я нічого не збирався писати про київській парад. Для чого мені це? Нові проблеми? Щоб мене ще почали звинувачувати в тому, що я нетолерантний і не люблю геїв і лезбійок? Щоб знову чути ці вирази про мого Бога, Якого люблю, що Він поганий?
Цими думками я поділився зі своїм духовним отцем, а він сказав, що я навпаки тікаю від проблем і мав би писати. І я написав. Не знаю чи це хтось читав, але після цього у мене було багато контактів щодо цієї теми. І тепер я хочу вже писати. Так, як Ісус сказав Апостолові Павлові, що ти будеш про Мене свідчити, то я хтів би використати цю нагоду для того, щоб писати про це.
Справа ж не в тому, що Церква забороняє комусь не так використовувати своє тіло. Справа теж не в тому, що права когось порушуються. Справа в тому, що є головним? Тіло чи дух? Що визначає людину? Спроможність використовувати своє тіло для задоволення чи зрікатися його і забувати про свої потреби для того, щоб любити? Що є сенсом людського життя: отримати тут, тепер, якомога більше чи прагнути чогось більшого? Чи може мене задовільнити людська любов? Чи від того, що я буду люблений тим, кого я люблю - я буду щасливий? Чи щастя полягає в тому, щоб бути здоровим, ситий, задоволеним, реалізованим? Чи наше людське життя є нам дане лише для того, щоб ми ними користалися і були через це щасливі чи ще щось більше? Питання так насправді є в тому: яке призначення людини? Чи існує Небо, про яке свідчить Церква?
І мені дивно, але зовсім не хочеться про це писати. Люди стали глухі на якесь логічне розуміння. І попри те, що я сам усвідомив, у світі зовсім нічого не змінилося. я сам отримав цей дар: зрозумів, що мене любить Бог. І мені зовсім нічого не хочеться ділитися цим даром. Тому я пригадую одні слова з Євангелія, які я не можу процитувати, бо вони образять тих, які відкидають Євангеліє.
Крім того я зовсім не вважаю себе "уповноваженним" для того, щоб свідчити всім. Для цього є і Папа, і наш Архієпископ і всі єпископи зі священиками та дияконами; за яких я постійно молюся, щоб вони це гідно чинили. Мені б хтілося лише молитися і перебувати з тими, кого люблю.
Тим не менш. Хочу зазначити:
1. Проблема гомостатевих зв'язків не справою "рівності" чи "справедливості". Це питання передо всім Божого призначення людини. Апостол Павло у Листі до Римлян зазначає, що ця "проблема неадекватності" є лише наслідком того, що людина не вірить в Бога, не прославляє Його своїм життям. Людина, яка не має джерела свого щастя у Богові, починає шукати це щастя де лише можливо аж до знущання над своїм тілом.
А так насправді лише Бог може зробити людину щасливою. Ані інша людина, ані якісь тілесні чи духовні задоволення. Лише постійне спілкування з Самим Богом, Джерелом Любові. Людина має в собі душу, яку може наповнити лише Бог.
2. Питання свободи, яку порушують правозахисники щодо статевої свободи, не є питанням юридичної цінності. Це питання самих основ Держави. Що є правом? Що є Законом? Чи те, що ми визначаємо чи щось інше, Хтось Інший? Хто є джерелом закону?
Якщо ми можемо вирішувати такі питання: як життя інвалідів, ненароджених дітей, хворих та старих, то чи не стаємо ми понад самим правом і Життям?
Бо якщо є Бог, то ми не можемо узаконювати одностатеві шлюби. А якщо Бога не має ... то, хто тоді несе відповідальність? Народ? Держава? Хто має право вирішувати що є нормою і законом?
Для мене як людини віруючої тут нема питання. я знаю про Закон Бога. Для тих, які не вірять, питання на чому вони будують своє життя. І тому я думаю тут такою важливою є Церква, бо Вона має свідчити світові, якій насправді не знає відповідей ані про людське життя, ані про цінності, про те що є справжній сенс, для чого це все і що нас чекає. Церква має свідчити про Христа!
3. Якщо ми визнаємо, що призначенням людини є Вічне Життя, то маємо не тільки зректися статевих збочень, але будь-якого гріха. Нехай ніхто не забуває, що Церква не лише виступає проти гомостатевостей, але і проти дошлюбного сексу, проти розуміння сексу як для свого задоволення, бо виступає проти контрацепції, Вона має священиків, які живуть у целібаті. Церква свідчить про Небо, як про призначення людини. І все, що стоїть на заваді цьому, має бути відкинуте.
Питання про гомосексуальність є питанням про гріх. Чи ми розуміємо, що є зло, яке ми робимо? Чи ми розуміємо, щоб від нас залежить наша вічна доля? Чи ми розуміємо, що будемо нести відповідальність за відношення до наших ближніх? Чи говоримо ми правду? Тому і я пишу це лише через те, щоб Бог не сказав мені потім: чого ти мовчав? Через те, що я вірю, що Бог може мене використати для того, щоб когось спасти від гріха.
Наше життя не є лише даром, з яким ми що хочемо те робимо. І я сам часто це усвідомлюю, коли думаю про смерть, про тих, які в силу хвороби, не можуть робити те, що я. Життя є даром, за якій ми буде складати рахунок. І, якщо я витратив своє життя на статеві задоволення, то нема чого потім дивуватися, що я потраплю в пекло. Про що говорив Христос у притчі про богача і Лазаря. І, навпаки, якщо я все життя робив добро, вірив і сподівався, відкидав гріх, забував про себе, то я можу сподіватися, що Христос мене прийме до Себе.
Питання гомосексуалізму є питанням егоїзму. І пишучи це все я зовсім не думаю про тих, які "тішуться" своїм тілом, я думаю про калік і інвалідів, про тих, які не можуть ходити чи розмовляти, яких мучить статевий потяг і вони від нього не те, що не отримують ніякого задоволення, лише страждання. я думаю про них і кожного дня і ночі молюся (спати я все одно не можу). І якби мені хтілося, щоб усі ці люди, які захищають збоченців звернули свою увагу на них, то я б вважав би своє життя недаремним, а цю писанину не марною.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рим 1:16 Ибо я не стыжусь благовествования Христова, потому что оно есть сила Божия ко спасению всякому верующему, во-первых, Иудею, потом и Еллину.
Рим 1:17 В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: праведный верою жив будет.
Рим 1:18 Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду человеков, подавляющих истину неправдою.
Рим 1:19 Ибо, что можно знать о Боге, явно для них, потому что Бог явил им.
Рим 1:20 Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы, так что онибезответны.
Рим 1:21 Но как они, познав Бога, не прославили Его, как Бога, и не возблагодарили, но осуетились в умствованиях своих, и омрачилось несмысленное их сердце;
Рим 1:22 называя себя мудрыми, обезумели,
Рим 1:23 и славу нетленного Бога изменили в образ, подобныйтленному человеку, и птицам, и четвероногим, и пресмыкающимся, –
Рим 1:24 то и предал их Бог в похотях сердец их нечистоте, так что они сквернили сами свои тела.
Рим 1:25 Они заменили истину Божию ложью, и поклонялись, и служили твари вместо Творца, Который благословен во веки, аминь.
Рим 1:26 Потому предал их Бог постыдным страстям: женщины их заменили естественное употребление противоестественным;
Рим 1:27 подобно и мужчины, оставив естественное употребление женского пола, разжигались похотью друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение.
Рим 1:28 И как они не заботились иметь Бога в разуме, то предал их Бог превратному уму – делать непотребства,
Рим 1:29 так что они исполнены всякой неправды, блуда, лукавства, корыстолюбия, злобы, исполнены зависти, убийства, распрей, обмана, злонравия,
Рим 1:30 злоречивы, клеветники, богоненавистники, обидчики, самохвалы, горды, изобретательны на зло, непослушны родителям,
Рим 1:31 безрассудны, вероломны, нелюбовны, непримиримы, немилостивы.
Рим 1:32 Они знают праведный суд Божий, что делающие такие дела достойны смерти; однако не только их делают, но и делающих одобряют.
мне кажется, что это всё, что выше написано, смертельный грех,особенно гомосексуализм, ибо это уже наказание от Бога, если мы внимательны написаному. Римляне того времени были слишком распущены морально, из-за идолопоклонства. Они устраивали оргии при богов своих, они не имели в разуме Бога и.т.д.
Лучше стоит сегодня дело с этим? Нет! филантропы свем прощают и всех прощают, но наш Бог говорит, даже не молится за них. Бог в прошлом сильно наказывал этот грех см.Содома и Гоморра, иколена Венямина.
Для этих не было спасение, один Лот семьей спасья и женщины колена Венямина.
Я могу быть не прав, но пока я так думаю.
Каждый человек может стретится с Господом, за это заботится Дух Святой, но если душа познавший пути Бога и не прославила Его, тогда Бог наводит на него заблуждение.
