Повесніло, на вулиці тепло,
А в серцях багатьох ще зима...
Чому світло любові померкло?
Чому радості й щастя нема?
Повесніло, природа співає,
Оживає - довколо весна.
Чому, чом же у серці не грає,
Не лунає, не ллється хвала?
Є байдужість і не пояснити,
Не збагнути що сталося вмить.
Пошукати би і зрозуміти,
Який гріх у душі десь \"сидить\".
Чому серце, чом ти потужніло?
Що в тобі є так важко, давИть?
Чом обличчя твоє помарніло
І немає мети, щоби жить?
Ти згадай про Ісуса, Голгофу
І про кров, що там лилась свята.
Поверни на правдиву дорогу,
Там прощення, спасіння й життя.
Вірю, Бог не відкинув на завжди,
Хоч не бачиш, не чуєш Його,-
Повернись, повернися до Правди,
Не прогав цього шансу свого.
В Ньому сотні знайшли оправдання,
Міліоні спасенні були.
Піднімися, іди без вагання,
І упалі-вставали і йшли.
І Петро відрікався і Йона
Теж хотів утікти в інший край.
Не оправдуй себе, біля трону
Одним пекло навік, іншим-рай.
О, душе, стрепенися! Ти чуєш?
О, душе, вже проснися, вставай!
Чому, чом же, о чом ти сумуєш?
Поспіши, на молитву вставай.
Є надія, тягар твій Бог зніме,
Щоб, душе, ти щаслива була,
В одяг Свій сніжно-білий одіне,
В серці знову розквітне весна!
03/2015
|
