Чому дощі, коли зима панує,
І мокро так, похмуро без снігів
Не сонечко, а вітерець керує
І плаче небо в силі почуттів.
Іду собі, а дощик омиває,
Не знаю вже чи краплі, чи сльоза,
Цей тихий день по-своєму минає,
По-своєму говорять небеса.
Я змокла,та іду і далі мрію,
Що дощ пройде і сонце засія,
І в серці десь тримаю я надію,
Що все мине, і що зігріюсь я!
Зігрій мене, Господь, у цьому світі,
Де інколи так важко далі йти,
Не плакать хочеться, а хочеться радіти
І в радості своїй перемогти!
|
