На скільки ближче вони до Бога,
Коли лиш двох, удвох в тиші.
Схиливши на коліна ноги,
Прохають: "Господи, прийди."
Самітньо часом їм буває,
І слова нІкому сказать,
З душі їх - гімн Христу лунає,
А Він приходить потішать.
Тоді до Нього серце рветься,
Душа летить в небесну даль
І вірить, знає - Бог озветься,
Минуть тривога і печаль.
Розкаже Богу все, що має,
Подякує за дар життя,
"Не кинь мене, - ще попрохає, -
Дозволь йти разом в майбуття."
В молитві скаже про онуків,
Дітей, сусідів і братів,
Вона не видасть зайвих звуків,
Не скаже грізних і злих слів.
Вона живе й про добре дбає,
Живучи - людям віддає,
Бо вірить - в небі позбирає,
Те, що тут сіє - там пожне.
10/2015
|