(у відповідь на питання знайомого)
Якби я не знала, то іншая річ,
Та знаю - як можу змовчати?
Я знаю Того, Хто йде рядом пліч-в-пліч,
Про Нього бажаю сказати.
Згадай, говорив ти - не знаєш про гріх
Й не маєш в кого запитати...
Байдужим хтось був, хтось підняв це на сміх...
Що в серці - кому розказати?
Як жаль, та в цім світі є часто обряд:
"Гріхи треба в церкві "віддати",
Бо скоро Великдень чи ряд інших свят,
Священник є щоб сповідати."
Так часто сліпі мов: "бо так роблять всі",
Про Бога нещасні забули.
Байдужі, в гріхах живучи на землі:
"Ось добре, знов службу відбули".
"Нужденний і вбогий, сліпий, не одітий" -
Так Біблія каже про того,
Хто каже: "Багатий я і приодітий,
Не маю потреб ні від кого."
Та Правда є вічна і Правда одна,
Син Божий воскрес, не вмирає!
На Землю прийшов, щоби кожна душа
Спаслась, хто Ісуса приймає.
За наші гріхи на Голгофу пішов.
Там в муках страждав сам Син Божий,
Щоб в Ньому прощення всяк грішник знайшов,
Хто вірою прийме дар Божий.
І кожен, хто щиро до Бога іде,
Йому всі гріхи відкриває,
Той новим творінням у Бозі стає, -
Так Біблія нас научає.
Не сповідь людині змиває наш гріх,
А кров Іісуса Святого,
Яка не даремно пролилась за всіх
Й спасає, хто вірує в Нього.
Цей шлях лиш один, що веде в небеса -
По милості Бога Живого.
Він Праведний, Чистий, не любить гріха
Та любить Він грішника злого.
Чекає Він досі, всіх кличе, зове:
"Покайтеся, люди, спішіте",
Бо скоро, вже скоро Бог вдруге прийде,
Свій шанс каяття не впустіте.
Впустіть Його в серце, хай Він там живе,
До Нього єством поверніте.
Тягар всіх гріхів Бог на Себе візьме,
О, люди, спішіте, спішіте.
|