Суд

“Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.” (Матвія 7:1-5)
Чи то така психологія, чи то така гріховна суть людини, але нам дуже подобається засуджувати інших людей, говорити про них негативне.
Писання навчає, що ми самі собі встановлюємо міру, по якій нас міряли б і судили. Судячи інших, ми цим самим створюємо сприятливі умови для того, щоб нас також засуджували. Сіючи суд, ми обов’язково зберемо врожай з засудження, тобто, нас самих судитимуть.
Чомусь нам дуже добре видно заскалку в оці брата, тоді як колоди у власному оці не помічаємо.
Але Біблія навчає нас спочатку розібратися з власними гріхами й недоліками, а тоді вже братися за інших. Бо виймаючи колоду з свого ока, ми побачимо, як вийняти заскалку з ока брата.
“Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?” (Римлян 2:1-3)
Судячи інших, ми вивільняємо суд Божий і самі залишаємося без виправдання.
“Ісус же на гору Оливну пішов. А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... А коли ті не перестали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!... І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині... І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржували? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!” (Івана 8:1-11)
Ісус навчає нас, як правильно оцінювати проступки інших людей. Перед тим, як засудити, винести комусь вирок, проаналізуй своє життя, чи ти сам є без гріха? Це дуже хороший фільтр!
Якщо ти готовий “рубати” із-за вуха направо і наліво, то згадай про свої проступки і в тебе відразу дерзновіння зникне.
Фарисейство – це коли ти інших бачиш, а свої помилки, гріхи не помічаєш.
Фарисейство – це коли ти до інших дуже предвзятий, а до себе – так собі.
Фарисейство – це коли ти комара відціджуєш, а верблюда пропускаєш.
“Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а
всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!” (Матвія 23:23-28)
Ми можемо справити хороше враження на інших своїм виглядом, зовнішністю, а в середині бути повними здирства, кривди та всякої нечистоти.
Святість – це не те, ким ти себе видаєш, яке справляєш враження на інших, а те, ким ти є насправді, що ти думаєш, що говориш, як відносишся до інших.
“Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя. Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?” (Якова 4:11,12)
“Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!” (Псалом 14:1-3)
Коли ти обмовляєш, засуджуєш інших, або ж залюбки вислуховуєш таку інформацію, то цим самим як би робиш дірки в своєму житті, через які витікає благословіння та Божа присутність.
“Не будеш ходити пліткарем серед народу свого…” (Левит 19:16)
Нас Бог не покликав засуджувати інших, але – любити, благословляти, підтримувати.
“Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду.” (Вихід 23:1,2)
На превеликий жаль, люди живуть плітками, розносять їх. Багато журналістів також передають неперевірену, часто спотворену інформацію. Велика кількість друкованих засобів масової інформації роблять собі високий рейтинг на плітках і брехні, бо таку “їжу” дуже люблять наші люди. От їх і кормлять за їхні ж гроші…
Друзі! Очистьте своє життя від пліток, злоріччя і всякого негативізму. Полюбіть правду, порядність, повагу та любов. Привчіть себе до хорошого, високого та чистого. Не будь смітником, у тебе вище призначення. Не живи в грязі, не люби сміття, це не твоя стихія. Підніми вище свою самооцінку й відмовся від всього негативного і живи, “харчуйся” лише правдою.

СудПроповеди

Суд
Проповеди