Перші розділи Євангелія від Луки є ніби різними варіантами, яскравими розповідями з реального життя.
Стара подружня пара, у якої не має дітей. Здавалося що ще тут можна сказати. Ну нема у них дітей. Така доля. Мало чи що таких подружніх пар? Не всі є плідними. Не всім приходить таке щастя, як мати дітей. Усі ми страждаємо, хтось так, хтось інакше. Така наша людська доля. Треба змиритися. Така “Божа Воля”. Так треба.
Так, життя не має ніякого сенсу. Але треба жити. Раз Бог дав це життя для чогось. Так, одна мука. Але ...
Тут мені так хочеться написати — і тут втрутився Бог. Але питання в тому, що мені не хочеться саме це зараз писати. Чому? Зараз я поясню.
Останнім часом мої відчуття від того, що я постійно чув про Боже втручання дійшли до краю. Я вже просто цього не можу чути. Особливо про це говорять протестанти і усілякого роду люди екзальтовані, які знають особисто Бога і говорять від Його Імені. Та що там ховати достатньо таких людей і в Католицькій Церкві. Вони добре знають, що треба робити, як чинити і чого хоче зараз Господь Бог.
Для них такі слова про те як діє Бог і що коли Він буде робити — просто звичайні репліки. А насправді все набагато складніше. Бог не діє так, як нам хочеться. Не достатньо молитися і постити. Не достатньо плакати. Усе одно може нічого не змінитися. І що тоді? Бога нема?
Взагалі з кожної ситуації є два варіанти виходу: змиритися чи щось змінити. І питання як саме чинити залежить від кожної окремої ситуації. Головне для мене є те, що Бог не має готової відповіді на всі питання. І хто говорить що він її знає вимагає у мене як мінімум здивування. І ось перші розділи з Луки саме показують два варіанти дії Бога.
Щодо Єлисавети та Захарії дією Бога було чудо, якого вони очікували, просили, чекали. А з Марією все було інакше. Бо Марія зовсім не чекала, нічого не просила. У неї був готовий план на життя. Все йшло так, як вона і планувала. Принаймні я роблю такі висновки з того фрагменту, якій нам малює Лука. І тут знову втручається Бог. Взагалі Святе Письмо це розповідь про Боже діяння, що Бог щось робить. У Святому Письмі нема такого розділу як “Бездіяльність Бога”.
У будь-якому разі це діяння Бога є дивним. Старі народжують дитину. Молода дівчина народжує сина. Ці два сини потім матимуть відігравати ту роль у християнстві, яку мало як можна переоцінити. І це самий головний висновок. Життя Єлисавети та Захарії і навіть самої Марії не мають якоїсь обмеженої мети. Їхнє життя, страждання, очікування та плани мають лише сенс через те, що вони вплітаються у задум Бога. Мова в Євангелії не йде про щастя Єлисевати чи Марії. Головне — це Бог. І щастя, спасіння у біблійній термінології, є лише певним наслідком, я б навіть сказав побічним ефектом того, що робить Бог.
У цьому головна думка Святого Письма. Вона не є книгою про те, як стати щасливим, такою собі інструкцією. Вона є розповіддю про те, що діє Бог. І тому ця книга написана для людини, щоб показати що її запрошено саме до цього діяння. Бог не стільки говорить про щастя для людини, скільки закликає її до діяльності, якщо хочете до допомоги Йому.
Бог не створив нас для того, щоб ми були щасливі, а міг би створити нас такими собі “автоматичними дурниками” Він нас створив до життя, для діяльності. Щастя у Божому плані є динамічною силою. Вона не є статичною реальністю. Принаймні зараз, тут на землі є так.
Тому щастям людини не є стільки стати кимось, щось звершити чи чогось досягти. Щастя людини є в тому, щоб жити. І це життя не якесь безсенсовне, непотрібне. Життя людини є дорогою з Ним. Бог є постійним Двигуном, Рушієм. Він ніколи не стоїть на місці. І життя саме є такою дорогою з Ним. І ця дорога не пустотою. Вона наповнена різними подіями, людьми, обставинами. Ця дорога є справжньою пригодою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вiд Iвана 3:8
Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
Ярослав
2014-10-08 19:20:13
Извиняюсь за русский, мне так легче мыслить и передавать слова.
Ваши мысли понятны, но...
Бог не створив нас для того, щоб ми були щасливі, а міг би створити нас такими собі “автоматичними дурниками”. Во первых, к состоянию души "автоматический дурак" ровно настолько применимо чувство счастья, сколько оно применимо к состоянию того компьютера, перед монитором которого Вы сфотографировались. Во-вторых, Бог нас создал, чтобы мы были счастливыми! Об этом говорится в нагорной проповеди. Блаженство - это высшая степень счастья.
На счет того, кто мы есть и что мы сделали. Как-то я читал о миссионерах в Африке: сначала поехал отец - его за Евангелие убили туземцы, он умер как христианин. Он посеял семя. Потом поехал сын и племя покаялось. Кто больше сделал сеятель или жнец? И если бы сеятель не был тем, кем он был, сделал бы он то, что он сделал? Комментарий автора: Ярослав, якщо чесно не розумію що саме ви написала. я поняв, що ви зі мною незгідні, а що саме ви говорите?
чи був щасливий той християнин якого вбили погани? чи його життя можна назвати щасливим? так воно принесло плід, але як для нього самого? чи відчував він щастя підчас тортур та страху смерті?
щодо заповідей блаженств - то хіба в них Сам Ісус не заклав певне протиріччя: як може бути щасливою та людина, яка нещасна, бо плаче, в неї горе?!
Чи ви вважаєте, що людина є тоді щаслива, коли у неї все погано?
я зовсім не розгортав у статті думку про те що Бог хоче щоб ми були нещасні. я писав про інше, тому якщо можна поясніть мені тупому перед монітором про що ви пишете?
Дневник по Евангелию от Луки - Николай Погребняк Сия книга не является ни теологическим исследованием, ни сборником проповедей – это дневник. О Евангелии же Ириней Лионский писал: \"Лука, спутник Павла, изложил в книге проповеданное им Евангелие\".
