Любов до себе: егоїзм чи гармонія?

Багато християн роками вчаться любити інших, але чомусь раз за разом розчаровуються. Через це вони починають вважати себе негідними і впадають у затяжні депресії. Знаю це з власного досвіду. Я дуже хотіла любити всіх по-справжньому: щодня читала 1Кор.13, і замість слова «любов» вставляла своє ім’я, та все одно або дратувалась, або заздрила, або думала погане…
Одного разу Бог послав у моє життя людину, яка була дуже схожою на мене. Власне, це була дитина. Коли я дивилася на неї, мені здавалося, що бачу себе одинадцять років тому. Але чим більше спільних рис у нас виявлялося, тим більше я на неї злостилася. Здавалося б, мало бути навпаки: я мала би розуміти те, що переживала сама. Та це не спрацьовувало. Я нібито й співчувала дівчинці, проте нічого не могла вдіяти зі своїм роздратуванням.
Коли я зрозуміла, що щось негаразд саме зі мною, дитина раптово зникла з мого життя, і я залишилася наодинці зі своїми роздумами. Я каялася за свою негідну поведінку й просила Господа допомогти мені зрозуміти, чому мене найбільше дратували саме ті риси, які мала я сама. Відповідь прийшла раптово. Я зрозуміла, що все своє життя вчилася ненавидіти себе. Щойно ця думка з’явилася у моїй голові, з очей почали текти сльози. Взагалі, я досить стримана людина, але в цей момент не могла, та й не хотіла себе контролювати. Адже почуття, яке я роками носила в собі, раптом вийшло назовні та явилося мені в усій своїй огидності.
Можна довго з’ясовувати, звідки прийшла ця ненависть. Але важливіше було виявити її та позбутися щонайшвидше. Адже написано: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт.22:39). Я дуже чітко зрозуміла це на власному прикладі. Доки я не полюблю себе й не навчуся приймати себе такою, яка я є, я не зможу любити інших людей.
Дехто може заперечити, адже написано: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі – той не може бути учнем Моїм!» (Лк.14:26). Але чи справді Христос закликав нас до ненависті в прямому значенні цього слова? Невже Він міг би віддати життя за людей, яких ненавидів? Гадаю, тут ідеться про те, що Господь має займати в нашому житті найперше місце, яке ми не можемо віддати своїм близьким чи самим собі.
Від того дня, коли я зрозуміла, що не люблю себе, минуло шість років. Увесь цей час я працювала над вирішенням цієї проблеми, одначе зовсім недавно, знову ж таки через інших людей, я зрозуміла, що все ще не навчилася любити себе, як слід. У цей таки момент мені до рук потрапила книга Луїзи Хей «Сила внутри нас». Ця праця дуже мені допомогла. Правда, дещо довелося «фільтрувати», але це, мабуть, доводиться робити з кожною книжкою, окрім, звісно, Біблії. Проте деякі важливі уроки я взяла для себе і хочу поділитися ними з Вами.
Насамперед, я виписала з Біблії місця, де Бог говорить, що я особлива для Нього. Наводжу їх нижче:
Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я! (Іс.49:15-16).
Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти! Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – вони не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити – не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я. Бо Я – Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель! Дав я на викуп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість тебе. Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, і я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи – за душу твою. Не бійся, бо Я ж із тобою! (Іс.43:1-5).
Господи, випробував Ти мене, та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш Ти все! Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. Дивне знання над моє розуміння, високе воно – я його не подолаю! Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі – ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! Коли б я сказав: «Тільки темрява вкриє мене, і ніч – світло для мене», то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота – як світло! Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї – прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від тебе, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було. Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число – перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюсь, то я ще з Тобою. (Пс.139:1-18).
Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого. Колись «ненарод», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані! (1Пет.2:9-10).
Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. (Рим.8:29-30).
Читайте це вголос. Хочеться плакати – плачте. Нехай Ваші почуття вийдуть назовні. Мені особисто допомагає.
І ще одна річ, яку я позичила в Л.Хей. Вона закликає спілкуватися з дитиною всередині нас. Я ж трохи переінакшила цю ідею. Нехай Ваша внутрішня дитина поспілкується з Ісусом. Коли Ви черговий раз зненавидите себе за якусь помилку, уявіть себе дитиною, сидить на колінах Ісуса і говорить із Ним. Так, можливо, Він не схвалює те, що Ви щойно зробили, але для Нього Ви лише маленьке дитя, що сидить на Його колінах. Уявляйте це щоразу, коли Ви ображені, коли Вам боляче, соромно чи страшно. Говоріть з Ним так, ніби Ви й справді сидите на Його колінах, і дозвольте Йому втішити Вас. Якщо Ви маєте можливість, раджу Вам також зробити колаж, як той, що наведений тут, і дивитися на нього перед чи, навіть, під час молитви.
Отже, Божих Вам благословінь! Любіть себе й одне одного!

Любов до себе: егоїзм чи гармонія?Проповеди

Любов до себе: егоїзм чи гармонія?

Любов до себе: егоїзм чи гармонія?
Проповеди