Я не хтів би писати про саму хворобу, бо це є скоріше об'єктом медицини, а хтів би писати про самого хворого і то в сенсі Христових слів. Бо Ісус сказав, що коли хтось щось зробить хворому, то зробить Йому. Ці слова були приводом для певного розуміння хворого як Самого Христа, ототожнення Ісуса і хворого.rnrnЯкщо ми привидимося до самого хворого, то можемо побачити мало спільного з Ісусом. Наврядчи слова “Я лагідний і сумирний серцем” можна віднести до усіх хворих. Дуже часто хворі є нетерпеливі, їм належить нарікання та розпач. Насправді дуже важко переносити свою хворобу і для того щоб це робити добре потрібні насправді чесноти терпеливості та смирення. При цьому пишучи слово чесноти я маю на увазі не стільки про певну рису доброго гумору та радості від того, що людина страждає, скільки про відкритість на благодать, спокійне розуміння того, що мені важко і не може це знести без Божої благодаті. Тому хворих можна занести у розряд важких людей. Те, що звичайна здорова людина може знести, прикрити якоюсь своєю силою та настроєм, може бути не можливим для людини хворої. І те на що здорова людина може просто не звернути увагу, те для людини хворої може стати насправді причиною розпачу, роздратування і нарікання.rnrnПро яке ж тоді ототожнення ми можемо говорити при тому, щоб співставляти хворого з Христом, згадуючи наведені слова? Я думаю, що мова йде скоріше про те яким знаком для інших може бути хвора людина. Про ту можливість, яку отримують люди — виявити свою любов, прихільсть і співчуття хворому. Бо він є справді потребуючий. І хоча інколи люди намагаються приховати цю свою слабкість, та дуже часто вони знаходяться у такому стані, що не відчувають жодних докорів сумління, коли протягають руку і просять про поміч.rnrnУ нашому світі, де діють взаємні домовленості; люди користаються грошима для того, щоб чинити свої справи, таке просте прохання про допомогу може багато кого здивувати. Я не скажу нічого нового, коли скажу що людина є звичайнісіньким егоїстом, а наші закони та права у суспільстві лише дозволяють утримувати цей поряд непорушним, тобто кожному бути цим егоїстом і при цьому виглядати поважним та справедливим. Право власності, право сили, право купівлі та продажу. Усі ці слова лише допомагають утримувати цей порядок, у якому кожний являє себе як егоїст.rnrnМоже тому найбільшим виправданням дуже часто є слова, промова про те, що я нічого погано не вчинив. А Христос коли розповідає про суд, говорить про те, що ми не вчинили. Бо ті були відкинути, тому що просто не допомогли. А не тому, що щось зробили погане. Так само і багач у притчі про Лазаря осуджений на вічні муки не через те, що робив щось погане, а через те, що не допоміг потребуючому, якій знаходився так близько коло нього. У цій притчі Ісус говорить, що для осудження було достатньо “Мойсея та пророків”. Про що ми можемо головне сказати про Мойсея — те, що він явив Бога, як Милосердного. Як Того, Хто любить і спасає. Саме це благодіяння зі сторони Бога мало привести євреїв до розуміння того, що саме треба робити. Якщо наш Бог Такий, то саме такими треба бути. Про що говорили пророки? Що не можна задовільнитися лише зовнішньою стороною. Кожне діяння має бути проникнуте внутрішнім духом, духом любові. Не можна бути вгодним Богу якщо лише зовнішньо виконувати усі приписи, а внутрішньо бути далеким від Нього.rnrnСвяті зрозуміли це в дуже простий спосіб. Вони пішли і почали робити добрі справи для своїх братів. Їхнє життя було служінням. Тому ідея християнської моделі життя полягає в тому, щоб служити іншим, а не собі. Це дуже прості слова, які сказав Христос на Останній Вечері — любіть, як Я вас полюбив. Ви бачили приклад, чиніть і ви так само.rnrnТому саме таке особливе місце у проповіді Христа та Його діяннях зайняли люди хворі та потребуючі. Християнство ніколи у своїй суті не було релігією багатіїв. Якщо добре придивитися до Святого Письма, то там буде багато прикрих слів щодо багатих. Мені дуже дивно, що їх опускають протестанти і вбачають ідеал у тому, щоб бути багатим, мати багато грошей і жодних проблем. У християнство у своїй суті завжди було бідним. Ця бідність не полягала у тому, щоб зректися грошей, бо вони зло. А тому, щоб наслідувати Христа, Якій заради нас, бувши багатим, став бідним. Це просте прагнення відкинути усе для того, щоб бути лише з Христом.rnrnАле хворий є бідний у трохи іншій площині. Він може мати багато грошей, однак йому брак здоров'я. Він не має того самого головного що потрібно для життя: сили. Хвороба може відібрати життя, але найчастіше вона відбирає радість, охоту та приносить біль, втомленість від життя. Потребуючий стоїть у такій позиції, що не має можливості щось чинити, він потребує іншого. Йому треба подати води, ліки, та і просто підтримати на дусі. Головне, що вражається при хворобі — це дух. Людина заслабши тілом, дуже часто просто не хоче жити, а їй не стільки треба просто жити, скільки ще й боротися за своє життя, перемагати труднощі та болі, зносити їх. Людина у хворобі дуже сильно потребує допомоги.rnrnАле я не думаю, що Христос саме цим користувався розумінням хворої людини, коли наказував їм допомагати. Бо якщо добре придивитися, то усі ми є потребуючі. Навіть багачу, якій усе має може бракувати ще однієї яхти чи ще одного золотого батона. Я думаю єдина причина чому нас Ісус заохочує до того, щоб ми любили і допомагали хворим у тому, що хворі дають нам можливість це робити.rnrnОт спробуйте, підійдіть з квіткою до простої дівчини на зупинці і побачите, як вона буде здивована вашим вчинком і навіть відкине цю квітку, бо буде вважати, що ви хоче її якось використати. Натомість хворі просто потребують. Вони не будуть довго ввагатися, коли ви їм щось запропонуєте. А тим більше будуть вам вдячні, коли після того як вони щось попросять, ви їм це зробите.rnrnЯк бачимо Христос нас не закликає любити увесь світ і спотворювати життя своїх ближніх “своє любов'ю”. він говорить нам любити тих, хто від нас вимагає цієї любові. Він говорить нам йдіть до тих, які тебе чекають. Допомагай тим, хто просить. Роби добро, яке дійсно треба, а не те, яке тобі тільки хочеться. У цьому справжня любов, її правдива цінність.rnrnАле тут ми стикаємося з іншою проблемою. Хворі часто є невдячні. Якщо вони просять, то можуть сприймати як належне те, що ти їм робиш. І тоді справді цей акт, вчинок любові є безкорисним. Я щось роблю, а нічого не отримую взамін. Моя природа бунтує. Я не хочу робити просто так, нічого не отримуючи. Вже не я хочу використати інших, а інші хочуть використати мене. А цього я прагну уникнути. Я ладен любити, але лише якщо мене будуть любити взамін. Готовий допомогти, якщо і мені потім прийдуть на допомогу. А з хворими так не вийде . Вони нічого не дадуть, бо не можуть. І ось тому Христос і говорить що така любов до них є любов'ю до Нього. Ти хочеш щось отримати, добре, але отримаєш це на Небесах, а не тут. Лише вкладаючи у те, що тут тобі не принесе ніякої користі ти матимеш нагороду на Небі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Иисус мог исцелять лишь только тех людей, от которых в своем бессилии это сделать отвернулся сей мир с его возможностями. Они пришли душой к пониманию того, что только так душа и тело могут спастись. Иисус исполнял дела на земле по слову Божьему, не своевольничая. Именно такое соединение небес и земли дает эффект истинного исцеления.
