Велика сила в спокої людини.
Коли душа тремтить, не діє дух.
Від нервування прикрі думи линуть
І притупляють очі серця й слух.
Здається, що закрите світле небо
І, як ніколи, темне майбуття.
Надія лиш на Бога – не на себе,
Вливає струмінь вічного життя.
Воно ж бо не в обставинах, не зовні,
І навіть не в характері, словах.
Серця розбиті, що спокоєм повні, -
Це подих віри там, де смерті жах.
Живий потік і радість невгасима,
Засади Царства миру на землі!
Чи володієш ти, мій друже, ними?
Чи в попелищі віри стогнеш з тими,
Кого здолала власна чорна злість!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 590 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
