Про що ти пишеш розкажи,
Який є зміст віршів, скажи?
Напевно, пишеш про любов,
Як свою долю хтось знайшов?
Так скрито мій слухач сміявся,
Про вічне він не турбувався.
І думав: пише про любов,
Бо без роботи, мабуть, знов.
Він мислив про земні принади,
Щоб більш добра зіборать до хати.
Чужими ті слова здалися,
До неба очі піднялися.
Про що пишу?.. О, так хотіла б,
Щоб любов вічна (!) заясніла
У душах людських багатьох!
І та любов правдива — Бог.
Про цю любов спішу писати,
Щоб ту величну оспівати,
Щоб величати знов і знов,
Ту на хресті святу (!) Любов.
Так часто й слів не підібрати,
Щоби безвадну описати.
І скільки б творів не було,
Завжди хвалити є за що!
Від її сяйва я малію...
У її світлі розумію,
Який прекрасчний, славний Бог!
Як добре бути з Ним удвох!
Пісне любові, не змовкай,
Про Бога людям сповіщай!
Несися степом і полями,
Долами, горами, морями.
Звучи у селах та містах,
І на забутих хуторах.
Гей,гей, співай уся природа,
Як сонця схід і до заходу.
Нехай ніколи не змовкає
Хвала, що Богу подобає!
|
