячі голови...
Вони подивились один на одного і... зареготали.
Наче почувши їх веселий сміх, з-під куточка показався кіт.
- Жора ! - гукнув Олег і ступив до нього.
Кіт, притиснувши вуха, рвонув було з кухні, та двері і на цей раз були закриті. Він відчайдушно крутнувся на місці, але у цей момент Олег його спіймав.
- Жора, чого ти втікаєш, я ж хотів тебе тільки погладити, а не бити?! - сказав він, погладжуючи настороженого кота, і поглянув на Оксану.
Вони знову дружно зареготали.
Веселе подружжя ще довго не могло заспокоїтись, пригадуючи раз за разом усе, що сталось із котом та водою, і як Господь повернув їм гарний настрій. Вони знову й знову сміялись...

“Ви - справді ще діти, Мої діти, -, мабуть, подумав Господь, дивлячись із неба, як регочуть Олег з Оксаною, й Собі посміхнувся...”

22.04.03.

Ефективний засібПроза

Ефективний засіб
Проза