Бажання серця

В Далекій Країні жила дівчина. Ніби така, як всі...Працювала зрання до ночі у своїй господі, намагалася, щоб все було до ладу. Доглядала хвору маму, огортаючи її ласкою та турботою. І не було в її очах смутку, а пісня бриніла в серці і на вустах. Дивувалися нею люди, що жили в селі, та й розповідали іншим:
– Дивна...І краси не має, і на ногу кульгає, а співає і сміється, та усіх вітає, ніби джерельце із-під землі б’ється...
Одного разу оголосив Цар тієї Країни велике свято, бо Син Його повернувся з далекої дороги. І кожен, хто прийде до палацу на свято, міг загадати одне бажання, яке обов’язково буде виконане, бо така воля Царя!!!
Прийшла дівчина до мами за порадою:
– Чи йти мені до палацу? Адже йти туди далеко, а ти, мамусю, з ліжка не встаєш, як будеш цілий день без мене?!!!
Усміхнулась матуся загадково:
– Я знаю,що тобі, сонечко моє, треба йти... І нехай збудеться бажання твого серця!!!
Рано-раненько вирушила дівчина до палацу. За селом десь узялися злючі пси. Вона лише рукою махнула – геть! – і зграя розбіглася. Але натомість, як надокучливі пси, прибігли в голову думки: « І чого туди йти, ще й так далеко? Он вдома мама сама буде цілий день... І натомишся так, що й завтра нічого не зможеш робити... Он на себе подивись, та ж до палацу тільки найкращі поприходять...». Дівчина розгублено зупинилася, озирнулася... І враз забринів мамин голос: «І нехай збудеться бажання твого серця!!!» Вона поспішила дорогою, роздумуючи, яке ж то бажання її серця...
– Щоб у неї завжди були сили працювати?
– Щоб мама була здорова?
– Щоб мати гарний стан і чудовий одяг?
.....................................................................
Думки бігли, випереджаючи одна одну, але бажання серця серед них не було...
Дівчина зупинилася перепочити біля джерела, попила з долоньки солодку воду і враз згадала...Насправді вона ніколи цього і не забувала...Це лише ці надокучливі думки хотіли збити її з пантелику!!!
Це було дуже давно... Вона тоді була ще маленькою дівчинкою. Мама відправила її до цього джерела, бо вода тут була найчистіша й найсмачніша...
Неподалік зупинилася дорожня карета, і юнак попросив напитися. Його очі були наповнені дивним світлом. Потім дівчинка дізналася, що це Принц від’їжджав у далеку дорогу...
...Дівчина радісно засміялася, бо враз зрозуміла бажання свого серця: «Лиш на одну мить подивитися Принцові в очі...»
До палацу вона прийшла на диво швидко. Перед нею привітно відчинили браму, і дівчина, трохи розгублена, але щаслива, опинилася на величезному подвір’ї біля царського палацу. Вона озиралася навколо, і її серце починало відчувати атмосферу свята.
– Царю!!! Я така вдячна Тобі, що Ти оголосив це чудове свято!!! – тихесенько прошепотіла дівчина.
Юнки кликали її в танок, хизувалися наймоднішим убранням і найдорогоціннішими прикрасами, пригощали різноманітними наїдками та найсолодшими напоями... Тільки побажай!!! І люди на площі насолоджувалися своїми бажаннями...
Але дівчина пішла до палацу. Вона хвилювалася, чи пропустять її у тронну залу. На диво, двері перед нею так само привітно відчинилися. Кілька хвилин вона навіть з місця не могла зрушити, бо атмосфера свята тут була в багато разів щільніша, ніж на площі перед палацом.
Дівчина повільно рушила до царського престолу, поклонилася й тихенько присіла збоку біля височенних мармурових сходинок. Роздивлялася. Дивувалася. Раділа. І мріяла...
До тронної зали приходили люди. Вони були якісь не такі, як ті, що бу-ли на площі... Принц часто сходив униз, щоб зустріти і привітати новопри-булих. А дівчина думала: “От Він буде проходити мимо мене і ненароком гляне на мене, я побачу Його очі і моє бажання виповниться...” Але Він не поглянув...
Всіх запросили до святкового столу. Цар і Принц також сіли за стіл. Дівчина, ніяковіючи, запиталася у царського слуги, чи може вона прислуговувати людям за цим столом. І – о, диво – їй дозволили!!! Прислуговуючи за столом, дівчина враз зрозуміла, чим відрізняються всі ці люди, що прийшли до тронної зали, від тих, хто був на площі. Вони прийшли сюди не просто, щоб задовольнити якесь своє особисте бажання. Вони просто бажали спілкуватися з Царем та Його Сином. У цьому була велика радість і насолода... Та думки про Його погляд не покидали дівчину. Вона мріяла: «От я буду прислуговувати, і випадково Він гляне на мене. Я побачу Його очі – й бажання моє здійсниться...». Але Він так і не поглянув на дівчину...
Заграла прекрасна музика. Дівчина стояла за колоною і знову мріяла: «От Він буде танцювати з найгарнішими дівчатами, і я побачу Його очі...». Музика любові й радості переповнювала залу...Це було незрівнянно!!! Але вона так і не зустрілася з Принцем очима...
Дівчина знову сіла збоку біля височенних мармурових сходинок. Стіни палацу були прозорі і було добре видно подвір’я та всіх людей на ньому. Цар та Його Син з любов’ю дивилися на людей. Їм було не байдуже, які в людей бажання, які вчинки і яке життя... Дівчина відчувала, що, навіть не зазирнувши в очі Принца, починає розуміти Його серце. Їй було так затишно і добре...
Але раптом вона побачила, що день хилиться до вечора. Треба йти додому. Дівчина встала, повернулася до престолу, щоб востаннє подивитися на Царя і Його Сина. Маленька сльозинка покотилася по щоці... Раптом до неї підійшов царський слуга і сказав:
– Дівчино, Цар запитує, яке твоє бажання.
Вона розуміла,що це її остання можливість, тому, прогнавши усякий сором і страх, вигукнула:
– Я бажаю тільки на одну мить подивитися в очі Принцові!!!
Тоді царський слуга взяв її за руку та допоміг зійти сходами на престол.
Дівчина побачила усміхнене, привітне обличчя Принца, Його очі, сяючі й чомусь такі знайомі... Радість наповнила її серце. Вона відступила крок назад, вклонилася Цареві: «Дякую». Враз знітилась, засоромилась, прудко збігла по сходах, ніби пташка, майнула з палацу... Бігла додому, співаючи й таюцюючи, а щастя розквітало в її серці... Лише на півдорозі вона зрозуміла, що біжить і танцює, бо нога більше не кульгає і не болить. Здивована й щаслива, дівчина увійшла в село. На вулиці чомусь було багато людей. Вони давали дівчині дорогу, вітаючись і кланяючись... Вона ще більше здивувалась і раптом побачила, що на ній зодягнене чудове вбрання, навіть краще за те, яким хизувалися юнки перед царським палацом... Дівчина зайшла до себе на подвір’я. О!!! Ще одне диво!!! Мама стояла на ганку, здорова і усміхнена.
– Донечко, а в нас гості...
Нічого не розуміючи, вона зайшла в кімнату і побачила... Принца й царського слугу.

Принц взяв її за руки, подивився у вічі й сказав: «Бажанням твого серця було лише на одну мить подивитися в мої очі, а бажання серця мого – щоб ця мить тривала вічно!!!”

Бажання серцяДля детей

Бажання серця
Для детей