Для нас є таким важливим пізнавати Бога у новій грані, у новому вимірі, у новій красі. Знаєте, Бог настільки багатогранний і величний, що нам незмога навіть уявити, Який Він є. Ми не знаємо ні Його Самого, ні як Він виглядає, ні як виглядають ангельські істоти. Біблія говорить, що у Бога є сім очей: ми не знаємо, як ці очі виглядають і де вони знаходяться. Пророк Захарія казав про них: «Ті сім очей споглядають землю» (Захарія 4:10). І ми на цій землі так ніколи і не збагнемо до кінця, як виглядає Бог, і як виглядають всі ангельські істоти, і всі небесні творіння. І нам завжди дивно читати про всі ці небесні речі, описані зокрема у книгах Старого Заповіту, у книзі Єзекіїля, Єремії та інших пророків, які розповідають про ці колеса, які літають і сяють різними кольорами, як ті літаючі тарілки, про це наповнення силою, яке переміщується всюди, про цю колісницю, яка підлетіла до Ілії і забрала його вихором на небо… Нам інколи може здаватись, що ми щось знаємо у нашому християнському житті, та навіть, якщо нам вже виповнилось 80 і ми відвідуємо церкву, то все одно не знаємо ще й однієї мільйонної частинки! Тому нам треба ставити для себе за мету пізнавати, який багатогранний Бог: «Господи, Боже, відкрийся нам! Відкрийся у Своїй красі, і нехай випромениться свіже світло на наше життя!»
Я б хотів поговорити з вами про поглиблення наших взаємин з Отцем. Наведу для початку такий приклад: припустімо, людина захворіла, у неї з’явилася температура, і, щоб її збити, ми беремо якусь таблетку. Але це не лікування! Температура з’явилася у результаті якогось запального процесу, і, щоб вона зникла, треба у першу чергу знайти причину цього запального процесу. Або ж інколи у людей болить голова, і тоді вони приймають якусь таблетку від головного болю. Та сама по собі голова просто так ніколи не болить: причиною того можуть бути зміщені диски, або якісь інші проблеми в організмі, які викликають головний біль. І випити таблетку, щоб зняти той біль, не є рішенням. ТРЕБА ЗНАЙТИ ПРИЧИНУ, ЯКА ЙОГО ВИКЛИКАЄ. І метою моєї проповіді якраз і буде поглиблення взаємин з Богом, в результаті яких ми будемо мати забезпечення в житті. Та часто-густо буває так, що ми, бажаючи мати це забезпечення, лише вишукуємо всілякі обітниці, які могли б працювати на нашу користь, виписуємо їх і проголошуємо… І це добре і правильно так робити! Але, якщо не буде глибоких взаємин з Богом, то ці обітниці дуже рідко будуть спрацьовувати в нашому житті.
Як вже було сказано, суть спасіння полягає у тому, щоб якнайбільше пізнати Його, а все інше набуває змісту, виходячи з цього. Подібним чином, якщо не буде цих глибоких взаємин з Богом, то, які б механізми ми не задіювали в житті, вони будуть короткочасними. Це буде схоже на те, як ви зранку поїли, а в обід вже знову хочете їсти. Ми самі можемо знайти собі цей короткотривалий земний хліб, але весь час будемо хотіти їсти. Саме про це йде мова у Євангелії від Івана, 6-му розділі. Ситуація була наступна: напередодні Ісус нагодував кілька тисяч людей їжею. Вони прийшли до Нього голодні, наїлися і потім бачили, як учні сідали у човен, щоб переплисти на інший бік Галілейського озера. Коли ви знаходитеся на одному березі Галілейського озера, наприклад, в Тіверіаді, то берег Капернаума можна побачити лише в дуже гарний, ясний день. Практично, це справжнє море, і інший берег важко розгледіти. Отже, коли Ісус Христос на березі Тіверіади нагодував людей, вони бачили, що до човна сідали лише учні, а Він залишився. Та, поки учні перетинали озеро, на ньому здійнялася буря, вони полякалися, аж раптом їм з’являється Ісус, і, щойно вони оговталися, як човен опинився біля берега Капернаума. А тим часом люди прийшли на той берег, звідки відправляли Ісуса, довго Його там шукали і не знайшли! Тоді давай добиратися різними шляхами – хто човнами, хто пішки – на той бік, щоб знову знайти Ісуса. А, побачивши Його, питали: «Учителю, як це так? Як Ти сюди дістався? Ми ж бачили, що Ти не сідав до човна з учнями!» Почнемо читати з 25-го вірша: «І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та й не віруєте. Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов. І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов? А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою! Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня. У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має. Я хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, і померли. То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!» (Від Івана 6:25-58).
Хочу вас запитати: чим були захоплені ці люди, коли бачили Ісуса? Судячи з цієї історії, яку наводить Біблія, люди були в захваті від того, що Він їх нагодував, просто зробив для них багато їжі, вони їли і наситилися. За ніч вони зголодніли і наступного дня знову прагнули прийти до Ісуса, щоб Він їх нагодував. Вони зауважили в Ісусі доброго дядька, який здатен робити чудеса, щоб їх годувати! Бідний народ! Переважно там були не багаті люди, а бідняки, які часто були голодними. І от прийшли вони і не кажуть Ісусові прямо: «Учителю! Зроби нам ще таке чудо, щоб ми наїлися!», а починають до Нього так здалеку підходити, натяк давати. У 26-му вірші наводяться Ісусові слова до них: «Ви не тому Мене шукаєте, що щось вас інше вабить, а ви Мене шукаєте, щоб Я вам їжі дав, бо ви їли з хлібів і наситилися». Тобто, Він зразу ж почав викривати причину, з якої вони Його шукали. І каже їм: «Ви повинні пильнувати, дбати не про цю поживу, щоб тіло своє нагодувати!» Вони ж, зрозумівши, що йде гра, продовжують свою дискусію: «Ну, от, знаєш, Учителю, отці наші у пустелі їли манну! І ми знаємо, що Мойсей був герой! Бо він помолився і Небесний Отець дав їм манну з неба!» І послухайте, яке безглузде питання вони потім поставили Ісусові: «Учителю, а що Ти ще сьогодні можеш зробити такого великого, щоб ми побачили, що Ти особливий і що Ти є Син Божий?» Лише вчора Ісус Христос із дитячого сніданку – двох рибок і п’яти хлібів – зробив для них такий бенкет, що тисячі людей наїлися! А вони про те ніби забули, а почали Йому конкретні натяки давати: «Отці наші в пустині були, і Бог їм манну з неба дав!..» Іншими словами, вони кажуть: «Ну, так, вчора Ти зробив таке чудо, можливо, сьогодні Ти нам якогось шашличку підкинеш?.. Барбекю? А, можливо, нам сьогодні якісь особливі пироги з маком перепадуть?.. Мойсей-то був герой! І ми хочемо в Тобі бачити героя! Покажи нам!»
Ісус Христос вже давно збагнув, про що йде мова, і починає їм тлумачити: «Ви знаєте, насправді, той хліб уже є з вами, і Я є тим хлібом, який послав Отець Небесний! Я є прообразом тієї манни, яку Мойсей давав для ізраїльського народу, Я є виконанням того пророцтва! І Я вам даю слово, даю їжу, поживу. Дбайте про поживу не для тіла свого, щоб вижити, а про іншу поживу, якою ви наїстеся і не будете кожного дня хотіти їсти, як вам наразі хочеться цієї тлінної їжі!» Вони заходилися знову Йому щось там розказувати, і Він продовжив: «Бо хліб той, що сходить з неба, то тіло Моє! Хто не буде їсти тіла Мого і не буде пити крові…» Це, знаєте, Він їм вже такий шматок їжі кинув, що між ними геть розбрат пішов: «Про що це Він говорить? Ми не розуміємо!» Я вам скажу: вони все дуже добре розуміли, просто думали, що лише вони одні розумні, а всі інші, включно з Ісусом, нерозумні! Вони дуже добре розуміли, про що говорив Ісус, просто не хотіли того чути! Їм куди цікавіше було з’їсти шашличка, наситити свої шлунки і знову розійтися по домівках, а назавтра вони б знову шукали Ісуса! І вони б ще якусь причину знайшли: «Ну, Учителю, чим Ти сьогодні Себе доведеш? Якщо Ти сьогодні явиш якесь особливе чудо, то ми вже насправді будемо заступатися за Тебе перед фарисеями!» А на четвертий день вони б ще щось вигадали!
Знаєте, люди були створені Богом з потребою в харчуванні, яке приходить із зовні. І немає різниці, яке це харчування: чи воно для фізичного тіла, чи для духовного… Бог створив людину, яка має потребу наїстися. Та Ісус Христос прийшов і наставляв цих людей: «На цій землі ви не знайдете нічого, що могло б вас наситити, щоб зробити вас задоволеними і повноцінними». І продовжує: «Отець Небесний послав Мене у вигляді манни, щоб ви їли, наситилися і були ситі». Він їм казав про духовну їжу, а вони все про тілесне думали, та про базар, щоб те служіння якомога швидше закінчилося, аби їм піти на базар та купити там кавуна, або якийсь шматок ковбаси, чи ще щось, бо вже їсти хочеться. А Ісус їм говорив: «Я прийшов для того, щоб відкрити вам глибину, яка полягає у взаєминах зі Мною і з Отцем».
А тепер поставлю вам інше питання: як вам здається, коли Адам і Єва були в Едемському саду, чи були вони забезпечені поживою? Немає сумнівів, що голодними вони не були! Бог попіклувався у тому саду про всю поживу, яку вони могли б їсти і бути ситими. Та прийшов диявол і запропонував їм іншу поживу, ніби їм не вистачало приготованого Богом! Диявол посіяв у них сумнів, сказавши: «Ви що, думаєте, що оцієї всієї поживи для вас буде достатньо?! І що ви отак і житимете собі в гармонії? Ні! Ось, є ще щось… Коли ви це скуштуєте, то вам очі ще більше відкриються! Цієї поживи для вас недостатньо! Я вам даю іншу приману!» Коли Адам і Єва були в Едемському саду, вони кожного дня спілкувалися з Богом у прохолоді дня. І оте спілкування з Богом якраз і було для них особливою поживою; все інше було додатковим, і Бог Сам піклувався про насичення їхніх тіл усім іншим. Основним було спілкування з Богом. Та що сталося, коли до Едемського саду пробрався сатана? Він сфокусував їхній погляд на матеріальній їжі. Він відвів їхній погляд від Небесного Отця і вказав їм на плід, який висів на дереві, – на матеріальну частину тіла.
Аналізуючи ці події, які трапилися в Едемському саду, я згадую слово, яке Ісус Христос сказав Своїм учням: «Я є хліб життя. Всякий, хто буде куштувати Мене…» Ісус тут говорив про глибокі взаємини: тобто, якщо ти їх зі Мною матимеш, Я подбаю про все твоє життя: подбаю про твою роботу, твою сім’ю, твоє навчання, твою особисту долю… Сьогодні, так само, як і в часи Едемського саду, диявол приходить і хоче перевести ваш погляд із взаємин з Богом на матеріальні речі. А тоді відбувається наступне: люди починають метушитись, на одній роботі пороблять – не подобається, шукають іншу роботу, там пороблять – теж не подобається, кидаються на пошуки третьої. Або приходять люди в одну церкву – їм там щось не подобається, біжать до іншої, а потім до третьої і до четвертої. Або мають одного друга, та розривають із ним взаємини і шукають іншого друга. Подружили трошки із тим другим, розірвали і з ним взаємини, і шукають когось третього! Одним словом – ЛЮДИ ШУКАЮТЬ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЧЕЙ! І так само було в старі часи, як про те писав Апостол Павло: «Одні кажуть: я Павлів, другі кажуть: я Аполосів, треті кажуть: я Кифин, а четверті кажуть: я ще якогось там Архимаїла учень!» Люди бігають з однієї церкви до іншої, кидаються від однієї науки до другої, і знай щось шукають у своєму житті!
А моє послання сьогодні є дуже простим: ЗНАЙДИ ОТЦЯ, ЯК БАТЬКА! Маючи з Ним близькі взаємини, ти вже ніколи не будеш метушитися, Він покаже тобі дорогу, по якій тобі іти, і на цій дорозі ти будеш ситий духовно, а Він, у Свою чергу, подбає про все твоє матеріальне: про твою їжу, одяг, твоє здоров’я, твоїх дітей, твою роботу і твоє житло. Ми сьогодні живемо у час, коли весь світ є голодним! Прочитаємо одне місце з книги Приповістки Соломона, в 9-му розділі із 14-го по 18-й вірші, де мова йде про блудницю: «Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому: Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб… І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!…» (Приповісті 9:14-18)
В наші дні в образі цієї блудниці виступає диявол, який говорить під виглядом реклами, через телебачення, через інтернет, через вулицю, через цей світ, пропонуючи свої способи і своє забезпечення. Так, люди уловлюються на різні Форекс-ігри в інтернеті, або виносять з дому гроші, ховаються від батьків, бо думають, що виграють і куплять собі машину або хату… Брехня! Заманки! Світ сьогодні наповнений злом, і диявол ніколи не являє себе у вигляді диявола, а приходить у вигляді Ангела світла. І він пропонує тобі заманки, щось благоприємне, благородне, та ще й під таким чистим, гарним соусом – «Це ж я і в церкву зможу пожертвувати!.. От я піду на роботу, зароблю гроші, буду десятину віддавати…» А ця робота може бути від диявола! Ти за неї візьмешся – і вже ніколи не зможеш до церкви прийти! І кому будуть потрібні ті гроші і ті десятини? Та добра новина для всіх нас полягає у тому, що Ісус Христос проголосив: «Я є хліб життя, Я джерело, і Я зроблю твоє життя у гармонії. Лише шукай зі Мною взаємин, шукай близькості, бажання, щоб Дух Святий приніс розуміння Мене, Хто Я є. Переживай на власному досвіді насолоду в хвалі, насолоду від читання Біблії, роби це не примусово, не тому, що так треба робити, а тому, що ти від того переживаєш насолоду…» Знаєте, живучи так, ви вже не будете непокоїтись, а, якщо й трапиться якась потреба в матеріальному житті – Бог її забезпечить.
На жаль, сьогодні у християнстві багато людей приходять до Бога щоб Бог покращив їх матеріальний добробут. У світі побутує така підступна, фальшива думка, яку підкидає диявол, що ти сам повинен дбати про своє життя, сам повинен хапати різні можливості і докладати максимум зусиль… Все правильно! Але, знаєте, що стоїть за тими словами? Вони не дають місця Богові! Виходить, що ти сам повинен свою долю влаштовувати? І наше життя абсолютно не підконтрольне Богові і Його взагалі немає в нашому житті? Ми самі повинні думати, де заробити гроші, куди піти вчитися, і хто стане нашим чоловіком, або нашою жінкою?.. Так, ми повинні думати самі, але у всьому тому маємо питати: «Господи, чого Ти хочеш у моєму житті? Чи є в тому Твоя воля? Чи є в тому Твоє бажання?» І Бог відповість: «Так, Я не буду проти, Я поважаю твій вибір. Хочеш ти йти начальником якогось заводу – будь ласка, йди, це твій вибір, і Я його поважаю! Але коли там будуть перевірки, або коли тебе на тій роботі діставатимуть, Я не буду тебе захищати! Бо це була не Моя воля, щоб ти туди йшов на роботу. Будеш сам відкупатися, щоб себе захистити, аби не потрапити до в’язниці!» В наші дні є дуже важливо шукати Бога в глибині взаємин: «Господи, як Ти хочеш? Поведи мене! Поведи мене у виборі професії, у створенні сім’ї, у служінні…» Якщо Дух Святий тебе веде і дає тобі спрямування – у всьому буде гармонія, забезпечення, і не буде бунту.
А найголовніше – ми не будемо ходити за Ісусом в образі цих людей із Євангелія від Івана: «Господи, ну і яке чудо Ти сьогодні для мене приготував? Господи, ну і який хліб Ти сьогодні для мене даси? Я очікую від Тебе! Я ще більше і більше переконаюся, що Ти є Господь!» Яка ж дурість так казати! А хіба Він не є Господом? Коли Він вчора зцілив тебе від такої хвороби, від якої ти міг би померти, коли зберіг тебе від смерті – хіба Він не був Господом? «Якщо Ти сьогодні не зробиш, то Ти не будеш моїм Господом! Якщо Ти сьогодні врятуєш мене від моєї вчительки, і вона мене не спитає, і я не отримаю два бали, – то я Тебе прославлю, Господи, і розповім у церкві свідчення!» А коли ти вчора йшов по дорозі і тебе ледь не збила машина, так що ти зараз вже був би на тому світі – нібито й немає, про що розказувати… Ніби і нормально… Це ненормально! Хочу ще раз сфокусувати вашу увагу: шукайте Господа не тому, що Він нагодував вас Своїм земним хлібом, а шукайте із Ним взаємин, бо це найбільше і найважливіше!
Сайт: http://heavens.com.ua/
Автор проповіді: Володимир Андрощук
Редактор: Наталія Тітко
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
