«Ти «поетка»?»… «Я «поетка»?» -
Я аж здивувалась,
Бо до нині, як «поетка»,
Ще не називалась.
Велемовною б не бути,
Серцем не гордитись,
А талантом, що я маю,
Людям пригодитись.
Написати б більш про Бога,
Любов до людини,
Що є істина на світі,
Щастя в Божім Сині.
«Я «поетка»?», і не знаю
Як себе назвати.
Поможи мені, Ісусе,
Серденько смиряти.
Щоби в скромності писати,
Не нестись високо.
Поможи в Тобі лишатись,
Ісусе, глибоко.
Чи «поеткою» зовуся,
Чи просто «що пише»,
Нехай слово на папері
Людину сколише.
Хай не лишиться байдужим
Читач чи прохожий,
Хай захоче бути кращий
В новий день погожий.
Тільки Слово, Слово з неба,
Може так впливати,
Щоб людина зрозуміла,
Що слід гріх лишати.
Щоби стала щасливіша,
Господом одіта,
Щоб в вбранні коштовнім, новім,
Не була б роздіта.
2017
|
