Носіть тягарі один одного…(Гал.6:2)
Один у розкошах мешкає,
Ні в чім собі не відмовляє.
Живе отак, як заманеться.
Говорить: «Все в мене ведеться».
А другий – бідно проживає,
На хліб ледь дітям вистачає.
Він чесно, віддано працює,
Усе ж нужду завсіди чує.
І добре, як багач вважає,
До вбогих руки простягає,
На їжу бідним не скупиться.
Зробити добру річ спішиться.
Подавши милість, він плекає
Добро, що потім позжинає.
Що сіє, те йому вернеться. –
По світу здавна так ведеться.
Не знаєм ми сердець прохожих.
Навіть знайомих чи захожих.
А може у людини скрута,
Тому вона якась «надута»?
Може в кармані копійки,
А в дома нужди і дірки.
Не гаймо в роздумах хвилини,
Спішім на поміч до людини.
Як маєм гроші і достаток,
У дома – затишок, порядок,
То пам’ятаймо, що не всі
Такі щасливі є, як ми.
На добре слово не скупімся,
Хоча би щиро посміхнімся,
Й нам подобріє світ і люди,
І все довкруг прекрасне буде.
Живії люди, поспішаймо, -
Насіння миру розсіваймо.
Нехай згорьований всміхнеться,
Як ніжно серця хтось торкнеться.
Тягар сусіда, так як свій,
Не відкидаймо за обрій.
…Як житимеш так – ти блаженний,
Твій дім буде благословенний.
05/2017
|
