[ ! ] версия для печати
Розсипала осінь
По мокрій дорозі,
Листки в позолоті
На кожному кроці.
Розсипане листя
Коврами барвисто,
Червоне,багряне,
Шумить під ногами.
Калина намисто
Вдягнула врочисто.
На осінь чекала,
Себе так вбирала.
А птахи журливо
Із криком тужливим,
Ключами здіймались
З землею прощались.
В прощальному колі,
В останнім поклоні
Вони відлітали,
За краєм своїм сумували...
Я в слід їм дивилась
І тихо молилась,
Щоб Бог їм дав силу
Та міцність у крила.
Дорога ж далека...
І холод і спека.
Ніхто ж бо не знає
Що їх там чекає.
В пташиному леті,
В далекім отім перелеті.
Бог пташат не лишив,
В нагороду їм небо відкрив.
Ті дивні простори,
Мандрують де зорі.
Де очі в доща
Та губиться з виду земля.
Я дивилась їм в слід
Поки бачив мій зір.
Бог мене научав
Й розуміння мені в цьому дав.
Бог дає лиш по силі
І пташині й людині.
Та не всі небеса
Успадкують в Отця.
Хто встоїть у терпінні
В міцному стремлінні,
Докінця,долетить,
Бога в славі узрить.
Листя осінь зривала,
Коври викладала.
Стелила дороги,
Щоб ішли мої ноги.
Ще раз в позолоті,
На піднесеній ноті.
Раділа я в серці
Від Господніх шедеврів.
Тетяна Брощак. вересень 2015.
Прочитано 2037 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting