Заглянув ранок у віконце,
І лагідний промінчик сонця,
Так ніжно доторкнувсь чола,
Мов тепла,неземна рука.
Співають пташечки так жваво,
А серце радість обійняла.
Вони хвалять свого Творця!
А я ж,Господь,твоє дитя.
Чи віднайду слова любові,
Твоєї Величі достойні.
В подяці,щоб моя хвала,
Знялась,як пташка в небеса!
Куди не глянуть мої очі,
Я бачу руки Твої,Творче!
Як за людину Ти подбав,
І все їй в володіння дав!
Поля,ліси,високі гори,
І неосяжні всі простори.
Моря і ріки,океани,
Твоїми повняться дарами!
І серце в захваті тріпоче.
Від радості сльозяться очі.
О мій Творець,яка любов!
Тобі подяка знов і знов!
За сонце,що над нами сходить,
За землю,що так щедро родить,
За ранок скупаний в росі,
Я вдячна,Господи,Тобі!
За небо голубе і чисте.
За зір розсипане намисто.
Що місяць світить нам в ночі,
Я вдячна,Господи,Тобі!
За край в якому народилась,
Бо тут з Тобою я зустрілась.
За радість,що Ти дав мені,
Я вдячна,Господи,Тобі!
Але найбільше Тобі вдячна,
Що Ти терпів ті муки страшні.
І Кров лилася із хреста,
Щоб я спасенною була.
А ще з великої любові,
Ти в небі місце приготовив.
Збереться там Твоя сім'я.
Надіюсь,що там буду й я.
Хай щира вдячність не змовкає.
По всюди і у нашім краї.
Нехай звучить по всій землі,
Ми вдячні,Господи,Тобі!
|
