Чорниці та жабеня.

( Реальний випадок)

Холодні літом вранці роси;
Пливуть долинами тумани;
Пташиний спів різноголосий
Наводить спокій бездоганний.

П'янкий та різкий запах лісу
Ступив у гру з мандрівниками
І ніби зверху їх притиснув
Гілля пахучого руками.

Їх ноги ніжить різнотрав'я,
Лице цілує кущ ліщини,
Та не знаходять рівноправ'я
У злому поштовху людини.

Не бачать ні краси,ні ласки,
Спішать дівчата по чорниці.
Недосипання вдіто маски,
Бо сон украли вечорниці.

Та ягід чорно-сині очі
Рясним віттям схилились долі,
Проснувся враз азарт дівочий
Супроти власної їх волі.

Вуста співали,мліло серце,
А руки швидко працювали;
Ось і останнєє відерце
Під сміх та жарти доривали.

Скрізь віти сонце прогріває
Весь той горбок,де сіли їсти,
А сон на ситих думку має,
Як в тіло втомлене залізти.

Всіх повалила ніги втома;
Хтось так хропів,що аж гуло.
Ще краще ніж у ліжку вдома
Обличчям вверх дівча лягло.

Хватило декілька хвилинок,
Щоб тіло молоде скріпити
Та ще й своїм віттям барвінок
З лицем про щось став говорити.

Враз жах відкрив віконця очі;
На грудях жабеня шкрекоче.
Від її крику як підскочить
Та прямо на лице дівоче.

Їй показалось,-в рот попало
Й з ковтком слюни пішло у тіло.
Вже й чує,-там зашкрекотало
І в животі щось зоболіло.

Відразу крепко затошнило
І всю ту вирвало нудоту.
Пом'якло й поблідніло тіло…
Там мали з нею всі турботу.
---------------------------------------------
Батьки їй вдома роз'ясняли,
Що жаба там не зможе жити,
Цим тільки жару підкидали
Щоб її віру укріпити,

Бо жаби голос вона чує,
Як в животі вона шкрекоче,
Тому і їжею гидує
Та шлунок рве,хоч їсти хоче.

Нудить і рве,як їжу бачить.
За тиждень висохла, як тріска;
Нарід в селі про це судачить:
«З бісами спуталась Лариска»

Її в лікарню положили,
У вену вводять там глюкозу;
Даремно лікар тратить сили,
Щоб з серця витягти занозу.

Подібних явищ лікар бачив
В житті своєму вже немало;
Рентген пройти скоріш назначив,
Сестрі ж сказав,щоб не включала.

До себе визвав Лари маму
Та й розказав секрет спасіння;
Й щоб жабу принесла ту ж саму,
Що дочка чує в привідіннях,

А хворій вісточку приносить,
Рентген й аналіз показав,
Що вона жабу живу носить
Й як далі бути,-розказав.

До нас із Праги лікар їде
І звідти ліки привезе;
Один укол і жаба вийде,
І ми забудемо про все.

Від щастя сльози кришталеві
На нього бризнули з очей.
Так сміло рибка йшла у невід,
Що тягне з пристрасних ночей.

« А ви не вірили й признали,
Що я психічно-хвора є!»
Й життя фонтани вирували.
Надія завжди виграє.

Із лісу «ліки» поступили
Й сестра несе «Апоморфін»,
Як алкашу,укол зробили,
Бо їх на рвоти тягне він.

Як тільки рот прийняв горілку,
Що їй підлили в молоко,
Зронила в таз свою голівку
Від рвот,стогнання і ікот;

Тут лікар незамітно вкинув
У таз зелене жабеня.
Клич перемоги з серця хлинув,
Коли це взріло дівченя,

А апетит такий з'явився,
Щоб з'їла все,що хто давав,
Та тільки лікар відхилився,
В носовичок лице сховав.
* * * *
Як часто люди видумляють
Чого нема і не було,
За правду Божу виставляють
Зневір'я бісове кубло
І щиро вірять полтергейсту,
В тарілки,магію,гіпноз,
Й не чинять сатані протесту,
Коли вершить він свій курйоз.

Серця їх відхилив від Бога
Астрологічний календар,
Та їх нутро крушить тривога,
Що скаже відьма та знахар.
І вірять в що тільки завгодно
Та лиш не Біблії святій,
Зріклися Бога всенародно
В зарозумілості своїй.

О,люди!Біблію вивчайте!
Хай Бог порозуміння дасть.
Бо всі загинете,це знайте,
Коли над вами «Чорна Власть».

Січень 2007р.

Чорниці та жабеня.Поэзия

Чорниці та жабеня.
Поэзия