Що із того, якщо гроші маєш,
А душа захоплена в сільці?
Для когО маєтки ти збираєш,
Для когО залишиш скарби ці?
Що із того, якщо гроші маєш,
Мовби друзі рядом, мовби є,
А в душі спокою ти не знаєш? -
Бо земне що є - усе пройде.
Що із того, якщо рідні рядом
Лиш дочасне, дбаючи, дають?
І коли одна душа, то "градом"
Сльози із очей її пливуть.
Що із того, як світське все маєш
Та нема Спасителя Христа? -
Без НьогО ти щастя не зазнаєш,
Бо усе що є - лиш марнота.
Чом душа стривожена у смутку, -
Рідні є, одежа, хліб, вода?
Бо душа немає в цім здобутку,
Це усе лиш тільки суєта.
Знов до серця роздуми приходять.
Де, кому сказать що в серці є?
Люди є та часу не знаходять,
Щоб спитати щиро: "Як життя твоє?"
Навіть близькі, рідні тобі люди,
Про фізичне дбають чи не більш за все...
Часом більше бачать, що навкрУги
І байдуже як у серці є.
...А душа бажає не здобутків,
Не грошей, не слави й визнання,
Не барвистих в золоті дарунків,
Іноді, лиш просто співчуття.
Іноді їй хочеться сказати,
Що вона бажає до Христа,
До Його полинути і більш пізнати
Його волю й плани на життя.
Іноді їй хочеться мовчати,
Плакати, сміятися й радіти,
Та хто може цеє прочитати,
Хто без слів все зможе зрозуміти?
Про дочасне дбаєм ми, працюєм,
Наші душі часто є в гріхах.
Хай бажання їхні в ближніх чуєм
Й місце ближнім знАйдемо в серцях.
Поможи, Ісусе, не судити
Тих людей, що рядом мене є,
Поможи мені їх розуміти,
Кожен з них хай Істину знайде.
В час коли буваю в самотині
Й в мить, коли все ж рядом хтось же є,
Поможи ввірять Тобі все, Господи, а не людині,
Ти мій Бог, в Тобі життя моє.
|
