Йов

Книга Йова має фактично дві історії в собі, які десь протиріч одна одній.

В першій все розвивається згідно канонів святості та праведності, так як Йосип у свій час збирався відпустити вагітну Марію, бо був праведний. У цій історії Йов страждає, однак усе одно благословляє Бога. Сатана, якій говорив проти Йова, програє.

Взагалі ця історія має у собі головний елемент гри. На Небі йде спір, а ставкою є життя людини. Але життя праведника! У цій битві виграє Бог, адже виграє Його людина. Цю тему можна б було розвивати. Показати її у порівнянні з притчами Ісуса про кукіль, синів Царства, про боротьбу добра і зла.

Ця тема є дуже часто використовувана у Святому Письмі. Згадайте дві дороги, про які говорить Мойсей до народу. Ця саму діалектику вибору зустрічаємо у Дідахе. Але на жаль цей добрий моральний критерії насправді дуже важко використати у житті. Не дарма отці пустелі вважали найважливішим даром для християнина розпізнавання духів. Хто з нас насправді знає як чинити в тій чи іншій ситуації? От як було з Йосипом! “Дороги Мої не ваші дороги”! Як пізнати Волю Божу?

І Петро і учні з Емаусу теж вважали, що Ісус мав би бути, однак Його розіп'яли. Як пише Ісая хто з нас розумів те, що відбувалося тоді? Тому легко писати, але життя іноді закручується саме таким чином, що зовсім не має можливості щось зрозуміти і тим більше мати сміливість прийняти якесь рішення.

Дуже легко з високих амвон говорити як треба жити. Але, що ти скажеш тій людині, яка відкрила тобі свою душу? Теж будеш розповідати про заповіді? І так просто скажеш, що треба страждати? Спробуй! Я хтів би на тебе подивитися. Людина розвернеться і піде від тебе і ти будеш відповідати за те, що не дав їй трохи тепла та любові.

І ось саме така трагедія людини розгортається у другій історії з книги Йова. Там Йов справжній, а не величний праведник. Його можна наслідувати, можна зрозуміти, можна пережити його досвід як свій, перейняти його слова. Цей другій Йов набагато ближчий до нас, ніж перший. Я навіть скажу, що він набагато ближчий до Христа, Якій молився у Гефсиманії, аніж перший Йов-праведник.

Та в тому і полягає святість Біблії, її симфонія, що у ній Йов перший і другий — це одна людина. Бо Біблія справжня; у ній правдива людина. І саме таким є Йов. Він приймає Божу Волю, він покоряється їй. Але це все одно не значить, що у нього нема питань, що він все розуміє і не потребує допомоги.

Йов не згрішив у своїх роздумах саме тому, що з самого початку прийняв правду. Він нічого не знав про спір на Небі. А навіть якби і знав, то це все одно певно б не змінило його подальших слів. Він вирішує шукати правду. І цей в якій мірі його ріднить з грецькими філософами. Але різниця полягає в тому, що філософи шукали ніби правду у порожньому світі. Натомість Йов стоїть перед Богом. Так, Богом страшним і важким, якій прирікає його на страждання. Але Йов не шукає правди в цьому світі. Він, якщо і дивиться на природу та космос, то лише як на витвір Того, до Кого він звертається. Світ для Йова не є порожнім. У ньому існує Бог Творець людини. Але дивно саме це складає для Йова проблему. Здавалося б, якби Йов не вірив в Бога, то йому б було легше. А так наче його саме мучить Сам Бог, Його Присутність, Його Особа. І це є головною проблемою Йова.

Скажіть мені хто з нас, справжніх віруючих, не переживав цього? У кого не роздвоювався ідеал святості? Хто не відчував, що він слабкий і не здатен йти і виконувати Божу Волю? І саме тому книга Йова є для нас такою цінною.

Євангеліє та автори Нового Завіту не згадують про нього. Я не знаю особливо цікавих чи гарних речей, витворів християнства на тему Йова. Це складна історінка Святого Письма. Остання книга, яку я читав про нього, була просто моралізаторською. Вона була філософською, а не життєвою. Натомість у Святому Письмі ми бачимо щось зовсім інше. Там нема роздумів про сенс страждання чи якусь філософію життя. Там є зустріч. Це стояння перед Богом людини; людини у всій її правді чи пак неправді.

У Святому Письмі Йов є живим. І Бог є Живим. І тому це є книга Святого Письма. Йов страждає, а Бог є поруч нього, хоча спочатку здавалося що Його нема. Тому у словах Йова ми можемо знайти ті слова молитві, до яких можемо звертатися. І так само у словах Бога ми можемо знайти якусь розраду і заспокоєння для себе.

Біблія є книгою де ми маємо зустріти Бога, Його Особу. Хто ж шукає відповідей, може розчаруватися. Бо у Біблії Бог промовляє до людини. І не завжди ці відповіді є такими, що все пояснюють.

Книга Йова більше ставить питань, аніж дає відповідей. Хіба не в цьому проблема таких гарних філософських речей друзів Йова, а потім і монологу Елігу. Але усе одно вони звучать слабко у порівнянні з тим болем яким говорить Йов. І навіть зараз після Нового Завіту усе одно звучить цей крик, якій ще більше посилюється у контрасті з тим спором, якій був на Небі.

Невже Бог насправді грається з нами? Невже це все гра? І що ми такі легкі, нічого не варті, що можемо так просто бути пішаками? Справді для чого такий Бог? Для чого такій Бог, Якій так чинить з нами?

І це певно самий головний урок книги Йова: ми маємо навчитися розпізнавати справжнє Обличчя Бога. І ми можемо Його розпізнати лише у Обличчі Христа і то Розіп'ятого.

Десь справді треба вийти з ментальності старої людини. Відкинути старі образи справедливості та праведності. Прийняти як Йосип Марію, своє життя. Навчитися дихати любов'ю, життям. І лише тоді ми зможемо у Обличчі Померлого побачити Бога. Лише тоді втрачаючи коханих і самі помираючи ми зможемо народитися до нового життя.

Але як завжди правда лежить не у відкиненні того, що нам не подобається. І не в тому, щоб ширяти у мріях. А посередині. У поєднанні. У наближенні до Бога, Якій переміг смерть, бо помер.

ЙовПублицистика

Йов
Публицистика