Ранкова троянда

***
Сріблястий дзвін із неба лине –
Хитає вітер зорі стиха.
Все зачароване і дивне:
І сад старий, і двір, і стріха.

Мабуть, десь янголи співають,
Від того співу серце мліє,
І нездійсненного бажає,
І незбагненному радіє.

Отак стояти б і стояти,
Душею дзвін небесний пити,
До серця руки притискати
І все довколишнє любити.

Молитва
Ангел народився, відкрив ясні очі
І мою молитву поніс в небосинь:
“Боженку, мій милий, я до Тебе хочу.
Прости гріхи тяжкі, душу не відкинь!
Дай мені дороги, дай мені надії,
Дай у серце сили, щоб іти на прю!”
Ангел мій тендітний піднімає вії,
І бліде обличчя зве до вуст зорю.

***
Я шукала Тебе
у травневім саду,
Я чекала Тебе
на широкій дорозі,
Я, здавалось, Твою
впізнавала ходу,
А то вітер шумів
у гнучкім верболозі.
Я не знала, що Ти
у січневих снігах
Ледь живий, ледь живий
без моєї любові,
Я не знала, що то
Твоя боса нога
Залишила сліди,
наче біль, пурпурові.
Я чекала царя…
Мій Коханий, прости,
Що Тебе я, сліпа,
в першу мить не впізнала!
О гори, моє серце,
що є сили світи,
Віднайшовши Того,
кого вічно кохало!

***
Свічки поскладали долоньки –
Моляться кожна про своє…
Гарячий віск скрапує на підлогу,
Гаряче дихання лине вгору –
Туди, до Нього поспішає надія
В полум’ї свічок, що злилися в одне багаття…
Вечірня…

Покрова
Листок зачепився кленовий
За кігтик ожини сухенький.
В неділю святкуєм Покрови
Небесної нашої Неньки.

Укрий же від лютих морозів
Дітей нерозумних, Пречиста!
Так вітер гуде на дорозі,
Так виє на вулицях міста,

Так тяжко, так гірко. Так страшно,
Що падають руки безсило,
А лагідне літо вчорашнє
У вирій уже відлетіло.

Припасти б до ніг Твоїх, Мамо,
Ридати, а потім заснути
І, як у дитинстві, так само,
Про біди свої всі забути.

Покрова, Покрова, Покрова –
Церкви прокидаються рано.
Заступнице наша чудова,
Молися за нас безнастанно!

Пісня радості
Радію найтоншим промінчикам сонця,
Які попри хмари спадають на мене,
Радію, що матінка зве мене: доця,
Що жовта вербичка, а поле зелене.

Радію, що стріла хорошу людину,
Що очі сьогодні у неї веселі,
Що подругу маю і маю родину,
Що тепло і затишно в тихій оселі.

Радію, що можу прокинутись вранці
Та пурхнути жвавою пташкою з хати,
Що вечір, покірний моїй забаганці,
Дозволить подумати і почитати.

Радію, що я осягаю науку
Про те, як зростають і колос, і крила.
Радію, що Ти в моє серце постукав,
Радію, що двері Тобі відчинила.

Вінчальний
Що за дивний букет: конюшина, горох,
І ромашки, і дзвоники сині…
Ти і я між людьми, і усе ж таки вдвох
До кінця свого віку віднині.

Що за дивний букет: дві троянди, люпин,
Полину срібно-сивого кущик…
Ой ізвідки ж узявся гіркий цей полин? –
То, мабуть, щоб любилося дужче.

У букеті вінчальнім таке запашне
Різнотрав’я – без назви, без ліку.
Ми з тобою удвох, ми з тобою – одне
Перед Господом нашим довіку.

Святий Йосип
Кому з людей довірити Святе?
Кому з людей Дитя охороняти?
Ти – обраний, в твоїм саду цвіте
Лілеєю Любові юна Мати.

За спиною сміються вороги,
Бо не для них чудова таємниця,
Що, сповнений натхнення і снаги,
Ти, Йосипе старий, - найперший лицар.

Ти, Йосипе, не зрадив до кінця,
Протистояв нестаткам, бурям, бідам.
Тебе любила, знаю, Жінка Ця, -
Найкращого з усіх синів Давида.

Тебе любив, як рідного, Малюк,
Ти й був такий для Малюка земного,
Йому віддав тепло і ніжність рук
І все, що тільки міг, зробив для Нього.

Тож хай собі сміються вороги,
Бо їм не пощастило зрозуміти:
Що Йосип – лицар, сповнений снаги,
Якого неможливо не любити.

Різдво
Сонечко, сонечко
хмарку позолочує –
У короні з променів
хмарка золота.
О які мелодії
нині в небі синьому,
О якою піснею
розцвіла зима!
Сонечко, сонечко –
народилось Сонечко
У ночах беззоряних,
в розпачі снігів –
Найдорожче Зернятко,
Немовлятко сонячне!
Серце спіє радістю,
радістю бринить!

Плач Адама
Ми всі одне – і мертві, і живі.
Ми – чоловік, якого звуть Адам.
Дай підвестися грішній голові,
Дай милості Твоєї, Боже, нам!

Спаси мене, я у вогні горю,
Я сам себе шматую, наче пес,
Не відаю, не знаю, що творю,
О, мій Святий, що істинно воскрес!

Я – Твій Адам, зухвалий чоловік,
Що розпинав і зраджував Тебе,
Молю, не полишай мене повік,
До мене погляд прихиляй з небес!

Чи ж можу я, Твій нерозумний син,
На світі залишитися один?

***
Надіюся на зустріч угорі
Із тими, хто мені близькі і милі,
Іду я вслід Твоїй ясній зорі,
Твоїй все більше довіряюсь силі.

Не скаржуся на біль гіркий розлук –
Який дарунок це раптове диво.
Я, мов курча, в гніздечку теплих Рук
Дивлюсь на світ і тихо, і сміливо.

***
Відбери від мене все,
Господи,
Тільки Духа Твого Святого
не відбирай у мене!
Хай покинуть усі мене,
Господи,
Тільки Ти не покинь,
благаю!
Хто я без Тебе? –
камінь,
що не знає тепла живого,
Хто я без Тебе? –
попіл,
що його вітерець розвіє.
Моє серце таке жорстоке,
воно б мало Тебе любити,
щоб згоріти у тій любові,
а натомість воно ледь тепле,
б’ється в грудях спокійно й рівно.
Але Ти не відходь, мій Боже!
Я навчуся Тебе любити,
я навчуся Тобі співати,
як співають птахи небесні.
О лише не відходь від мене!
Хто я без Тебе, Отче? –
Камінь я без Тебе, попіл…

Диптих
І
Ще плакали жінки над мертвим тілом,
Іще земля не висохла від сліз,
Ще блимали зірниці, ще гриміло,
Ще Йосип плащаницю містом віз –

Здригнулось пекло, затулило очі,
Як сонце в небесах ясне стоїть,
Так Ти повстав, усі слова пророчі
Збувалися навально у цю мить.

Князь мороку шукав хоча би цятку,
Але в Тобі нічого він не мав.
І починався лік часів спочатку,
І світ сумний надію здобував.

ІІ
Як блискавка, прорізав серце спис,
Той самий спис, занесений над Сином,
І Материнське серце впало вниз
І у безодні світло воскресило.

Розітнуте на тисячі шматків,
Вмістило світ від краю і до краю,
Щоби молитись до кінця віків
За нас, хто розпинав, і розпинає.

Хто осягнути може таїну,
Хто глибину Любові зрозуміє?
Але в годину відчаю страшну
Молись за нас, молись за нас, Маріє!

***
Мої брати і сестри у Христі!
Як солодко мені, що нас єднає
Благий Господь! Я тут на самоті,
Але душа моя не потерпає.

Обличчя милі бачу крізь пітьму,
Освітлені молитвою любові –
І ви тепер довірились Йому,
І ви із Ним в години вечорові.

Ми всі навкруг Його ласкавих Рук,
Таких швидких на милість, не на кару!
Розвиднілось… І до зелених лук
Веде Вівчар усю Свою отару!

Ранкова трояндаПоэзия

Ранкова троянда
Поэзия