[ ! ] версия для печати
Знову Північ, подружка боса,
У накидці напів-прозорій,
Побрела по холодних росах,
Залишивши у вікнах зорі.
Заховалися сни за тінню.
Їх думки у кутки загнали.
Котру ніч вчить життя терпінню.
Я ж забула і те, що знала...
Від чужих катастроф і горя
Серце боляче віроточить..
Та крізь вікна відкриті зорі
Охорону з небес пророчать.
Що для щастя мені потрібно?
Щоб у Книгу Життя навіки
Записали нетлінним сріблом
Діток, внуків і чоловіка,
Щоб усі мої рідні й близькі
Не згубили дорогу в небо.
І собі, щоб не впасти низько.
Небагато для щастя не треба.
Знову Північ відходить нишком.
Сонний вітер сопе в гардину.
Тільки я ще верчусь у ліжку.
І молюсь за свою родину.
Прочитано 1446 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отзывы
читателей об этой статье
Написать отзыв
Форум
Отзывов пока не было. Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
www.ForU.ru
- (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 -
, тел.: +38 068 478 92 77
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting