В математичній країні на початку числової прямої народився Нулик. Він був кругленький та задерикуватий. Він дуже пишався, що стояв на початку числової прямої, а всі інші цифри вишикувалися за ним.
Першою до Нулика прибігла Одиничка, але він не захотів подружитися з нею. Посміявшись з її носика, Нулик гордовито сказав: «Спочатку я!» і виставивши ніжку, додав: «Я,Я,Я, а потім ти!» І Одиничка перетворилася в дуже маленьке число: 0,0001.
Подібне траплялося з усіма цифрами, які приходили до Нулика. Він глузував з них, а потім перетворював на дуже маленькі числа... Світ навколо став мізерно-мікроскопічним. Двійку він обізвав довгошиєю гускою. Трійка була для нього зубатою потворою. Четвірку Нулик назвав одноногим стрибунцем...
Після такого спілкування цифри більше не бажали приходити до Нулика в гості. І він на довгий час залишився сам. Нулик намагався втішатися собою. Він казав «Я», зухвало вставляв ніжку і знов казав: «Я,Я,Я,Я...» (0,0000...) Але нічого не відбувалося. Нулик залишався нуликом... Врешті решт він почав розуміти, що сам по собі він є «абсолютним круглим нулем», схожим на дірку від бублика, або на чорну діру, що було ще гірше...Нулик дуже засмутився і навіть розплакався, але його слізки теж були пустими і лопалися, як мильні бульки!
Тоді Нулик заховав свою зухвалу ніжку, притулився до початку числової прямої і став просити про допомогу. Він навіть не знав, чи є хтось, хто зможе допомогти йому... Але враз над собою Нулик почув чийсь добрий, проникливий голос.
— Синку, я можу тобі допомогти!
Здивований Нулик підняв заплакані оченята і побачив Великого Математика.
— Чому Ти, такий Великий та Всемогутній, хочеш допомогти мені, нікчемному нулику?
— Саме тому, що ти зрозумів, ким ти є насправді. Саме тому Я бажаю тобі допомогти!
— Я образив всі цифри, насміхався з них... Я вигадував їм образливі прізвиська, але насправді я робив це із заздрості. Бо я не такий , як вони! Я трохи схожий на шестірку, але в неї є красива вигнута шия... Я трохи схожий на дев’ятку, але вона має чудову закручену ніжку... А вісімка! В неї аж два нулики... Але вони злиті і не розділяються! Ой, і що ж мені тепер робити?
Великий Математик усміхнувся:
— Все просто. Тобі треба навчитися бути слухняним! Спочатку, Нулику, ти підеш до кожної цифри і попросиш у неї пробачення! Потім Я розкажу тобі, що треба робити далі. Згода?
— Так, я згоден! — Вигукнув Нулик. — А якщо я стану дуже-дуже слухняним, то зможу вирости і стати вісімкою, або шестіркою чи дев’яткою???
— Ні, ти завжди будеш нулем!
— Нулем? ...О-о-о, як же мені сумно! Адже я нікчемна дірка від бублика... Або чорна діра... — похнюпився Нулик.
Великий Математик взяв малого нулика на руки й підняв його високо-високо вгору.
— Подивись, яка велика наша Математична країна! А ти, Нулику, дуже потрібний Мені, як нулик! Якщо ти будеш мені слухняний, якщо подружишся з усіма цифрами, всі разом ми зробимо дуже великі та важливі справи!
Нулик тихенько принишк у долонях Великого Математика. Він думав... По хвильці він прошепотів:
— Дякую! Я вірю, що потрібний Тобі! Я дуже хочу навчитися бути слухняним і разом з усіма зробити щось важливе...
І вони рушили по числовій прямій. Ось і будиночок одинички. Нулик тихенько постукав. Одиничка насторожено висунула свого носика, але побачивши, що біля Нулика стоїть Великий Математик, радісно вистрибнула на доріжку.
— Пробач мене... — чемно вклонився Нулик. — Я погано говорив про тебе... Насправді ти струнка і дуже спортивна! Дозволь подружитися з тобою.
— О, дякую! — зраділа Одиничка, з вдячністю поглядаючи на Великого Математика. — Я згодна з тобою дружити, Нулику!
Нулик взяв Одиничку за руку й сказав: «Спочатку ти!». Він виставив ніжку й додав: « а потім — я». (1,0) Але нічого не відбулося...
Нулик запитально поглянув на Великого Математика.
— Синку, ти знову поспішаєш! Візьміться за руки і покружляйте в математичному вальсі.
Нулик та Одиничка почали весело танцювати. І, о диво! Біля них з’явилося дуже гарненьке число десять (10).
— Ну що, чи до вподоби вам математичні танці?
— Дуже! — Вигукнули друзі.
— Тоді наші заняття ми обв’язково продовжимо. — сказав Великий Математик. — А зараз ми з Нуликом рушимо далі, бо йому треба помиритися та подружитися зі всіма цифрами.
— До зустрічі! — радісно помахали Одиничка та Десятка.
Отак у Нулика почалося нове життя. Він навчився слухатися Великого Математика і справді став Його улюбленим синочком! А Великий Математик навчив Нулика та його друзів танцювати математичні танці і водити хороводи, робити гімнастичні та акробатичні вправи в залах додавання, віднімання, ділення та множення. Всі разом в математичній країні вони і зараз роблять великі та важливі справи!
Ви можете завітати до них у гості і побачити все самі!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Уже ночь за окном - тихо в городе спящем - Вячеслав Переверзев Я могу объяснить тот световой эффект, свидетелем которого стал, только, как чудо Божье. Это случилось в ночь 7 января, в 4 часа. Пробудившись от сна, вышел взглянуть на звёздное небо и помолиться. Увы, но небо было затянуто облаками и звёзд почти не было видно, кроме одной. Когда молился, свет звезды начал неожиданно становиться ярче и ярче и, через какое-то мгновение, стал угасать. Звезда стала такой же малозаметной, как и другие. Это событие и послужило причиной написания данного стихотворения.
