Коли дивлюсь на Бога я,
То бачу милість, втіху, ласку, -
І вся природа прославля.
Невже, невже попала в казку?
Всю мудрість, велич не збагну,
Творця великого планети.
І мимоволі десь спішу
У стрій, де пишуться куплети.
Тьмянію я, а Він сія,
Малію хай, а Він зростає.
В мені Даруючий життя
Собі оселю нехай має.
Мої думки упорядкуй,
Душі і серцю даруй ясність.
Спереду, Господи, крокуй,
Нехай Тобі приношу радість.
Дай сил не спати. Пробудись!
Душе моя, хвали Ісуса,
І Його Іменем кріпись,
Надійся, віруй і молись!
|
