Коли заходив перший раз на сайт, а особливо це робить людина, яка хоче писати, переповнена Божою Любов’ю, хоче говорити про якісь проблеми, то усе здається таким цікавим: “Християнська газета”, можливість вільно публікуватися, жодного рецензування. Але потім коли починається “коментування”, то тут ти розумієш, що тут нема самого головного — любові. Тобі так просто можуть поставити одиницю, написати “що про тебе думають”, вказати на твої помилки. І від цього в тебе не те, що зникає бажання щось тут писати чи якось відповідати, але навпаки ти відчуваєш себе порожнім, тебе відкинули, не зрозуміли; часом закипає гнів і ненависть.
Ні, я розумію, що усюди люди такі. Зайди в церкву і там тебе можуть обізвати і вказати на твоє місце. І тут теж є досить багато людей психічнохворих і неврівноважених, які нічого не мають спільного ані з Христом, ані з Церквою. Що тут усього на всього вільний простір. І те, що він має таку назву, то ж не всьому віриш: і на заборі теж щось написано. Але мені все одно хочеться прореагувати вас усім, які тут вважають себе експертами: що ви зробили? Чого ви досягли у своєму житті? Христос усе одно буде судити нас по вчинках добрих (!): вони або були, або ні. Що толку від ваших коментарів? Якій сенс вони несуть? Що ви хочете донести? Ти — дурний! То Христос сказав, що чекає людину за таке слово. Ви хочете допомогти іншій людині? Знайти тут співрозмовника? Для чого ви виливаєте тут своє обурення? Життя не склалося?!
А друге, що я хочу написати — тим, які шукають правду. Так, Бог діє де хоче. Але, якщо ти хочеш познайомитися з дівчиною, гарною і доброю, то не йдеш у нічний клуб. Не можна шукати правду свідомо у смітнику. Треба вміти відрізняти Святе Письмо від апокрифів, Церкву від секти, а любов від фальші. Ні, я не до того закликаю, що не шукати чи не читати тут нічого. Я про те, що якщо ви дійсно хочете знайти Правду, то недостатньо просто читати, навіть саме Слово Боже. Не достатньо вірити. Бо віра чинна любов’ю. А цю Любов вам ніколи не замінить Інтернет, коментування чи навіть спілкування. Для того, щоб зустрітися з Христом, треба знайти Його в тому, хто страждає. Віра це не якась розумова діяльність. Віра це життя і її не можна звести до літератури.
Ви можете спитати: чого ж ти сам тут пишеш? Йти займатися хворими, як ти такій розумний! Ось саме в цьому і проблема, що я не можу. Справді не можу. Якби міг, то і чинив би це, але не можу. І я не хочу говорити чи писати про те, що моє життя не має ніякого сенсу і єдине, що я можу робити це писати, що це є мій сенс. Ні, усе в Бога має значення. І немічний інвалід, і сильний та здоровий чоловік, як писав колись Апостол Павло: у Бога є різний посуд. Але пишу я тут, тому що мені дійсно хочеться зачепити чиєсь серце і комусь допомогти. А раптом ця моя писанина комусь допоможе? Людина не захоче жити, буде думати про смерть, а прочитає мої слова і не вчинить цього. Як бачите, я романтик.
Тому мені дуже сумно від того, що так багато бруду тут є на цьому сайті. Ні, я розумію. Що мають бути і єретики, і невігласи, але іноді це так справді дратує. Я розумію, що це в мені просто нема любові, що я надто про себе переживаю, про те, як мене сприймають, але я все одно хочу нагадати — метою і сутністю християнства є любов. І коли тут, на християнському сайті є такі речі, то вони свідчать, що ми всі дуже далеко від Бога і свідки Єгови є певно кращі за нас, як і деякі погани та атеїсти.
Чи мені стало легше від того, що я написав? Ні. Чи я прагнув, щоб мені стало легше? Ні. Для мене просто залишається відкритим питанням чи має цей сайт і моя писанина, якусь цінність. Якщо ми не можемо нормально спілкуватися, то чи варто це робити? У мене є багато “друзів” з Церкви з якими я не спілкуюся, не вважаю за потрібне. Я не бачу ніякого сенсу підтакувати дурницям. Може краще просто мати свій сайт і там писати, тим більше якщо це сайт Церкви, а не такий собі вільний простір. Чи є сенс в тому, щоб шукати людей, навертати їх, якщо ти потім не можеш з ними спілкуватися? Для мене це питання тим більше має гостре забарвлення, що ось приходить така людина в Церкву, а Там у нас таке! Ось і думаєш: а для чого ти її Туди привів?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дорогой брат.
Я бы хотел дать тебе совет. Я делаю исключение, ибо обычно не делаю советы.
Во-первых, -ты вошел на сайт " Газета для тебя " , этот сайт как и другие, доступны по всему миру, читают кому угодно. Проверь, напиши свое имя, в поиск гугл или яндекс и др., и ты увидиш свои статьи. Это мир а не церковь. Ты если решил писать, то тебе нужно писать так, чтобы быть готовым ответить на вопросы или уметь аргументировать.
Вот на сайте есть профессиональные комментаторы, их надо выслушать, ибо не все они обидчики. Их комментарии не всегда плохо, ибо надо тебе извлечь драгоценное из ничтожного. Надо не обижаться, а делать себе выводы. Мне кажется, что кто идет на войну, тому надо вооружаться как след.
Еф 6:16 а паче всего возьмите щит веры, которым возможете угасить все раскаленные стрелы лукавого;
Еф 6:17 и шлем спасения возьмите, и меч духовный, которыйесть Слово Божие.
Если ты не имеешь брань, ты будешь ранен.
Моё мнение, что ты ещё не готов вооружатся, по этому ты легко ранимый.
Но если ты будешь свои слова подчеркнуть Словом Божиим, то ты сам будешь учится и других наставлять. Это твердая пища.
Агитировать кого нибудь в католическую церковь, это не от Бога, так как всякая агитация не от Бога. Тем более сам свидетельствуеш о безразличия находящего там.
Ты ищешь любви в мире? Там её нет, ты нуждаешся любви, тебя никто не полюбит, если ты сам не будеш любить обижающих тебя. Бог нас врагов полюбил так, что Сына отдал за нас. Такие же чувствования должны породит нас Дух Святой во Христе. Он не обижался и не взаимствовал, надо брать пример от Него.
На счет олега лисицы и его комментариям надо прислушиваться, ибо если он или другие возмущены, то значит чем-то возмутили их. Дать правильную оценку для себя.
Надо различать добра от зла. Есть такая украинская песня; " Червону руту не шукай вечорами " , вечером во тьме ты не различишь цвет, во свете если пребудешь то будешь различать, и будет тебе похвала от Бога.
Сатана не только обличает и обижает но и хвалит, чтобы душа возвысился. Поэтому нам всем надо мужатся.
Укрепи веру свою, Но смотри, что бы своё не предлагай, ибо что написано пером, не выбешь топором.
Твое состояния не должно быть выше, Слова Божия, ибо слово Бога истина и неприложна. Оно не меняется по настроению.
Ты должен забыть о твоей немощи, и благодарить Бога за этот участь, ибо Он поставил тебя в это положение. Ты научись прославлять Бога а не человека .
Ты много сможешь укрепляющим тебя Господа , но сначало прийми Его в сердце, если ты этого еще не сделал.
Спасибо за внимания, брат Габор. Комментарий автора: Дякую, але мені усе одно не зрозуміло для чого на цьому сайті "професійні" коментатори. Хто вони? Для чого вони тут?
Якщо це світ і тут треба боротися, то чого я маю боротися проти штучних "професійних" коментаторів?
Виходить, що цей сайт все-таки комусь належить і хтось тут має право виносити оцінку, а я маю на це реагувати. Для чого?
Так, може у Католицькій Церкві не все добре, але я визнаю Її, вірю в Неї. А то виходить, що хтось на сайті виконує роль ту, яку я відношу у своєму сумлінні до Церкви.
я нічого не маю проти того, що Ви написали про мене. Але саме ця манера - не ображайтесь - і не дає мені можливості нормально спілкуватися як брат з братом. Може тепер у Вас такій настрій і Ви такого за звичай не робите, але це дуже часто так є з боку протестанських братів: вчити, ти не такий, ти слабкий.
Ось саме такими і є коментарі.
Якщо Ви сприймаєте мою писанину, як агітацію, то це Ваше право. Але я повторюю, що в сучасному світі непримирення між християнами є одною з головних світових проблем.
Безперечно, це не перший раз, коли я не можу знайти спільної мови з "братами", в мене опускаються руки. І однією з причин того, що я писав тут, було прагнення зустрітися з вами.
я не приховую того, що я часто є нестриманий, слабкий і все, що Ви про мене написали. (До речі ці слова також колись використовував Апостол Павло щодо себе самого - Ваші слова!) Але не буду приховувати, що саме небажання протестантів йти на діалог - бо ми праві! - є причиною того, що виникає дійсно прірва між нами та вами. На жаль.
З сумом пишу це.
я не заперечую, що сайт має якесь значення, але моє прізвище і так відоме. Мене не цікавить людська слава. я взагалі вважаю, що краще ніж Святе Письмо і Йоан Златоустий про Бога вже ніхто не скаже, але ти не хочеш бути самотнім у вірності Богу. І ось цієї відповіді не має.
Може все, що я написав Вам особисто не стосується, але Ви були відверті і мені хочеться Вам написати.
Тому я з сумом маю визнати, що нам нічого не залишається як сидіти у "своїх гетто". У вас своя правда, в нас своя. Зустрічі не відбулося.
На останок розповім Вам одну історію. Коли я був ще молодим семінаристом, то проводив екскурсію для відвідувачів. Стояв я коло статуї Діви Марії і говорив про те, що Її стосуються слова з Книги Буття. Потім всі розійшлися, одна жінка мені каже: ти - неправий. я хтів сперечатися, а вона мені каже: не треба, в мене в сина проблеми, помолись за нього, ми ж християни.
Любов є самим головним. І Її між нами нема. Навіть "правда" стоїть проти Любові. Хіба має так бути?!
олег лисица
2016-07-06 18:55:23
Габор, благодарю вас за понимание происходящего.
Стас, порой приходится идти на крайние меры в попытке расшевелить душу человека для его же спасения. Порой это срабатывает, а чаще - нет (так устроен этот мир). Я превосходно знаю разноуровневых бесов людской души и имею власть изгонять их, заполняя пустоту накатом слова Божьего ровно столько времени, сколько требуется для окончательного исцеления человека по данному изгнанию. Знаю духов смерти, преисподней, бездны и этого мира, которые обязаны уйти на вторые номера, если мне предоставляется право участвовать в духовном исцелении души страдающего, имеющего свободную волю принять предложение или отвергнуть его. И то, и другое я принимаю с готовностью.
Относительно нашей словесной дуэли: к таким делам допускаются те, кто может ,,потянуть" ожидаемое от них. Благодарю за внимание. Комментарий автора: я не буду більше нічого коментувати, але буду молитися за Вас
Габор
2016-07-06 19:28:33
Брат, откуда взял, что я протестант? Я.рожденный католик и люблю католиков, ибо там мои родственники. Но я уверовал и оставил ту мертвую систему, и пошел к другим братьям, (протестантам ),а оттуда исключили, знаешь почему, ибо я читаю Библию, и не соглашусь со злом.
Они тоже читают но не считают истину равным любовью, как и ты брат. Истина то и есть любовь не ниже не выше, Истина это Иисус Христос. Кто любит Господа тот любит Его Слово и исполняет. Откуда можно знать Его заповеди и исполнить ? если ты не знаешь Его и не ищешь Его волю. Ты хочешь обойти этого?
Я только послал один отзыв и ты уже посчитал меня за противника.
Но мне кажется, что ты боришся со всеми, кто не гладит тебя по спине. Не жди от людей одобрение и жалость, ибо Сам Господь тебя любит и надеюсь сжалится и проявит милость к тебе.
Люби своих комментаторов, ибо они не хуже тебя. Ты себя любишь и полюби и людей таких, какие они есть и которые не согласны тобой. Я понимаю, что не конструктивные комментарии никуда не ведут, но ты сам этого делаешь со мной. Если ты не будешь снисходительным к другим, не к злу, и остатся эгоистичным, тогда ты не будешь иметь истинных друзей и братьев с которыми желаешь дружить. Я стобой могу общаться только по Писанию, а не по принуждению , как это ты предлагаешь.
Думаю что зря теперь пишу тебе, но надежда есть, чтобы ты принял истину и любовь Бога. Комментарий автора: Мені дуже сумно, що у Вашому житті так сталося. я сам багато разів був на Вашому місці, та й тепер я думаю не кінець.
Але все одно я Вам хочу сказати, хай не про Вас, про мене. я потребую Церкви. Потребую не тільки Бога, Якій любить мене, але і людини. І мені сумно, коли в Церкві такого не має. І справу не вирішить, коли я буду сам любити. Бо я сам світ не можу змінити і від того, що я буду любити своїх коментарів не зміниться все. Справа не в тому хужі вони чи кращі, справа в тому, що любов веде до зустрічі. А цього нема. :(
олег лисица
2016-07-07 07:44:17
Спасибо тебе, Стасик, что благодаря тебе я обрел брата в лице Габора.
Габор
2016-07-07 19:10:55
олег переходи под моих статей, чтобы не утружнять стасика
олег лисица
2016-07-08 07:51:48
Габор, с большим удовольствием принимаю ваше предложение.
Смени дорогу. - Алексей Это одно из моих стихотворений, о встрече с Господом. Эти встречи происходили во время сна. Бог пришел в мою жизнь в моих снах, и предупредил, что я должен менять свой образ жизни. Что есть, что - то более важное, чем то, как я живу. Со своими проблемами, заботами, и грехами, мы закрылись от Бога, как толстыми дверями. И даже после первого сна, или ведения, я не открыл эти двери. Я посчитал его за обычный сон, и не придал ему особого значения, продолжил свою безпутную жизнь. Единственное, что осталось в моих мыслях, это Божье прикосновение. В скором времени последуют новые сны, более настойчевые и более откровенные, которые заставят меня всерьез задуматься о своем будующем. Я благодарен Богу, за Его любовь ко мне, за Его терпение. Этим стихотворением, я хотел показать. как важно обращать внимание на не ординарные вещи, которые с нами происходят, чтобы не пропустить Божье прикосновение к нам. Возможно одно из таких прикосновений, может изминить, всю нашу дольнейшую жизнь.
