Дивлюсь на неї з вічних перспектив.
Це – дивний засіб, поміч, це – служіння.
Роблю з питанням: «Як би Бог хотів,
Яке при ній повинне буть сумління?»
Дивлюсь крізь неї на перед, в роки,
Хороший слід по ній лишити хочу.
«Мій Господи, прошу, допоможи», -
Свою молитву до небес підношу.
Вона, як запах Бога, аромат,
Коли сумлінно діється і щиро.
Не з думкою – побільше би зарплат,
А щоб для когось стала, як те миро.
Тоді, без зайвих слів, Христа Закон
Засяє для людей у цьому світі,
Через отих, котрі без перепон
Несуть Його, у Господа одіті.
|
